виявляють чутливість до світла. У їхньому шкірному епітелії розкидані поодинокі клітини або групи чутливих клітин – сенсили. Вони бувають двох типів: чутливі бруньки й світлочутливі сенсили. Чутливі бруньки залягають у шкірному епітелії всього тіла, але особливо багато їх на простомії. Це групи чутливих клітин, що лежать у шарі епідермісу. Зовнішній кінець кожної клітини має коротеньку чутливу паличку, яка проходить через кутикулу й підіймається над її поверхнею, а базальні кінці мають відростки, які разом утворюють нервове волокно. Чутливі бруньки є рецепторами дотику й хімічного чуття. Світлочутливі клітини поодиноко розсіяні в епідермісі або утворюють групи – сенсили на тонких розгалуженнях шкірних нервів. Їх також найбільше на простомії. Кожна клітина сенсили зв’язана з чутливим нервовим волокном (Щербак Г.Й.).
3.8.Статева система
Усі олігохети – гермафродити, їхня статева система розташована в небагатьох сегментах і в представників різних родин – у різних місцях тулуба. Статевий апарат складається з гонад, чоловічих і жіночих статевих проток (целомодуктів), сім’яних та яйцевих мішків, сім’яприймачів. Крім того до статевої системи належать шкірні залози пояска та статеві щетинки.
У дощовика Lumbricus terrestris чоловіча статева система представлена двома сім’яниками, що залягають у Х та ХІ сегментах. Недозріла сперма потрапляє з них до сім’яних мішечків – мішкоподібних випинань целомічного епітелію, які прикривають собою сім’яники. Тут сперма дозріває й нагромаджується. Навпроти кожного з сім’яників у целом відкривається миготлива лійка целомодукта, яка продовжується у вивідну протоку. Обидві протоки з кожного боку об’єднуються в один сім’япровід, що відкривається на черевній стороні ХV сегмента (Догель В.А.).
Жіноча статева система складається з пари яєчників, що лежать у ХІІІ сегменті. Яйцеклітини потрапляють до целома, де дозрівають і нагромаджуються у яйцевих мішках; звідси вони виходять назовні через яйцеводи, що відкриваються в целом лійкою, а назовні – отворами на ХІV сегменті. До жіночої статевої системи належить також сім’яприймачі – дві пари глибоких шкірних упинань на черевній стороні ІХ-Х сегментів, які не з’єднані з порожниною тіла. Вони призначені для зберігання сперми іншої особини при перехресному запліднені.
При копуляції два черви з’єднуються черевними сторонами, головними кінцями назустріч одне одному так, що поясок одного черва пролягає навпроти отворів сім’яприймачів другого. При цьому пояски виділяють багато слизу, який огортає тіла обох особин у вигляді двох муфт. З отворів сім’япроводів черви виділяють сперму, яка скороченням м’язів переноситься до пояска, де й потрапляє у слизову муфту, а звідти – до сім’яприймачів партнера, які роблять ковтальні рухи й захоплюють сперму. Після цього черви розходяться. Отже, при копуляції відбувається лише обмін спермою, а не запліднення. Коли у черва дозрівають яйцеклітини, поясок виділяє слизову муфту, в якій також є поживні речовини для зародка. Черв починає зсувати муфту вперед. При цьому до неї спочатку потрапляють яйцеклітини, а потім сперма із сім’яприймачів, і таким чином у муфті відбувається запліднення. Далі черв скидає муфту через головний кінець, її кінці злипаються й утворюють кокон, де й дозрівають яйця.
У деяких видів олігохет відоме самозапліднення. Є види, що здатні до партеногенезу. Дуже рідко трапляються олігохети, в яких жіночі статеві протоки з’єднуються з сім’яприймачами, через що в них спостерігається внутрішнє самозапліднення.
3.9.Розвиток малощетинкових
Розвиток у малощетинкових відбувається без метаморфозу. Яйця розвиваються всередині яйцевого кокона, з якого виходять повністю сформовані черви. У дрібних водяних олігохет, наприклад із родини Naldidae, яйця багаті на жовток, який використовує зародок під час ембріонального розвитку. У більших за розміром червів, наприклад Lumbricidae, яйця бідні на жовток, але кокон має поживну білкову рідину. Зародок, що розвивається всередині кокона, має рот, глотку й середню кишку, він активно заковтує білок і тому зветься “прихованою личинкою”, яка перед виходом із кокона перетворюється на молодого черва. Молоді дощові черви виходять назовні, розриваючи оболонку кокона.
Крім статевого розмноження, у водяних олігохет спостерігається нестатеве, шляхом поділу тіла. У деяких видів (Lumbriculus, Enchytraeus) тіло розпадається на кілька фрагментів, кожен з яких згодом відновлює втрачені частини. Це явище зветься архітомією. В інших випадках тіло поділяється перетяжкою, проте обидві частини залишаються з’єднаними, передня нарощує задній кінець, а задня – передній. Потім молоді особини розходяться, однак іноді ще до цього кожна з них, у свою чергу, поділяється, утворюється ланцюжки з кількох особин (наприклад у Aelosoma). Такий спосіб нестатевого розмноження зветься паратомією (Догель В.А.).
Розділ 4. Систематичний огляд та опис видів олігохет Маневицького району
Родина Lumbricidae
Рід Allolobophora
П/рід Allolobophora
Вид Allolobophora chlorotica (Sowigny, 1826).
Довжина 20-85 мм, ширина 4-5 мм, кількість сегментів 98-126. Пігментація зелена, бура, відсутня. Форма тіла циліндрична. Головна лопать епілобічна (1/2), відкрита. Спинні пори починаються з міжсегментної борозни 4/5. Щетинки сильно зближені попарно. Чоловічі статеві отвори на 15 сегментів, навколо них залозисті поля. Поясок з 29 по 37 сегментів. Пубертатні валики у вигляді присосок на 31-, 33-, 35-му сегментах. Сім’яних міхурів 4 пари в 9-12 сегменті. Сім’яприймачів 3 пари в 9-10 і 11 сегментах. Дисепименти 6(7-13)-14 злегка потовщені. Вапнякові залози з дивертикулами в десятому сегменті. Розміщення м’язових волокон перехідного типу. Наявні булавоподібні сперматофори, які зустрічаються в області статевих отворів, в області пояска.
Вид Allolobophora Leoni (Lewinsen, 1884).
Довжина 65-130 мм, ширина 5-8 мм. Кількість сегментів 148-180. Пігментація відсутня. Форма тіла циліндрична, за пояском потовщена. Головна лопать про-епілобічна. Спинні пори починаються з міжсегментної борозни 4/5. Щетинки сильно зближені попарно. Чоловічі статеві отвори на 15 сегменті з залозистими полями, які
