Про те, що нафталін не може створювати пригнобленої дії на мікроорганізми говорить той факт, що навіть під впливом інсектицидів, що діють набагато сильніше за нього самого, мікробіологічна діяльність порушується тільки при дуже великих дозах цих хімікатів, такі інсектициди, як паратіон, алдрін, ДДТ і фосфорорганічні, часто, навпаки, стимулюють діяльність бактерій.

На основі вище вказаного можна зробити припущення, що в дослідах суттєвих відхилень в діяльності мікроорганізмів при дії нафталіну не було. Чисельність бактерій не могла бути дуже високою. Ось чому: число бактерій залежить від умов аерації, а при сталому і довгому перебуванні підстилки під нафталіном в дослідах вона злежувалась швидше і значно щільніше, ніж в звичайних умовах. Аерація, відповідно, дещо погіршувалась і число бактерій зменшувалось. Крім того, деяка частина бактерій, відводилась на розкладання нафталіну. З іншої сторони в підстилці, що злежалась під нафталіном, вологість завжди була вищою (внаслідок менш швидкого її висихання), що повинно було дещо активізувати діяльність бактерій. Однак при більш розрідженому травостої різниця у вологості, в порівнянні з підстилкою, що менш злежалась, не така велика, щоб здійснити значний вплив.

Нафталін використовується для виключення участі грунтових тварин з процесів розкладання дубового опаду в лісі і трав’яної рослинності на полях і ділянках лугового степу, що не скошується. Для дослідів застосовували ящики-рамки в 1 м2 (з дощок) без дна, затягнуті з однієї сторони риболовною капроновою сіткою з комірками 2 см2 для захисту дослідних площадок від зруйнування і заносу листків, а також для кращого відділення наростаючої маси трави від мертвих її залишків.

Щоб якомога менше порушувати звичайний хід розкладання рослинного матеріалу, всі живі рослини зберігали і по мірі виростання їх обережно просували крізь сітку. Рамки ставили так, щоб, з однієї сторони, виключити втрату досліджуваного рослинного матеріалу, а з іншої – безхребетні могли вільно проникати з навколишньої підстилки на площадки і виходити з них. Як вияснилось пізніше, ізоляція досліджуваних площадок рамками не мала помітного впливу на хід розкладання.

Як правило, досліди проводили на протязі року, з періодичними зняттями-обліками два чи чотири рази в рік. При цьому ретельно зрізали трави і вибирали з площадок досліджуваний матеріал. Останній очищали від сторонніх домішок (грунт, гілки), просушували (в марлевих мішечках, в підвішеному стані) в одному і тому ж приміщенні і приблизно при однаковій температурі, багаторазово звужували до отримання постійної найменшої маси. Кількість розкладених речовин визначали по втраті початкової маси. Результати експерименту піддавали статистичній обробці. Рівень значимості визначали за допомогою таблиці розподілу t–критерію Стьюдента.

В дослідах в лісі як з виключенням тварин, так і з збільшенням їх чисельності під рамки на розчищену від старої підстилки поверхню грунту поміщали дубовий опад у визначеній кількості, приблизно рівній середній річній продукції листків в досліджуваній діброві (близько 400 г. повітряно-сухої маси).

Кількість площадок, що під рамками, при розрахунку, що частина з них залишається під контроль, а в іншу половину буде внесений нафталін, визначали число повторностей (3) і поступових строків обліку розкладеного опаду (2). Звідси, 3 площадки з нафталіном + 3 контрольних х 2 обліки = 12 площадок. У випадку з 4 обліками: 3 + 3 х 4 = 24.

Надзвичайно, як правило, близькість отриманих цифр в різних повторюваностях при дослідах з дубовим опадом і обробці даних методом варіаційності статистики показали, що трьох повторюваностей для лісу достатньо: вони дають достовірні результати (Курчева Г.Ф.).

У зв’язку з тим, що є деякі сумніви щодо безперешкодного бактеріально-грибного розкладання роль нафталіну, показати вплив грунтових тварин на прискорення процесу розпаду іншим методом: шляхом штучного збільшення кількості безхребетних – сапрофагів і зволоження, від ступеня якого залежить інтенсивність діяльності тварин. Використовувався лише весняний опад, як вже значно краще вилугуваний і підготовлений за зиму для активної діяльності мікроорганізмів і безхребетних.

На площадки під рамками вносили мокриць Trachelipus rathrei, ківсяків Chromatoiulus rossicus дощових черв’яків Dendrobaena ocfaedra і енхитреїд. Для запобігання загибелі (головним чином олігохет від пересихання покривів) тварин збирали і підсажували на дослідні площадки під час чи одразу після дощу. При цьому застосовували невеликі кристалізатори, заповнені вологим листям і встановлені в зручному для переносу спеціальному станочку. Води додавали з таким розрахунком, щоб опад був повністю вологим, принаймні його нижній шар. Одночасне внесення 4 л води в 1 м2 (що відповідає 4 мм атмосферних опадів) виявилось достатнім для цього. Поливали методом дощування (Курчева Г.Ф.).

Дослід проведений в трьох варіантах: 1) площадки, де відбувалось звичайне розкладання, залишали без втручання; 2) на дослідні площадки вносили тварин; 3) дослідні площадки поливали водою. Листки були закладені під рамки 11 травня, вийняті – 14 листопада. Додаток тварин і поливання водою проводили з 18 травня по 17 червня. Всього за цей час було внесено на кожен 1 м2 таку кількість тварин: мокриць – 30, ківсяків – 25, дощових черв’яків – 55 і енхитреїд – 400. Крім того в кінці листопада (протягом 2-ох днів) було внесено ще по 40 мокриць, 20 ківсяків і 55 черв’яків. За час з 18 травня по 17 червня випало атмосферних опадів 35 мм і було додано вологи шляхом місцевого поливання ще 52 мм.

Інший дослід проведений в чотирьох варіантах. В четвертому варіанті, разом з додатком тварин, проводили і полив. Листки закладені були