Ретроскопічний аналіз радіаційного забруднення лісів і лісової продукції

курсова робота з екології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Особливу загрозу для здоров'я людей та існування природних біоценозів становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами, які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Вивчення явища радіоактивності розпочалося в 1933 p. роботами французької вченої Марії Склодовської-Кюрі, а її згубної дії на процеси життєдіяльності – із застосування ядерної зброї в Хіросімі й Нагасакі (Японія) в 1945 p. Проте значного поширення дослідження згубного впливу радіації на біосферу набули з розповсюдженням ядерної зброї, розвитком атомної енергетики і особливо після найбільшої в світі техногенної аварії на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 p. Врешті-решт людство усвідомило зростання загрози світової катастрофи в результаті безглуздого використання ядерної зброї та небезпечного "мирного" атома в енергетиці.

Нині основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах та виробництвах радіоактивних матеріалів тощо.

У наш час, поряд з бурхливим розвитком атомної енергетики, великих масштабів набуло використання радіоактивних речових та джерел іонізуючого випромінювання.

Радіоактивність – явище не нове. І радіоактивність, і супутнє їй іонізуюче випромінювання існують на Землі здавна, проте з моменту відкриття радіоактивності А. Бекерелем (1896) цього універсального фундаментального явища пройшло трохи більше 100 років. З початку вивчення радіоактивності головним об'єктом дослідження було вивчення будови атому речовин, проте явище радіоактивності все більше розглядається з практичної точки зору (медицина, зброя, атомна енергетика тощо).

У цьому контексті важливе значення мають методи оцінки впливу радіації на живі організми.

Безперервний розвиток ядерної енергетики, який повинен прискорюватись по мірі зменшення запасів горючих копалин, буде супроводжуватись зростанням кількості радіоактивних відходів. Отже, питання захисту об'єктів природного середовища від іонізуючого випромінювання є вельми актуальним.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми екології, зокрема радіоекології.

Предмет дослідження – ретроскопічний аналіз радіаційного забруднення лісів і лісової продукції.

Метою курсової роботи є дослідження методу ретроскопічного аналізу радіаційного забруднення лісів і лісової продукції.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Радіоактивність та її вплив на навколишнє середовище

1.1. Поняття про радіоактивність

Всі види флори та фауни Землі протягом мільйонів років виникали та розвивалися під постійним впливом природного радіоактивного фону й пристосувалися до нього. Але штучно створені радіоактивні речовини, ядерні реактори, устаткування сконцентрували незнані раніше в природі обсяги іонізуючого випромінювання, до чого природа виявилася непристосованою.

Зв'язки між життям, здоров'ям людей, станом флори та фауни й сучасним рівнем радіаційного забруднення всієї планети та окремих її регіонів дуже складні. Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяються з радіоактивних відходів, захоронених на суші й на морі, з відпрацьованих атомних реакторів і устаткування. Радіоактивні опади залежно від розміру часток і висоти їх винесення в атмосферу мають різний час осідання та радіус поширення.

Під час аварій атомних реакторів, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні кілометрів, внаслідок вибухів ядерних бомб – по всій планеті.

За силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий результат опромінення (крім віддалених наслідків) залежить не стільки бід повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру її розподілу. Це пов'язано з тим, що в живих організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразники середовища, включаються захисні механізми системи адаптації чи компенсації, які мають забезпечити стабільність внутрішнього середовища організму і відновити зруйновані функції. Результат залежить від співвідношення кількості ушкоджених тканин і захисно-відновної здатності організму [6].

Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, яка стала для України фактором, що створив загрозу генетичному здоров'ю нації.

Радіоактивні продукти – гамма-випромінювачі – створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, що нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці й частково виводиться через нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання.

Іонізуючим називається випромінювання, взаємодія якого з молекулами і атомами середовища зумовлює перетворення їх на позитивно і негативно заряджені іони, тобто іонізацію речовини.

Розрізняють два види іонізуючого випромінювання – електромагнітне й корпускулярне, що має енергію достатню для іонізації молекул і атомів речовини. Воно невидиме і може проникати в непрозорі тіла на значну глибину, викликаючи різні зміни в біологічних системах. Тому його називають також проникливою радіацією. До іонізуючого випромінювання належать також видиме світло та ультрафіолетове випромінювання. Електромагнітне (фотонне) випромінювання – це потік квантів, які відрізняються від радіохвиль інфрачервоного, видимого та ультрафіолетового світла коротшою довжиною хвилі та вищою енергією. Корпускулярне випромінювання – це потік елементарних б-, в-частинок (корпускулів).

Отже, радіоактивні матеріали небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Іонізуюче випромінювання буває кількох видів: альфа-випромінювання є потоком ядер гелію,