під рамки 11 квітня, вийняті – 2 липня. Внесення тварин і поливання водою проводили з 11 травня по 1 липня. Всього за цей час внесено на 1 м2 : 50 мокриць, 50 ківсяків, 172 дощових черв’яків і 700 енхитреїд; опадів випало 107 мм і додано шляхом поливу ще 96 мм. Погода під час цього досліду була більш сприятливою як у відношенні опадів, так і температури. Для запобігання переповзання тварин в інші варіанти, площадки другого і четвертого варіантів були розташовані одна від одної не менше ніж на 5 м, а від площадок першого і третього варіантів – більш ніж на 10 м.
Проведення дослідів на полянах проводили восени при вегетації рослин, що закінчується, чи після неї, трав’яний покрив просто накривали рамками. За рік використали нафталіну приблизно 6 кг/м2. При врахуваннях маси розкладеної рослинності траву, вийняту з площадок, сортували на 4 фракції: зелена маса – трава, яка виросла заново; молоді рештки – відмерлі частинки рослин після закладання дослідів; старі рештки – трави, які залишилися з минулого року; підстилка. За вихідну кількість приймали вагу трав, зрізаних на сусідніх, однотипних з дослідними, площадках під час закладання експериментів.
Необхідно відмітити, що вибір площадок, однотипних по видовому складу, щільності, а в кінцевому рахунку по біомасі трав’яної рослинності, надзвичайно важкий навіть в достатньо однорідній асоціації. Трав’яний покрив настільки строкатий і нерівномірно розміщений, що отримати точні цифри розкладного матеріалу в дослідах з непорушним травостоєм не є можливим, особливо при малому числі повторюваностей.
Зустрічались труднощі й іншого порядку: при статистичній обробці даних дослідів оцінку їх достовірності довелось проводити за величинами, які мали дещо значні відхилення від середньої арифметичної (внаслідок більшої фітомаси в одній асоціації в порівнянні з іншими). Статистична обробка результатів всіх експериментів на полянах показала достовірну різницю в швидкості розкладання трав при участі безхребетних. Однак незважаючи на всі перешкоди і неточності цифри, отримані в ході експериментів, дають чітке уявлення про вплив грунтових безхребетних на процес розкладання залишків трав’янистої рослинності.
Застосовані методи кількісної оцінки ролі грунтових тварин в процесі розкладу рослинних рештків громіздкі і трудомісткі. Тому використовують інші методи.
Кросслі і Віткемп, використовуючи нафталін для вигнання безхребетних, посипали їм опад на площадках в 1 м2. В цей опад вони поміщали сітчасті мішечки з скляного чи нейлонового волокна (розміром в 1 дм2, комірки 1-2 мм), в які був внесений рослинний матеріал в невеликій кількості (2,5 г). На шести площадках, загороджених дротяною сіткою, під підстилку поміщали по п’ять таких мішечків. Чотири з них почергово (по одному з трьох оброблених нафталіном і трьох контрольних площадок, тобто шість мішечків одночасно) виймали через тиждень (кожний окремий мішечок – через чотири тижні) для визначення в лабораторії ваги листків, складу і чисельності фауни, мікрофлори і т.д. через п’ять днів ці мішечки знову повертали на місце. П’ятий мішечок залишався незайманим впродовж всього експерименту і служив для перевірки впливу вийнятих мішечків. Хоча кожен мішечок протягом року був вийнятий в загальному на два місяці, один з яких припадав на теплу (сприятливу для розкладання) пору, в порівнянні з п’ятим мішечком не знайшли помітних відмінностей (Курчева Г.Ф.).
Цей метод зручний для визначення поступових змін швидкості розкладання рослинних залишків під впливом дрібних безхребетних чи при їх частковій участі, чи при повному виключенні.
Мішечки із сіток і раніше застосовувались в польових експериментах, але більшою мірою як спосіб обмеження невеликої кількості листового матеріалу чи захисту його від втрат і т.п. Однак, використовувались вони чи для дослідження швидкості процесу розкладання в різних умовах, чи як метод для ізоляції і вивчення мікроартропод, чи для мікробіологічних досліджень. Ще застосовували їх для виявлення ролі грунтових тварин в розкладанні рослинних залишків. Цей метод дає можливість не лише прослідкувати хід розкладання опаду і дослідити розкладання рослинних залишків в невластивих їм біотипах, але й з високою точністю визначити початок руйнування окремих листків і час повного їх розкладання, а також з однаковим ступенем достовірності оцінити роль різних груп тварин і мікроорганізмів в цьому процесі.
Досягається це використанням мішечків (із нейлонової сітки) з комірками різних розмірів. Так, для проникнення лише мікроорганізмів і виключення всіх грунтових тварин брали мішечки із сітки з комірками 0,003 мм, для пропускання мікроорганізмів і дрібних безхребетних – з комірками 0,5 мм, для доступу мікроорганізмів і всіх безхребетних – з комірками 7 мм. Спеціальним пристосуванням вирізали із листкових пластинок диски діаметром 2,5 см. По 50 дисків поміщали в мішечки розміром 10 х 7 см, а мішечки закладали в підстилку, чи заривали в грунт на глибину 2,5 см. Достатньо чотирьох мішечків, щоб отримати достовірні результати. Облік (шляхом вилучення і повернення) проводили через кожні два місяці. Ступінь розкладання виміряли не за втратою ваги, а за розміром площі зниклих тканин диска. Процент зникнення площі кожного диска визначали, помістивши диски одним шаром між двома шкалами, через яке проходить світло, чи з допомогою спеціального фотометра. Завдяки короткочасності визначення при цьому способі, мішечки виймались на дуже короткий термін, що не могло ні в якій мірі відобразиться на швидкості розкладання. Але цей метод не дозволяє по ходу розкладання листків одночасно враховувати і швидкість мікробіологічного розпаду, так як при останньому диски залишаються зовні не порушеними. Однак не тяжко закласти декілька додаткових мішечків (з різними комірками і раніше