дозвіл за встановленим порядком. Не підлягають лімітуванню водні ресурси, що використовуються без вилучення їх із водних джерел (наприклад, вода, що проходить через турбіни ГЕС; водні ресурси, що використовуються водним транспортом).
Органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища подають відповідним податковим органам перелік платників платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів із затвердженим для кожного з них річним лімітом водовикористання.
Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища за погодженням із Міністерством економіки і Міністерством фінансів.
Для водокористувачів, водозабезпечення яких здійснюється із водогосподарських систем, тобто комплексів, взаємопов'язаних водних об'єктів – річок, водосховищ, каналів, озер, підземних вод й інших об'єктів, нормативи плати встановлюються у копійках за 1 куб. м води, використаної із водогосподарської системи.
Для водокористувачів, виробничі потреби яких задовольняються без вилучення води з водного джерела і для яких не встановлюється ліміт використання прісних водних ресурсів, нормативи плати визначаються:
для ГЕС – в копійках за 100 куб. м води, пропущеної через турбінні агрегати;
для вантажного самохідного і несамохідного флоту – в копійках за 1 тоннаж-добу експлуатації флоту;
для пасажирського флоту – в копійках за 1 місце-добу експлуатації флоту [2, 289].
При використанні води, що надходить із змішаних джерел (поверхневі, підземні), норматив її використання обчислюється за середньозваженими вимірами з урахуванням установлених постачальникові лімітів використання води з різних джерел і відповідних нормативів плати.
Об'єктом обчислення плати за спеціальне використання водних ресурсів є обсяг води, яку водоспоживачі використовують для власних потреб, незалежно від того, надходить ця вода безпосередньо з водогосподарських систем (поверхневих чи підземних джерел) чи від інших водокористувачів.
Підприємства, що використовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, плату вносять тільки за воду, яку забирають із водогосподарських систем і використовують на підживлення оборотної системи.
При використанні води одночасно з виробничими цілями на потреби об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства, підсобного сільського і рибо-водного господарства або інших допоміжних служб плата вноситься за всю використану воду.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів не справляється:
за воду, що використовується для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
за підземну воду, яка є сировиною для технологічного процесу вилучення корисних копалин;
за підземну воду, яка вилучається з надр разом із корисними копалинами;
за підземну воду, яка вилучається з надр для усунення шкідливої дії води (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсуви тощо);
за воду, що пропускається через турбіни гідроакумулюючих станцій (ГАЕС), які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями;
за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску мальків цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища;
за воду, що використовується для протипожежних потреб;
за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст і населених пунктів;
за воду, що забирається для перекидання її у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів;
за морську воду [2, 289].
Розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів обчислюються квартальним розрахунком виходячи із фактичного обсягу використаної води, встановленого ліміту та нормативів плати з урахуванням пільг.
При використанні води одночасно з виробничими цілями на потреби об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства, підсобного сільського і рибо-водного господарства або інших служб плата обчислюється за всю використану воду виходячи з фактичного обсягу використаної води, встановленого ліміту, нормативів плати з урахуванням пільгових коефіцієнтів. За понадлімітне використання водних ресурсів плата обчислюється і справляється у п'ятикратному розмірі.
Кількість води, що використовується, визначається підприємством-водокористувачем на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. У разі відсутності водовимірювальної апаратури витрати води можуть визначатися розрахунком за обсягом виробленої продукції чи наданих послуг, норми водовитрат на одиницю продукції, характеристик працюючих насосів, витрат електроенергії або іншими можливими методами.
Підприємства-водокористувачі щоквартально складають за встановленою формою розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів і подають його податковим та водогосподарським органам не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Сплата платежу проводиться платниками щоквартально у 5-денний строк із дати, встановленої для подання розрахунку [2, ].
У межах встановленого ліміту платежі відносяться на валові витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні суб'єкта підприємницької діяльності.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80 відсотків перераховується до державного бюджету і 20 відсотків – до місцевих бюджетів.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення надходить до місцевих бюджетів.
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів платежів за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється державними податковими адміністраціями.
1.3. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Збір за забруднення навколишнього природного середовища запроваджено з метою вирішення екологічних проблем, збереження природного середовища, а також для створення джерел фінансування відповідних природоохоронних заходів. Збір введений Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачують підприємства, установи, організації, а також громадяни за:
викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин у водні ресурси і підземні горизонти;
розміщення відходів у навколишньому природному середовищі [2, 293].
Ставки збору запроваджуються урядом Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів, що були встановлені Кабінетом Міністрів України в січні 1992 року, а також базових нормативів плати за них, встановлених Кабінетом Міністрів у грудні 1996 року.
Об'єктами обчислення збору є:
обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт,
