1.4. Тотальні мікропрепарати

Зауважимо, що для фіксації, консервації та виготовлення тотальних мікропрепаратів непридатні методики, що використовуються для інших таксономічних груп. Фіксація та просвітлення енхитреїд вимагає застосування модифікованих методик Нільсена і Крістенсена. За цими методиками матеріал необхідно просвітлювати в 25% оцтовій кислоті. Оброблений концентрованою оцтовою кислотою (78%), він швидко піддається повній мацерації, деформації щетинок і стає непридатним для виготовлення тотальних мікропрепаратів олігохет.

Великих особин енхитреїд фіксують у 25% оцтовій кислоті. Тривалість процесу може коливатись в межах 2-50 сек, причому одночасно йде фіксація, просвітлення та мацерація. Потім енхитреїд потрібно перенести препарувальною голкою в лунку предметного скла, що заповнюється розчином, який складається з однієї частини гліцерину та однієї частини 10% оцтової кислоти. Її накривають накривним скельцем. Такі препарати нетривкі і протягом одного тижня стають жовтими під впливом гліцерину. Крім того, може відбутись зміщення внутрішніх органів, зменшення розмірів, інколи спостерігається деформування шкірно-м’язового мішка, порушується цілісність сегментів, травної та кровоносної системи, циліндричних ампул сім’яприймачів. Проте добре видно розширення спинної кровоносної судини, статеву, травну та нервову системи.

Постійні тотальні мікропрепарати можна виготовляти, вміщуючи фіксований матеріал в целулоїд, гліцерин-желатину або канадський бальзам. Об’єкти, які повинні бути вміщені в целулоїдин, фіксують та консервують 75% етиловим спиртом. Фіксованих олігохет вміщують у суміш абсолютного спирту та етилового ефіру (співвідношення 1:1). Потім олігохет на 2–7 днів переносять у 2% целулоїд у залежності від величини, далі – в 4% на 3—7 днів і нарешті – в 8% целулоїдин на 2—3 дні. Нарешті олігохет вміщують в 10% целулоїд і накривають накривним скельцем. Можна виготовити тотальні мікропрепарати, вміщуючи об’єкти в бальзам. Зазначимо, що цей процес теж досить складний і потребує певних навичок і його можна використовувати при наявності крупних олігохет. Дрібних олігохет більш доцільно вміщувати в гліцерин-желатину.

Препарати можна забарвлювати спиртовим розчином орсеїну. Інколи тварин фарбують в оцтово-кислому орсеїні. Дуже рідко використовують гематоксилін Гейденгайна та еозин. Барвники мають добрі селективні властивості (Іванців В.В.).

1.5. Методика кількісної оцінки діяльності безхребетних в звичайних умовах

Відомо, що нафталін діє на комах відлякуюче. Щоб перевірити його вплив на населення підстилки, була закладена спеціальна площадка на ділянці дубового лісу, де проводились експерименти. Нафталін тут вносили в ті ж терміни і в тій же кількості, як і в дослідах (з таким розрахунком, щоб поверхня підстилки завжди була покрита тонким шаром нафталіну). Через півтора весняно-літніх місяця на цій площадці були ретельно проглянуті, прямо на місці, підстилка і поверхня грунту, а 3 дм2 підстилки і верхнього 0,5-сантиметрового шару грунту було поміщено в термоеклетори. Ні великих, ні малих тварин на площадці знайти не вдалося. Звідси, нафталін добре відлякує грунтових безхребетних, не вбиваючи їх, принаймні великі форми.

Виганяючи тварин, нафталін в той же час не перешкоджає бактеріально-грибковому розкладанню. На користь цього говорять наступні факти.

В присутності нафталіну нормально ростуть вищі гриби, які є серед інших грибів найважливішими агентами розкладання підстилки, її найбільш стійких компонентів: лігніну, целюлози і т.д. Шляпкові гриби спостерігали в однаковій кількості як на площадках з нафталіном, так і поза ними. Помітного розвитку плісняви не спостерігалося. Однак плісняві гриби взагалі не мають великого значення для розкладання підстилки в лісі, а актиноміцети відіграють значну роль лише в кінцевих стадіях її розкладання.

Наявність гнилісних мікробів на пронафталінених листках, причому однотипних з бактеріями в контролі, було підтверджено М.І. Бондаренко-Зозуленою, яка висівала культури на м’ясо-пектонний агар відразу ж після взяття проб (Курчева Г.Ф.).

Дослідження Н.Г. Холодного, А.А. Кільчевської, Джекобса показали, що нафталін не тільки не зменшує діяльність бактерій, а навіть стимулює її. Джекобс в дослідах виявив, що під впливом нафталіну швидко і в багато разів (300—350) зростає чисельність грунтових бактерій. По мірі випаровування нафталіну кількість їх зменшується, але залишається все ж таки підвищеною (в 30—35 разів в порівняні з вихідною) навіть після повного зникнення нафталіну. При повторному внесенні нафталіну число бактерій знову збільшується, хоча не в таких масштабах, а при наступних внесеннях їх кількість залишається незмінною – на високому рівні. Це збільшення відбувається як аз рахунок бактерій, що використовують нафталін в ролі джерела енергії, так і за рахунок бактерій, що не використовують його в ролі їжі. Одною з причин зростання чисельності, і, як нам здається, не малозначимої, є усунення нафталіну найпростіших – дієвих споживачів бактерій. Рассел і Хатчінсон, застосовуючи антисептики в дозах, що вбивають найпростіших, знайшли, що кількість бактерій в грунті зростає і активність їх в розпаді органічних речовин збільшується завдяки зняттю гальмівного впливу найпростіших (Курчева Г.Ф.).

Американські вчені Кросслі і Вінткемп, які перевірили вплив нафталіну, парадихлорбензолу, дільдрину і хлордану на населення грунту, знайшли, що нафталін достатньо сильно діє на тварин і слабо на мікрофлору, значно слабше ніж інші інсектициди. Навіть при низьких дозах (100 проти 500—600 г/м2) нафталіну, що вноситься періодично на площадку, число мікроартропод скорочувалось на 78-80%, а кількість, навпаки, зростала більш ніж в 6 разів. На ріст і щільність міцелію грибів нафталін не здійснює впливу. Виділення вуглекислоти і при наявності нафталіну і без нього залишалось однаковим. В шарі грунту 0-5 см під листками, покритими нафталіном, не має суттєвої різниці в щільностях мікрофлори в порівнянні з контролем; існує тенденція до зниження в шарі грунту 0-2,5 см під нафталіном. Це викликано