На середніх та задніх сегментах багатьох грунтових видів поблизу від міжсегментних жолобків є непарні дорзальні пори, що зв’язують целом із зовнішнім середовищем. Через ці пори виступає целомічна рідина. Вважають, що вона змащує тіло, чим полегшує пересування тварини в грунті. Через пори задньої частини тіла з порожнини тіла виділяються екскреторні тільця.

Олігохети рухаються завдяки скороченню м’язів шкірно-м’язового мішка, целомічна рідина при цьому виконує функцію гідроскелета. Малощетинкові можуть повзати, плавати; риючі форми безперервно рухаються, прокладаючи ходи в грунті. Риття відбувається інакше, ніж у форм із суцільною порожниною тіла (наприклад, приапулід). Септи між сегментами не дають змоги рідині перекачуватись через усе тіло, вона рухається лише в межах 2-5 сегментів завдяки отворам у дисепиментах.

3.3. Травна система

Травна система починається ротовим отвором, що веде в мускулясту глотку, куди відкриваються численні слизові залози. Глотка переходить у вузький стравохід, який на задньому кінці може розширюватись у воло, а далі йде м’язистий шлунок. Ці відділи належать до ектодермальної передньої кишки. У видів, котрі пропускають через кишечник грунт, є три пари вапнякових залоз, які відкриваються послідовно одна в одну та парою отворів – стравохід. Вони забиті кристаликами вуглекислого кальцію. Їхня основна функція – вилучення з крові карбонатів, а також зв’язування надлишку вуглекислого газу в крові шляхом утворення розчинних бікарбонатів. Крім того, вапно надходить у стравохід, де нейтралізує гумінові кислоти, що містяться в грунті й шкідливі для органів травлення. Стінки середньої кишки багаті на війчасті та секреторні клітини. Тут їжа перетравлюється та всмоктується. У грунтових олігохет на спинній стороні середньої кишки є поздовжнє жолобоподібне вип’ячування в кишкову порожнину – тифлозоль, за рахунок якого значно збільшується поверхня кишки. Він закінчується поблизу заднього кінця тіла, де середня кишка переходить у коротеньку задню, що відкривається анальним отвором на пігідії. Стінки кишечника зовні вкриті хлорогогенною тканиною, клітини якої виконують видільну функцію: в них нагромаджуються продукти дисиміляції. Більшість олігохет живиться рослинними та тваринними рештками, пропускаючи через свій кишечник велику кількість грунту. Мешканці водойм живляться мікроскопічними водоростями, найпростішими, бактеріями.

3.4. Видільна система

Видільна система, як звичайно, представлена однією парою метанефридіїв у кожному сегменті, за винятком кількох передніх (ларвальних). Іноді кількість метанефридіїв зменшується або вони зовсім зникають (морські види родів Paranais та Tubificoides). Нефридій починається в сегменті з війчастої лійки. Від неї відходить тоненький канал із війками, що проходить через дисепимент у наступний сегмент. Тут нефридій утворює три лопаті, які складаються з петель. Каналу, оточених екскреторними клітинами целомічного епітелію. Лопаті густо обплетені кровоносними капілярами. Продукти обміну дифундують із крові в порожнину каналу. Сеча збирається в кінцевому розширенні каналу – сечовому міхурці, який відкривається назовні видільним отвором. У деяких олігохет нефридії, об’єднуючись, утворюють парний видільний канал, що впадає в задню кишку (Щербак Г.Й.).

Крім нефридіїв, у виділенні беруть участь так звані хлорагогенні клітини, про які вже згадувалось вище. Це спеціалізовані видовжені клітини целомічного епітелію, розташовані на поверхні кишки та судин. За новими даними, їхня функція набагато складніша: в них нагромаджуються, крім продуктів обміну, запасні поживні речовини (глікоген та ліпіди).

3.5. Кровоносна система

Кровоносна система в олігохет, як і в інших кільчаків, замкнена. Судини залягають під целомічним епітелієм кишечника, дисепиментів, стінок тіла; капіляри проростають у товщину тканини. Кровоносна система складається з кишкового синусу, що може замінюватись кишковим сплетінням судин, спинної, черевної, кільцевих та поперечних судин, що оточують стравохід, мають товсті м’язові стінки й виконують функцію сердець, що женуть кров із спинної судини до черевної. У різних олігохет їх кількість різна; Lumbricus terrestris має п’ять пар сердець. Крім того, у зв’язку зі шкірним диханням розвивається густа підшкірна сітка дрібних судин та капілярів. Це дуже тонкі судини, які проростають у товщу Шкірно-м’язового мішка. Особливо багато їх у кільцевому шарі м’язів; найтонші їх гілочки проникають навіть у товщу епідерміса. У багатьох олігохет кров безбарвна; у частини вона має червоний колір завдяки наявності близького до гемоглобіну пігменту гемокруорину, розчиненого в плазмі. Зрідка (у деяких дощових червів) пігмент міститься всередині спеціальних клітин (гемоцитів). У тропічних велетенських дощових черв’яків (рід Megascolides) кров зеленкувата завдяки присутності іншого пігменту – хлорокруорину. У крові є також багато безбарвних клітин різної будови. Стінки Кровоносних судин утворені неклітинною опорною пластинкою, зовні вони вкриті хлорагогенними клітинами. Великі судини (спинна, кільцеві) мають у стінках м’язи.

3.6. Дихальна система

Дихальна система, як правило, відсутня: газообмін відбувається через тоненьку вологу шкіру та кровоносні капіляри. Проте деякі водяні форми мають зовнішні зябра. Так, у червів, що переднім кінцем закопуються в мул (роди Dero та Aulophorus), хвостовий відділ має вигляд широкої лопаті, на якій розташовані парні листоподібні зябра. Поверхня зябер укрита війками, що спричиняють рух води, у зябрах багато кровоносних капілярів. У даних видів (наприклад, із родин Tubificidae та Naididae) до шкірного дихання приєднується кишкове.

3.7. Нервова система. Органи чуття

Нервова система має типову для кільчаків будову і складається з парного надглоткового ганглію, навкологлоткових конектив та черевного нервового ланцюжка. Лише у деяких видів червів черевні стовбури широко розставлені, а ганглії з’єднані довгими комісурами (наприклад, в Aelosoma).

Органи чуття у малощетинкових розвинені слабо. Очі в основному відсутні, проте дощовики