Для транспорту характерні вібрації в діапазоні 10-200 Гц при рівні коливань 50-100 дБ, що відповідає швидкості зміщення часток ґрунту від 15,8 до 500 мкм/с. Віброгенеруючі промислові агрегати створюють коливання в діапазоні 100-200 Гц при рівні 80-100 дБ (швидкість зміщення часток 500-5000 мкм/с). В глинистих болотяних ґрунтах і скельних породах вібрація передається на великі відстані, в піщаних – швидко затухає [20, 273].

Біологічний вплив надають джерела, які постачають в довкілля організми і їх продукти життєдіяльності. Це поля зрошування, відстійники, мережа каналізації, побутові і промислові звалища, кладовища, а також крупнотонажні підприємства макробіологічної промисловості по виробництву мікробного білка з вуглеводнів нафти, целюлозно-паперові, нафтопереробні і текстильні підприємства. У стічних водах цих підприємств будуть розвиватися мікроорганізми, що використовують як джерело вуглецю і енергії складні полімери – целюлозу, вуглеводні та ін.

Джерелами біологічного впливу служать і терикони: до складу пустої вугільної породи входять мінерали типу піриту; тіонові бактерії окислюють ці мінерали і утворюють "жовті" стоки, які різко підвищують агресивність вод.

Основною умовою життєдіяльності мікроорганізмів в ґрунтах і підземних водах є наявність джерел вуглецю, а також донорів і акцептор електронів для окислювально-відновних реакцій, які служать джерелом енергії. По типу живлення мікроорганізми діляться на органогетеротрофи, літоавтотрофи, органоавтотрофи. Техногенний вплив звичайно дає в надлишку органіку, тому вони спричиняють гетеротрофну мікрофлору на органіці.

Аеробні мікроорганізми використовують як акцептор електронів кисень і утворюють різні оксиди. Анаероби здійснюють гідроліз і бродіння з утворенням летких жирних кислот, спиртів, водню. Ці речовини використовуються іншими анаеробами, які відновлюють неорганічні акцептори електронів – нітрати, сульфати, вуглекислоту, окислене залізо та ін. У відповідності з термодинамікою процесів перевагу отримують популяції, що спеціалізуються на реакції з більш високим енергетичним виходом [20, 273].

Інтенсивне забруднення середовища відбувається на міських звалищах. При аеробному розкладанні на звалищах нагромаджуються розчинні органічні кислоти і оксиди, які додають високу окислювальну агресивність поверхневим і ґрунтовим водам. При поганій аерації активно виділяються аміак, сірководень, метан. Аміак викликає бурхливий розвиток нітрифікаторів (з окисленням аміаку в азотну кислоту), які інтенсивно руйнують фундаменти і стіни. Сірководень згубно позначається на живих організмах і посилює корозію металів. Метан пригноблює рослинність за рахунок розвитку метилотрофів.

У великих промислових містах, крім органіки, самим могутнім забруднювачем є з'єднання сірки, які входять до складу викидів майже всіх підприємств. В анаеробних умовах вони утворюють сірководень, що посилює корозію металів з утворенням сульфідів. В аеробних – продукують тіонові бактерії, що спричиняють сірчанокислотне вивітрювання гірських порід і кислотну корозію металів [20, 274].

Міське середовище помітно відрізняється за кліматичними характеристи-ками від навколишнього природного ландшафту (див. дод. 2). Одна група показників – температура повітря, забруднення повітря, води і ґрунтів, хмарності і осадок – звичайно вище, інша – сонячна радіація, швидкість вітру, відносна вогкість – нижче, ніж в природній зоні. Крім загальних кліматичних "аномалій" в міському середовищі спостерігається підвищена (посилена) мікрокліматична диференціація. Істотний вплив на мікроклімат окремих районів міста чинить рельєф. Особливо помітно розрізнюються мікрокліматичні умови міського середовища при складному рельєфі, з глибиною розчленування до 200 м і більше та середнім схилом поверхні вище за 5%.

Помітні зміни зазнає клімат і мікроклімат міського середовища. Забруднення атмосфери в містах знижує пряму сонячну радіацію літом на 10-20%, а взимку ще більше; зменшує дальність видимості (на 50% і більше); формує "острови тепла" з різницею температур в 1°С, а вночі – біля 2°С. У нічний час при ясній безвітряній погоді різниця температур може досягати 8-10°С і більше. "Ост-рови тепла" можуть викликати конвективні рухи повітря і змінити вітровий ре-жим міста. Звичайно встановлюється перенесення повітря від околиць до центра.

За деяким даними, повторюваність туманів в місті на 10-20% вище, ніж в околицях. Але відмічено, разом з тим, що централізація теплопостачання в ряді великих міст і створення "островів тепла" різко скоротили повторюваність туманів. Відмічене деяке (на 10-15%) збільшення опадів в містах в зв'язку з великою кількістю гігроскопічних часток і нестійкістю нижнього шару повітря. У містах встановлена залежність між температурою поверхні і характером використання території, що приводить до складної внутрішньої диференціації "теплових островів" (табл. 1.2).

Таблиця 1.

Температура поверхні землі в місті при різних видах землекористування [20, 276]

Види землекористування | °С

Житлові забудови:–

низької щільності | 24,3–

середньої щільності | 28,3–

високої щільності | 37,2

Центральний діловий район | 25,6

Торгова зона | 33,4

Транспортні магістралі | 40,3

Міське парення | 20,4

Водоймища | 15,0

У містах в порівнянні з навколишніми територіями помітно міняється і аеродинамічний режим. Високі будівлі змінюють вертикальний профіль повітряних потоків і знижують швидкість вітру в приземному потоці, а з іншого боку – сприяють прискоренню вітрових потоків вздовж вулиць, особливо в поверхневому шарі.

При невдалому плануванні і забудові можуть створюватися умови для несприятливих вітрових режимів і формування зон пульсуючого тиску: у вузьких проміжках між двома великими будинками швидкість вітру може значно зростати, створюючи ефект "аеродинамічної труби" з пульсуючим тиском. Схожа, хоч і менш яскраво виражена ситуація складається і на верхніх поверхах будівель з плоским дахом. Зона пульсуючого тиску розповсюджується на 15-20 м в сторони від проміжку. Небажано перебування в таких зонах людей з сердечно-судинними захворюваннями [20, 278].

У великих містах і особливо містах-мільйонерах спостерігаються загалом висока і мозаїчна забрудненість повітряного басейну. Забруднення формується стаціонарними і мобільними джерелами, насамперед, автотранспортом. Зі