Велика частка автотранспорту в створенні шумових навантажень, рівень яких може перевищувати 110 дБ. Встановлені небезпечні медико-біологічні наслідки забруднення автотранспортом приземного шару повітря. Визначений характер негативних впливів на здоров'ї людини основних продуктів викидів автотранспорту. Оксид вуглецю знижує здатність крові до перенесення кисню, викликає приступи коронарної недостатності, стенокардії і навіть інфаркт міокарда, порушує зір і нервову систему, функціональні розлади мозку. Вуглеводні, в т. ч. бензопірен приводять до роздратування дихальних шляхів, появи нудоти і запаморочення, викликають розлад кровообігу і злоякісні новоутворення. Оксиди азоту спричиняють різке роздратування і запалення дихальних шляхів, задишку, головокружіння, блювоту, втрату свідомості. Азот роздратовує слизову оболонку очей, викликає запальні процеси в легенях, головний біль і швидку стомлюваність. Аерозолі свинцю приводять до свинцевого отруєння аж до смертельного виходу, викликають невралгічні розлади, недокрів'я, сліпоту, втрату пам'яті, безплідність [20, 326].

Стирання автопокришок дає канцерогенний пил. На вулицях з інтенсивним рухом автотранспорту в нижніх шарах повітря нагромаджується оксид вуглецю, вуглекислий газ та інші важкі гази. Особливо сильний їх вплив на перші поверхи і підвали. Анкетування населення в Баку підтвердило негативний вплив автотранспорту по самопочуттю і захворюваності населення.

Найбільш могутніми і поширеними джерелами шуму є міський транспорт і цивільна авіація. Біля 60% всіх скарг на шуми пов'язано з транспортом.

Великі міста в наш час переобтяжені транспортом. На окремих ділянках транспортні потоки досягають великої потужності. У промислових містах і містах-новобудовах велику частку (до 63-89%) займає важкий вантажний транспорт [20, 336].

Інтенсивність шуму, що створюється автотранспортом, залежить від швидкості руху, типу двигунів, виду і стану дорожніх покриттів, топографічних умов. У промислово розвинених країнах рівень інтенсивності автотранспортного шуму неухильно наростає. Мало вивчений негативний вплив електромагнітного випромінювання, що генерується автотранспортом, а також полів радіоперешкод. Потік міського транспорту породжує також інфразвук.

Залізничний транспорт швидко зростає в примісько-міських перевезеннях. Інтенсивність шуму при русі поїздів, роботі сортувальних станцій, компресорів та іншого обладнання залізничних підприємств досягає 90-100 дБ і більше, що значно перевищує допустимі рівні. Сортувальні станції і магістралі з інтенсивним рухом поїздів створюють рівні шуму в середньому від 60-65 до 80-85 дБА на відстані 100 м від межі станції. Лише на відстані 300 м рівень шуму наближається до фонових показників. Тому діючий норматив санітарно-захисної зони в 100 м від залізничних шляхів недостатній [20, 337].

Відкриті ділянки метрополітену поблизу шляхів генерують шум до 80-85 дБА. Основні заходи щодо зниження рівнів шуму на залізничному транспорті такі: заміна ланкового шляху на безстиковий, застосування гумових підрейкових прокладок, боротьба з хвилеподібним зносом рейок, обладнання маневрових тепловозів глушителями шуму, перехід на електричну тягу замість тепловозної, впровадження на сортувальних станціях радіозв'язку, заміна гальмових черевиків на уповільнювачі та ін. Хорошим захистом від шуму є залізобетонні конструкції з коробчатими балками і брусами, шляхами на баласті і спеціальною огорожею. Найбільший рівень шуму дає безпосереднє укладання рейок на бетонні або ж металеві основи [20, 337].

Повітряний транспорт є найбільш інтенсивним джерелом шуму. При розташуванні аеропортів в межах міста під трасами прольоту літаків на території житлової забудови створюється шум до 105-116 і 87-98 дБА, а на віддаленні 10 км – 90-95 і 71-76 дБА (перша цифра показує максимальний рівень шуму, друга – еквівалентний). Авіаційний шум чинить несприятливий вплив на самопочуття населення в радіусі до 10-20 км від злітної посадочної смуги [20, 338].

Ця проблема загострилася останнім часом в багатьох країнах в зв'язку з використанням все більш могутніх літаків і вертольотів і бурхливим зростанням інтенсивності повітряних перевезень. Певний ефект дає скорочення польотів в нічний час, зменшення використання важких літаків, спорудження звукових бар'єрів, підвищення звуконепроникності будівель.

Боротьба з шумом в містах здійснюється як по лінії містобудівних заходів (планувальні рішення), так і шляхом розробки спеціальних шумозахисних пристроїв. В умовах забудови, що склалася, можливий перерозподіл транспортних потоків по вулицях міста, обмеження руху в різний час доби, регулювання складу транспортних засобів і т. д.

2.3. Комунальне господарство

Найважливішими функціями комунального господарства міст є водопостачання населення, очищення, знешкодження і видалення стічних вод комунально-побутового сектора, збір, знешкодження, видалення і знищення твердих побутових відходів (ТБО), а також опадів стічних вод. Раціональна організація водопостачання населення, що забезпечує достатнє по кількості і повноцінне за якістю споживання води – найважливіша соціально-економічна і санітарно-гігієнічна задача. Для централізованого водопостачання міст найбільш прийнятним джерелом є прісні підземні води, але в наш час відмічається тенденція до зростання використання поверхневих вод. У колишньому СРСР частка підземних вод у водопостачанні міст становила 44%. Необхідний комплекс заходів щодо економії водних ресурсів і раціонального використання питної води.

Міста – могутні джерела забруднення водного середовища. Приблизно 90 % споживаної в містах води скидається в ріки і водоймища у вигляді стічних вод. Загальний об'єм стічних вод в світі оцінюється в 450 км3, з них лише половина зазнає очищення. Переважну частку стічних вод скидають міста [20, 282].

До складу міських каналізаційних вод входять стічні води промисловості, енергетики, транспорту і інших галузей, а також комунально-побутового сектора. На території міст (внаслідок багатого штучного покриття – асфальт, тротуари, забудова і т. д. формується інтенсивний стік зливових і талих вод, який