Проводиться активна реорганізація всіх видів транспорту, а станція Синьюку вже забезпечує нормальне функціонування потоку пасажирів об'ємом до 3 млн. чоловік щодня (самий високий показник в світі).

У Токійській затоці на площі більше 200 га на штучному острові, спорудженому з відходів і продуктів драгування морського дна, зведені декілька сучасних комплексів, нова лінія транспортного зв'язку з мостом, парки, канали для комунікацій, зв'язку, каналізації, води, газу. Цей центр названий Токіо – Телепорт, він зв'язує чотири важливих райони Токіо – бізнес-центр, Токійський міжнародний парк з'їздів, житловий район (біля 100 00 жителів) і Парк Морської сторони Одайба [23, 454].

Південніше за Токіо створюється ще один субцентр – Мінато-Міран-21 площею біля 200 га. Тут буде міжнародний культурний центр, інформаційний центр і парк гармонії Води, Зелені і Спадщини, а також центр конференцій.

Самим відомим в світі великим "екологічним містом" сьогодні є місто Курітіба в Бразілії. Його населення зараз складає більше 2 млн. чоловік, хоч в 1950 р. тут проживало всього 150 000 [23, 454].

Прикладом повної протилежності, коли екологічні проблеми з багатьох причин практично не вирішуються, є місто Мехіко (за даними книги Т.Міллера "Життя в навколишньому середовищі", 1996.). У 1993 р. населення Мехіко нараховувало біля 16 млн. чоловік, а в 2005 році воно, по розрахунках фахівців ООН, досягне більше 25,5 млн. Практично неможливо зупинити щоденний приток в місто майже 1000 селян, що розорилися або збідніли, які сподіваються знайти тут кращу долю [23, 455].

Перший напрям екологізації – це здійснення ряду заходів, пов'язаних з екологізацією енергетики, промисловості і транспорту в існуючих містах, без перепланування, реконструкції міст. Другий напрям – це реконструкція структури старих міст і будівництво нових з урахуванням сучасних екологічних нормативів і стандартів. Третє – реалізація комплексної національної і глобальної соціально-економічної політики поетапного ослаблення розвитку гіперурбанізації і її згубного впливу на біосферу [23, 455].

До заходів першого напряму відносяться впровадження цілого ряду розробок по зменшенню в містах шуму і забруднень повітря від автомобільного руху, зусилля по збільшенню площі зелених насаджень, економії тепла і електрики і все більшому використанню сонячних батарей і біогазових установок, а також впровадження нових, маловідхідних, малоресурсномістких і максимально екологічно чистих технологій на всіх промислових підприємствах, по ефективній і нешкідливій для навколишнього середовища переробці побутових і промислових відходів.

Зокрема, зменшення шуму може бути досягнуте модифікацією шумовиробляючих пристроїв, глушінням шумних приладів і процесів, спорудженням спеціального шумового захисту для робітників і населення, усуненням шумних об'єктів і виробництв з житлових кварталів, використанням нових звуковбирних і звукозахисних технологій і матеріалів. Загальне поліпшення екологічної ситуації може бути досягнуто введенням екологічного планування використання кожного квадратного метра землі як в місті, так і в приміських районах, здійсненням постійного жорсткого екологічного контролю за виконанням всіх екологічних законів, правил і норм, відродження скверів, парків, відкритих зон відпочинку в центрах міст [23, 456].

Будівництво міст на основі нових екологічних підходів до планування і використання природного ландшафту вже здійснене в Бразилії, Великобританії (біля 20 міст), Венесуелі, Нідерландах, Сінгапурі, США, Фінляндії, Франції, Швеції. Це переважно міста з населенням від 25000 до 100000 жителів. Їх можна розділити на три типи: нові міста-сателіти, розташовані досить близько до існуючих мегаполісів (західний варіант назви міст-гігантів – мегаполіси); вільно існуючі нові міста, далеко віддалені від мегаполісів; нові внутрімегаполісні міста, що створюються в існуючих мегаполісах на місці кварталів (трущоби, що зносяться, промислові або транспортні центри, бази, що ліквідуються та ін.). Однією з форм екологізації, успішно реалізованої в останнє десятиріччя в США, є збереження, оновлення, резервація і заснування всередині мегаполісів великих і важливих з екологічної точки зору зон (зелених територій, ландшафту, водопарків): Централ-парку в Нью-Йорку, Парку золотих воріт в Франциско, Файрмонт-парку в Філадельфії, Парку Лейк-Фронт в Чикаго. Оскільки далеко не всі мегаполіси світу мали аналогічну можливість закласти паркові зони раніше, в початкових стадіях свого розвитку, використовуються й інші методи збільшення зелених зон: наприклад, створюється декілька десятків малих парків і сквериків в різних районах мегаполісів на місці трущоб, що зносяться, вулиць, інших об'єктів (місця вибирають екологи, а міські власті ухвалюють спеціальні рішення, постанови) висаджується велика кількість дерев вздовж вулиць, у дворах розлучаються квіти і трава (як і на деяких плоских дахах будинків), створюються ставки, озера в районах покинених і покинених будов (приклад – міста Торонто і Ванкувер в Канаді, багато міст в Західній Європі) [23, 456].

Один з варіантів успішно здійснюваної екологізації мегаполісів – встановлення обмежувачів зростання міст у вигляді зелених поясів. Навколо існуючого міста створюється (відновлюється, зміцнюється) щільне кільце зелених насаджень (лісопаркова зона, що охороняється законом шириною від декількох сотень метрів до декількох кілометрів), і обґрунтоване зростання міста, що контролюється здійснюється за межами зеленого пояса. При цьому створюються окремі острівці-поселення (житлові, торгові, наукові, спортивні або інші центри) по периметру навколо зеленої зони, які сполучаються з центром мегаполісу спеціальними транспортними магістралями (приклад – Портланд, штат Орегон, США) [23, 456].

Ще один підхід – пакетна (кластерна) забудова ландшафту, коли територія використовується під забудову не повністю, а ділянками (забудовуються менш екологічно значущі дільниці), з консервацією острівців зелені (лугу, лісу), із збереженням струмочків, річечок [23, 456].

Сучасні американські містобудівники ще в 80-х роках розробили декілька спрощених моделей, які можуть бути використані для розвитку міст в майбутньому: модель концентрично-кругової забудови,