та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього об'єктах, – для стаціонарних джерел забруднення;
обсяги фактично спожитих видів пального, завдяки використанню якого утворюються забруднюючі речовини, – для пересувних джерел забруднення [2, ].
Нормативи збору встановлюються Кабінетом Міністрів України як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщення відходів.
Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів визначаються на підставі затверджених проектів нормативів граничне допустимих викидів. Ліміти встановлюються за класами токсичності речовин і розраховуються в тоннах на рік.
Щорічні ліміти скидів у водні об'єкти загальнодержавного значення визначаються дозволами на спеціальне водокористування, які видають органи Мінекобезпеки. Ліміти скидів щодо об'єктів місцевого значення визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями.
За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі.
При відсутності у платника затверджених лімітів викидів від стаціонарних джерел забруднення, скидів і розміщення відходів та за їхні понадлімітні обсяги збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.
Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислюються платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку року як добуток затверджених лімітів, фактичних обсягів викидів, нормативів збору, коригувальних коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості. Загальна сума збору визначається як сума збору в межах ліміту і за понадлімітні викиди.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища в межах ліміту відноситься на валові витрати виробництва та обігу. За перевищення встановлених лімітів – справляється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні платника. В середньому розмір збору за забруднення навколишнього природного середовища складає від 0,02 відсотка до 3 відсотків валових витрат підприємства [2, 295].
Платежі за забруднення навколишнього природного середовища провадяться платниками у вигляді авансових платежів рівними частинами від розрахункового річного розміру платежів щоквартально до 15 числа першого місяця наступного кварталу.
Остаточний розрахунок з платежів за звітний рік здійснюється відповідно до фактичної кількості викинутих і скинутих забруднюючих речовин та розміщення відходів у 10-денний строк після подання платниками річного звіту про кількість викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів за формами статистичної звітності, а для платників, що не складають таких звітів, – за довідками платників, що подаються органам Мінекобезпеки про фактичну кількість викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища перераховується платниками у співвідношенні: 30 відсотків – до державного бюджету, 70 відсотків – до місцевих бюджетів.
1.4. Збір за геологорозвідувальні роботи
Збір за геологорозвідувальні роботи запроваджено з метою компенсації витрат бюджету для здійснення робіт, пов'язаних з .приростом запасів корисних копалин для забезпечення вітчизняних підприємств мінерально-сировинними ресурсами, а також відображення у собівартості та цінах на добувну продукцію складу витрат на роботи з пошуку і розвідки родовищ корисних копалин.
Платниками збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, є підприємства і організації всіх видів господарської діяльності незалежно від форм власності, що видобувають корисні копалини, а також фізичні особи, які займаються цією діяльністю як підприємці. При цьому суб'єкти підприємницької діяльності повинні мати спеціальні дозволи (ліцензію) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, за винятком підземних вод.
Об'єктом обчислення збору є обсяг видобутих корисних копалин (для нафти, конденсату, газу природного тощо) та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин (для інших корисних копалин).
Нормативи збору затверджуються Міністерством економіки України за участю Міністерства фінансів України за поданням Державного комітету України з геології та використання надр і встановлюються за одиницю виміру корисних копалин. Діючі нині нормативи затверджені наказом Міністерства економіки України від 20 грудня 1995 року № 187.
При обчисленні збору слід урахувати, за рахунок яких коштів виконувалися геологорозвідувальні роботи на родовищах, де здійснюється видобуток корисних копалин. Так, користувачі надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на родовищах, геологорозвідка яких повністю здійснювалася за рахунок коштів державного бюджету, обчислюють суму збору, виходячи з обсягів видобутих корисних копалин і нормативів збору з урахуванням індексу інфляції.
При здійсненні користувачами надр видобутку корисних копалин на родовищах, геологорозвідка яких виконувалася частково за рахунок власних коштів, суму збору обчислюють, виходячи з обсягів видобутих корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та із застосуванням до суми збору відповідних коефіцієнтів [2, 296].
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, не справляється за видобуток:
раніше погашених запасів корисних копалин, зарахованих у процесі розробки родовищ до категорії втрачених у надрах і документально підтверджених;
вуглеводневої сировини із свердловин (нерентабельних) з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів;
додаткових (понад проектні обсяги нафти і газу) – протягом 10 років від часу одержання ліцензії на експлуатацію родовищ;
підземних вод, які не використовуються у господарстві. Від сплати збору звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках [2, 297].
Платники подають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації.
Протягом звітного кварталу платниками збору сплачуються до бюджету за перший та другий місяць кварталу авансові внески збору до 20 числа відповідно другого та третього місяця звітного кварталу в розмірі третини суми збору, нарахованої за попередній звітний квартал.
Остаточна сплата збору за звітний квартал здійснюється 19 числа місяця, наступного за звітним кварталом, з
