авіація щорічно спалює 3 млн. т гасу. Повітряний транспорт споживає 14% світового виробництва палива.
Особливо небезпечне те, що продукти згоряння авіаційного палива потраплять у верхні шари атмосфери. Сюди від пролітаючих літаків щорічно надходить до 180 тис. т оксиду сірки (IV) і 1,5 млн. т оксидів азоту. Це прискорює руйнування озонового шару, що відбувається під впливом фреонів.
Розділ 2. Основні види відходів хімічної промисловості
Хімічна промисловість – комплексна галузь, що визначає, разом з машинобудуванням, рівень НТП, що забезпечує всі галузі народного господарства хімічними технологіями і матеріалами, зокрема новими, прогресивними і що проводить товари масового народного споживання.
Хімічна промисловість є однією з провідних галузей важкої індустрії, є науково-технічною і матеріальною базою хімізації народного господарства і грає виключно важливу роль в розвитку продуктивних сил, зміцненні обороноздатності держави і в забезпеченні життєвих потреб суспільства. Вона об'єднує цілий комплекс галузей виробництва, в яких переважають хімічні методи переробки предметів матеріалізованої праці (сировини, матеріалів), дозволяє вирішити технічні, технологічні і економічні проблеми, створювати нові матеріали з наперед заданими властивостями, замінювати метал в будівництві, машинобудуванні, підвищувати продуктивність і економити витрати суспільної праці. Хімічна промисловість включає виробництво декількох тисяч різних видів продукції, за кількістю яких поступається тільки машинобудуванню [27].
Значення хімічної промисловості виражається в прогресивній хімізації всього народногосподарського комплексу: розширюється виробництво цінних промислових продуктів; відбувається заміна дорогої і дефіцитної сировини дешевшим і поширенішим; проводиться комплексне використання сировини; уловлюються і утилізуються багато виробничих відходів, зокрема шкідливі в екологічному відношенні. На базі комплексного використання різноманітної сировини й утилізації виробничих відходів хімічна індустрія утворює складну систему зв'язків з багатьма галузями промисловості і комбінується з переробкою нафти, газу, вугілля, з чорною і кольоровою металургією, лісовою промисловістю. З таких поєднань складаються цілі промислові комплекси.
В основі виробничого процесу в хімічній промисловості найчастіше лежить перетворення молекулярної структури речовини. Продукцію цієї галузі народного господарства можна підрозділити на предмети виробничого призначення і предмети тривалого або короткочасного особистого користування [27].
Хімічна промисловість об'єднує багато спеціалізованих галузей, різнорідних за сировиною і призначенням продукції, що випускається, але схожих за технологією виробництва.
До складу сучасної хімічної промисловості України входять наступні галузі і підгалузі.
Галузі хімічної промисловості:
гірничо-хімічна (видобуток і збагачення хімічної мінеральної сировини – фосфоритів, апатитів, калійних і кухонних солей, сірчаного колчедану);
основна (неорганічна) хімія (виробництво неорганічних кислот, мінеральних солей, лугів, добрив, хімічних кормових засобів, хлору, аміаку, кальцинованої і каустичної соди);
органічна хімія:
виробництво синтетичних барвників (вироблення органічних барвників, напівпродуктів, синтетичних дубителів);
виробництво синтетичних смол і пластичних мас;
виробництво штучних і синтетичних волокон і ниток;
виробництво хімічних реактивів, особливо чистих речовин і каталізаторів;
фотохімічна (виробництво фотокіноплівки, магнітних стрічок та інших фотоматеріалів);
лакофарбова (отримання білил, фарб, лаків, емалей, нітроемалей і т.п.);
хіміко-фармацевтична (виробництво лікарських речовин і препаратів);
виробництво хімічних засобів захисту рослин;
виробництво товарів побутової хімії;
виробництво пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів, склопластиків і виробів з них.
мікробіологічна галузь.
Галузі нафтохімічної промисловості:
виробництво синтетичного каучуку;
виробництво продуктів основного органічного синтезу, включаючи нафтопродукти і технічний вуглець;
резиноазбестова (виробництво гумотехнічних, азбестових виробів) [27].
Крім того, на базі газів, що відходять, і побічних продуктів певна частина хімічної продукції виробляється в коксохімічній промисловості, кольоровій металургії, целюлозно-паперовій, деревообробній (лісохімія) та інших галузях. За технологічною ознакою до хімічної промисловості можна віднести виробництво цементу й інших в'яжучих, кераміки, фарфору, скла, ряду продуктів харчової, а також мікробіологічної промисловості.
Охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів відноситься до однієї з глобальних проблем сучасності. Хімічна і нафтохімічна промисловість є значним джерелом забруднення навколишнього середовища. За валовими викидами шкідливих речовин в атмосферу хімічний комплекс займає десяте місце серед галузей промисловості, за скиданням стічних вод у природні поверхневі водоймища – друге місце.
У 2002 році викиди хімічних підприємств в атмосферу склали 428 тис. тонн. Основними видами забруднювачів є (у % від загальної маси): оксид вуглецю (30%), леткі органічні сполуки (21%), діоксид сірки (14%), оксиди азоту (10%), оксиди вуглеводнів (9%) [29].
За рівнем використання водних ресурсів хімічна і нафтохімічна промисловість випереджає чорну і кольорову металургію, поступаючись лише електроенергетиці. Значна частина води використовується в технологічному процесі, що приводить до хімічного її забруднення. У 2002 році у водні басейни хімічними підприємствами скинуто 1660 млн. куб. метрів стічних вод.
У хімічному комплексі гостро стоїть проблема накопичення й утилізації виробничих відходів. Щорічно на підприємствах галузі утворюється близько 14,2 млн. тонн токсичних речовин (без урахування відходів 5 класу), з яких знешкоджується тільки близько 20 відсотків речовин. Типовими видами накопичуваних відходів 1 і 2 клас є ртуть, третього класу – нафтошлами, лігнін і ін., четвертого – фосфогіпс, піритові огарки.
Ліквідація відходів утруднена відсутністю рентабельних технологій їх переробки. Останніми роками використовується перспективна технологія утилізації дистилерної рідини содових виробництв з отриманням хлористого кальцію, хлористого натрію і будівельних матеріалів.
Важливо відзначити незавершеність кодифікування і класифікації відходів виробництва в хімічній і нафтохімічній промисловості. В даний час діє система класифікації, заснована на систематизації відходів за приналежністю до класів хімічних з'єднань, тоді як більшість відходів мають змішаний склад. Так, наприклад, хромовмісні відходи відносяться до першого і другого класу небезпеки.
Іншими проблемами в хімічному комплексі є також усунення ртутного забруднення навколишнього середовища, наявність незакладених пустот, що утворилися в результаті видобутку руди шахтним способом для виробництва калійних добрив [29].
Враховуючи надзвичайно велике значення роботи по оздоровленню екологічної обстановки, що проводиться підприємствами галузі, в умовах обмежених власних засобів, для підвищення її ефективності і досягнення необхідних масштабів, необхідно реалізувати заходи по наданню державної підтримки у вигляді надання