Платежі за ресурси

курсова робота з екології

ЗМІСТ

Вступ

Правові суспільні відносини з охорони природи мають важливе значення для сфери дії природоохоронного законодавства. Факт заподіяння шкоди природі є загальною підставою для притягнення до екологічної відповідальності. Від наявності або відсутності шкоди залежить визначення характеру правопорушення, виду відповідальності. Шкода має різні відтінки – екологічний, моральний та ін. Проте в основі поняття "шкода" лежать економічні фактори.

В системі взаємодії суспільства і природи функціонують дві підсистеми – економічна і екологічна. Шкода екологічна випливає з економічної оцінки природних ресурсів. Вона зачіпає економічні інтереси природокористування (власника, користувача, орендаря). Така шкода проявляється у втратах запасів природних ресурсів (товарної деревини, рибних запасів, корисних копалин та ін.), матеріальних цінностей (врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень тощо), не отриманні доходу. Так, економічна шкода, що утворилась внаслідок порушення правил пожежної безпеки в лісах, містить: вартість знищеної вогнем товарної деревини, будівель, споруд, які потерпіли від пожежі, прибирання території; втрати на відшкодування збитків іншим організаціям і людям тощо. Але не лише цим вимірюються втрати через пожежу. Перестав функціонувати лісовий масив, знищений пожежею. Атмосферне повітря позбавилося природного фільтру, який очищає довкілля від пилу і газів, а ґрунти і річки – захисту від ерозії і обміління, зникли тварини, птахи, комахи і рослинність.

У зв'язку з цим виникає необхідність обчислення не лише економічної, але й екологічної шкоди, яка полягає в правах людини на чисте і здорове навколишнє природне середовище. Матеріальним об'єктом посягання є якість природного середовища, стан його екологічних систем, а також обмінні процеси, що відбуваються в біосфері. Шкода проявляється в різних змінах стану екологічних систем під впливом господарської діяльності людини.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми практики внесення підприємствами платежів за використання ресурсів задля покращення ситуації в цій галузі.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема забруднення навколишнього середовища підприємствами.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є практика внесення підприємствами платежів за використання ресурсів.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми практики внесення підприємствами платежів за використання ресурсів.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Робота складається із вступу, двох розділів та висновку.

Розділ 1. Правова основа справляння платежів за користування природними ресурсами

1.1. Плата за землю

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному законодавством.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди [2, 282].

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки у таких розмірах:

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється у розмірі 0,1 відсотка.

Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких зроблено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не зроблено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах [2, 283]:

Групи населених пунктів із чисельністю населення (тис. чол.) | Середня ставка податку (коп. за 1 кв. м) | Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування

1 | 2 | 3

до 0,2 | 1,5

від 0,2 до 1 | 2,1

від 1 до 3 | 2,7

від 3 до 10 | 3,0

від 10 до 20 | 4,8

1 | 2 | 3

від 20 до 50 | 7,5 | 1,2

від 50 до 100 | 9,0 | 1,4

від 100 до 250 | 10,5 | 1,6

від 250 до 500 | 12,0 | 2,0

від 500 до 1000 | 15,0 | 2,5

від 1000 і більше | 21,0 | 3,0

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти:

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські