умовах досить стабільне. У межах типів, умов місцезростання рослини групуються за інтенсивністю накопичення ними певного радіонукліда, зокрема цезію-137. Так верес звичайний, суниці лісові, чорниці належать до групи рослин, що мають високий коефіцієнт переходу (КП) радіонукліда з ґрунту до фітомаси виду (100 КП ), а звіробій звичайний, конвалія звичайна, брусниці належать до слабкої групи (100 КП ).
Важливу роль у кореневому живленні рослин (і в надходженні радіонуклідів) відіграє їх симбіоз із мікоризою грибів. Зазвичай підвищена інтенсивність накопичення цезію-137 характерна для мікосимбіотрофних видів, особливо в бідних умовах місцезростання. Наприклад, у борах та суборах Полісся України види родин вересових та брусничних сильно накопичують радіонукліди, зокрема цезій-137 із ґрунту. Значення мікосимбіотрофності для накопичення рослинами радіонуклідів зменшується із збільшенням трофності ґрунту.
Отже, одним із найбільш небезпечних наслідків Чорнобильської аварії є радіаційне забруднення природних і напівприродних екологічних систем, які характеризуються високими показниками міграції радіонуклідів за трофічними ланцюгами та тривалим періодом їх екологічного розпаду. Тому забруднення території безпосередньо впливає на особливості функціонування сільського та лісового господарства. Сьогодні набуто певного досвіду в здійсненні контрзаходів щодо мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, які спрямовані на:
зниження дози опромінення шляхом переселення, дезактивації, обмеження споживання забруднених продуктів харчування;
підвищення рівня життя населення, яке мешкає в зоні радіаційного забруднення, поліпшення медичного обслуговування, побутових умов та ін.
Висновки
Отже, за силою та глибиною впливу на організм іонізуюче випромінювання вважається найсильнішим. Різні організми мають неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінення, навіть клітини одного організму мають різну чутливість. Кінцевий результат опромінення (крім віддалених наслідків) залежить не стільки бід повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а також від характеру її розподілу. Це пов'язано з тим, що в живих організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразники середовища, включаються захисні механізми системи адаптації чи компенсації, які мають забезпечити стабільність внутрішнього середовища організму і відновити зруйновані функції. Результат залежить від співвідношення кількості ушкоджених тканин і захисно-відновної здатності організму.
Іонізуючим називається випромінювання, взаємодія якого з молекулами і атомами середовища зумовлює перетворення їх на позитивно і негативно заряджені іони, тобто іонізацію речовини.
Біологічна дія випромінювання залежить від розміру дози, що діє за одиницю часу. Помічено, що високі дози опромінення, що діють одноразово, менш шкідливі, ніж низькі дози, що діють тривало.
Інтерес радіоекологів до лісу пояснюється тим, що він є своєрідним природним комплексом і здатний довго й міцно утримувати радіонукліди, які потрапили до нього, запобігаючи їх виносу за межі забрудненої території. Ліс може впливати на міграцію радіонуклідів у глобальному масштабі. Проте ліс, особливо хвойний, дуже чутливий до впливу іонізуючого випромінювання.
Лісова екосистема є особливим видом екосистем, що міцно утримує радіонукліди. У забрудненому радіоактивними речовинами лісі поступово збільшується надходження радіонуклідів у рослини, у тому числі й у деревину, із ґрунту через корені, і це джерело стає головним у забрудненні деревини.
Ураження виявляється найбільш інтенсивно в початковий період забруднення. З часом поглинута доза швидко зменшується внаслідок розпаду і переміщення радіоактивних речовин під полог лісу. Через це короткий період пригніченого стану дерев (2-3 роки після разового випадання, якщо ураження не було повним) змінюється періодом їхнього відновлення. Проте процеси відновлення тривають повільно – 10 років і більше.
Через листки і молоді пагони найбільш активно поглинаються ізотопи цезію-134, цезію-137, йоду-125, йоду-131, церію-144 та ін. При осіданні на листя радіоактивного пилу рослинами поглинається близько 10 % його загальної радіоактивності. Від 40 до 90 % радіоактивних аерозолів, що випадають па ліс, затримується.
Ліс здатний довго й міцно утримувати радіонукліди, запобігаючи винесенню їх за межі забрудненої території. Тому ліс впливає на міграцію радіонуклідів у глобальному масштабі. У зв'язку з цим дослідження міграції радіонуклідів у лісових біоценозах і реакцій цих біоценозів на радіонуклідне забруднення є важливим завданням радіоекології, особливо в умовах великомасштабних радіонуклідних забруднень, спричинених великими ядерними аваріями.
Критичний стан радіаційної ситуації сформувався в лісових масивах. Виконуючи в природі захисну функцію, лісові насадження Поліської зони України захищають населені пункти та сільськогосподарські угіддя регіону від різноманітного забруднення, в тому числі радіаційного. Тому ліси українського Полісся, а це близько 40 % площі лісів країни, майже повністю піддались радіаційному забрудненню, особливо ліси Київської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Черкаської, Вінницької областей.
Таким чином, суть ретроскопічного аналізу полягає у дослідженні віддалених у часі наслідків радіаційного забруднення.
Література
Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv – Atlas. – К.: Знання; Прес, 2001. – 275 с.
Гродзинський Д. М. Досягнення радіобіології. – К.: Либідь, 2000. – 438 с
Гусев Н. Г., Беляев В. А. Радиоактивные выбросы в биосфере: Справ. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 256 с.
Десять років після аварії на чорнобильській АЕС: національна доповідь України. 1996 рік. – Мінчорнобиль: Київ, 1996 рік.
Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. для вузів. – К.: Знання, 2000.
Джигирей В.С. та ін. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. для вузів. / В.С. Джигирей, В.М. Сторожук, Р.А. Яцюк – Львів: Афіша, 2000.
Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь, 1998.
Козлов В.Ф. Справочник по радиационной безопасности. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 256 с.
Коротило Д.М. Екологія і економіка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999.
Кравчук І.Б. Накопичення та міграція радіонуклідів у лісових біоценозах // Науковий вісник ВДУ. – 2005. – № 2. – С. 88-92.
Кутлахмедов Ю.О. та ін. Основи радіоекології: Навч. посіб. / Ю.О. Кутлахмедов, В.І. Корогодін, В.К.