При виробництві 1 т аміачної селітри в повітря викидається до 2 кг часток нітрату амонію. На відстані 2-10 км від комбінату по виробництву мінеральних добрив знижується врожайність сільськогосподарських культур на 5-10%, а на відстані 2-5 км – до 30%, на відстані до 1 км утворюється мертва зона, де нічого не росте.

Викиди спричиняють кислотні дощі, які підкислюють ґрунти і води. В цьому випадку, якщо збитки завдаються державним підприємствам, то відшкодування їх отримує держава, а коли приватним підприємством, то збитки відшкодовуються власникам приватних підприємств.

Аналіз укрупнених показників збитків свідчить, що найнадійнішим є показник, що характеризує збитки, спричинені одиницею шкідливих викидів і одиницею концентрації забрудника. Найпростіший спосіб – використання середніх питомих збитків, які припадають на 1 т відходів. Однак кількість викидів і розмір збитків не завжди знаходяться у пропорційній залежності. При невеликих викидах можна умовно прийняти, що збитки сільського, лісового і комунального господарств, а також промисловості ростуть прямо пропорційно кількості викидів [23, ].

Визначивши розміри збитків, необхідно прагнути до їх зменшення. Прогноз розвитку території, прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення галузей народного господарства повинні враховувати показники прогнозу збитків від забруднення атмосфери.

Стратегія в сфері охорони повітряного басейну передбачає вибір важливих соціальних, економічних і технічних напрямків, шляхів використання ресурсів і технічних засобів. Без показників економічних збитків у виборі стратегії також не обійтися. В даний час на захист атмосфери припадає близько 10% від усіх витрат на охорону навколишнього середовища. Натомість економічні збитки від забруднення повітряного басейну складають понад 40%. Отже необхідні зміни у структурі вказаних витрат у бік збільшення видатків на охорону повітря.

Показник економічних збитків дозволяє визначити найзбитковіші галузі й регіони. Вкладання в них коштів дозволяє максимально їх використовувати.

Необхідно враховувати не тільки прямі витрати, але й усі витрати і збитки – від одержання сировини до використання готової продукції. Наприклад, при оцінці ефективності переходу на електричну енергію, енергію сонця, вітру, відпливу, енергію рік та на інші нетрадиційні види енергії. Потрібно враховувати економічні збитки, пов'язані з експлуатацією бензинових двигунів, збитки при добуванні і переробці палива, збитки від транспорту тощо.

Оцінюючи перспективи використання електромобілів, треба врахувати економічні витрати на виробництво акумуляторів. Тільки такий повний облік може дати відповідь на запитання, варто чи ні впроваджувати екологічно чисті технології [23, 298].

Розрізняють поняття фактичного і очікуваного (планово-проектного, прогнозного) чистого економічного ефекту природозахисних заходів.

Фактичний економічний ефект визначають для здійснюваних заходів одноваріантно на основі порівняння фактичних витрат і досягнутого економічного результату.

Очікуваний чистий економічний ефект визначають на різних етапах формування планів проектування, створення, освоєння нової природоохоронної техніки на основі багатоваріантного аналізу очікуваних витрат і результатів з метою вибору варіанту природозахисних заходів, які забезпечили б досягнення максимального економічного ефекту при збереженні всіх вимог щодо чистоти навколишнього середовища.

2.2. Визначення економічних збитків від забруднення землі

Для забезпечення гармонійного розвитку всіх галузей народного господарства, задоволення зростаючих потреб суспільства необхідне впровадження ефективних заходів з недопущення забруднення сільсько-господарських земель. Для визначення економічної ефективності таких заходів необхідно, перш за все, кількісно та в грошовому виразі оцінити втрати сільського господарства внаслідок забруднення довкілля відходами промислового виробництва.

Слід оцінювати фактичні і прогнозні економічні втрати, визначати економічну ефективність заходів щодо їх зменшення і недопущення.

Впливом забруднення вважають прямі збитки (недовиробництво) частини продукції (заржавіле обладнання, зниження продуктивності праці через хвороби, зменшення продуктивності сільськогосподарського і лісового виробництва) або непрямі втрати, тобто додаткові затрати (ремонт обладнання, профілактика та відпочинок людей, внесення додаткових добрив, отрутохімікатів, догляд за рослинами та ін.). Екологічні ж втрати досі не визначені в економічних розрахунках, що пов'язано із складними методиками визначення втрат, які мають певні особливості [23, 142].

Перша особливість – багатоадресність; шкідливі відходи надходять до навколишнього середовища, де від них страждають суміжні підрозділи народного господарства; через недобір продукції страждають і самі підприємства-забруднювачі. В цих умовах важливо знайти конкретних винуватців.

Друга особливість – збитки не є будь-яким самостійним видом вартості, а є звичайними виробничими затратами або зменшенням економічних результатів (обсягу продукції, прибутку, рентабельності та ін.).

Третя особливість – поступове зростання як обсягу забрудненості, так і ціни ресурсів, отже втрати стають вагомішими.

Сучасне виробництво через недосконалість технологій несе в собі певний антагонізм, відтворюючи два протилежні процеси: створення і руйнування. Щодо першого – створюються корисні для людини продукти і різні матеріальні цінності. Разом з тим, іде процес руйнування, внаслідок чого забруднюється природне середовище. При цьому в одному технологічному процесі співіснують дві принципово різні технології. Перша – створює матеріальні цінності, друга –