Центральною проблемою, від якої буде залежати не тільки доля міста, але і майбутнє країни, цивілізації, – це проблема екологічного виховання і освіти людей нарівні з проблемою створення ефективних і екологічних інфраструктури і системи інженерного забезпечення життя міста.

Першорядна і дуже складна задача – організація масової екологічної школи – від батьків, дитячих садків до елітних шкіл, вузів, інститутів підвищення кваліфікації. По досягненні високого рівня екологічної культури можливо рішення другої задачі – здійснення (по Н. Моїсеєву) направленого розвитку суспільства і мегаполісів. Направленого, а не керованого. Бо, як показало життя, далеке не все, напрацьоване людством в теорії управління технічними системами, може бути застосовано для управління систем суспільної природи, в соціальній сфері. У соціальних системах, наприклад, ніколи не може бути єдиної цілі, їх завжди декілька (стійкість системи, високий рівень життя людей, екологічна безпека, економічна безпека та ін.). У соціальних системах цілі не менш складні і важкі, чим визначення і реалізація засобів досягнення цих цілей. Для систем суспільної природи буде необхідно розуміння того, навіщо і як використати наявні ресурси для майбутнього розвитку. Загальне положення універсального еволюціонізму стверджує: Розум, що виник на планеті, не здатний на нинішньому рівні його розвитку зробити світовий прогрес керованим, підпорядкувати його розробленій Всеосяжній ідеї, але він здатний зрозуміти і, можливо, направляти хід розвитку суспільних процесів, передбачувати і запобігати (зменшувати) можливих криз. Направляти природні процеси самоорганізації в бажане русло розвитку, щоб забезпечити збалансованість, стійкість суспільного життя на близьку і далеку перспективу [23, 446].

Тому передбачається, що в XXI столітті на перший план буде висунена екологія і соціологія, а не техніка. Планування кожного заходу повинно здійснюватися з обов'язковим урахуванням його наслідків для природного і соціального середовища людини. Подальший економічний розвиток повинен бути заснований на принципах, згідно з якими прибутки і збитки розглядаються з урахуванням здоров'я людини, стану навколишнього середовища і характеру соціального і біологічного майбутнього людства.

Найголовнішою задачею є при цьому розвиток і вдосконалення передусім законодавчої природоохоронної бази у всіх державах; тісна кооперація фахівців-екологів всього світу в розв'язанні загальних екологічних проблем, передусім – проблем мегаполісів; організація високоефективного комплексного екологічного моніторингу у всіх регіонах планети. Важливе значення при рішенні згаданих задач будуть мати розробка і узгодження як загальних концепцій економічного розвитку держав, так і концепцій розвитку екологічного утворення і виховання населення, розвитку мегаполісів, агросфери, а також розробка і реалізація конкретних цільових національних і міжнародних природоохоронних програм на основі цих концепцій і узгоджених міжнародних екологічних норм і стандартів. Виконання всіх програм розвитку і планів повинно здійснюватися під жорстким контролем експертів-екологів і екологічно грамотних соціологів, містобудівник та ін. [23, 447]

При організації життя у великих містах і мегаполісах, де часто всередині агломерацій під впливом техногенних чинників формуються стійкі зони з атмосферним повітрям, ґрунтами і водою, досить різної міри забруднення, цей чинник обов'язково треба враховувати. Моніторинг показав, що люди, як і інші живі організми, поступово пристосовуються до певних екологічних умов і згодом навіть в умовах, що класифікуються як "напружені" (але не "критичні" або "катастрофічні"), як би звикають до шкідливих для здоров'я домішок в повітрі, воді або їжі, не так гостро на них реагують, не так сильно від них боліють. Якщо ж людина часто і тривалий час переміщається із зон більш чистих, в місця, більш забруднені, тобто його організм постійно випробовує стрибки рівня і "якості" забруднення, він не в змозі пристосуватися. Імунна система перенапружується, різко гіршає здоров'я, люди значно частіше хворіють, швидше старіють і вмирають. Це необхідно враховувати при плануванні "спальних" і промислових районів, міст-сателітів та ін. Другий шлях нейтралізації цього чинника – створення в необхідних, вказаних фахівцями-урбоекологами, районах мегаполісу дільниць різноманітних рослинних співтовариств, збільшення площі паркових зон з підбором спеціальних порід дерев, здатних добре поглинати ті або інші шкідливі речовини. Це дозволить вирівняти розподіл шкідливих хімічних домішок над всіма районами міста, полегшивши процес адаптації до них городян [23, 447].

Найважливішою проблемою великих міст майбутнього, що вимагає першочергового рішення, залишається транспортна проблема. Її гострота зростає з розвитком міст і сьогодні перейшла з розряду простих побутових в розряд складних комплексних соціально-економіко-політичних проблем. Городянам необхідно в будь-який час доби добиратися в будь-який район міста за мінімально короткий термін, мінімальну плату і з максимальним комфортом. Деякі сучасні американські, російські і українські фахівці вважають, що цю проблему можна і треба на даному етапі вирішувати за рахунок розвитку міського громадського електротранспорту – тролейбуса і трамвая. Переконливим прикладом цьому може служити Дніпропетровськ. На основі державної Програми розвитку міського електротранспорту України (спеціальна постанова Кабінету Міністрів України 1998 р.) декілька великих промислових підприємств Дніпропетровська ( "Південмаш", "Татра-Південь") освоїли випуск трамваїв нового покоління з тиристорно-імпульсною системою управління і іншими особливостями, що показала істотні переваги цього виду транспорту перед іншими з точки зору екологічності останнього, крім того – значно більш комфортабельних і безпечних в порівнянні з іншими транспортними засобами (автобуси, маршрутне таксі). Аналогічними показниками відрізняється і новий вид тролейбуса, випущений заводом "Південмаш" (економія палива, значне зменшення забруднення повітря вихлопними газами, виключення течі і проток палива, зручність переміщення, значно нижчі за інші види транспорту шумові впливи та ін.). Крім того, самі трамваї і тролейбуси виготовляються з екологічно чистих, негорючих і важкозаймистих матеріалів [23, 448].

За даними професора Задорського В.М., при розумному підході до розв'язання проблеми