Взимку поблизу ТЕС, металургійних заводів тощо інколи випадає також кислотний сніг. Він є ще більш шкідливим, ніж кислотний дощ. Як встановив англійський дослідник Т. Девіс, райони, де випадає такий сніг, одержують одразу чотирьох-п'ятимісячну дозу забруднення, а під час танення навесні відбувається процес концентрації шкідливих речовин, тому тала вода інколи містить вдесятеро більше кислот, ніж сніг, який Девіс називає "екологічною бомбою уповільненої дії".

Деякі країни вже нині відчувають шкідливу дію кислотних дощів. Так, за даними екологів, у Швейцарії від кислотних дощів засихає третина лісів, 69 % оглянутих букових дерев у лісах Великобританії всихають з верхівок. У Швеції 18 тис. озер отруєно цими дощами, з них у 9 тис. риба вже частково вимерла, а в 4 тис. зникла зовсім. Великою загрозою є "інтернаціональний" характер цього забруднення, бо повітряні течії розносять кислотні тумани на тисячі кілометрів від місць їх виникнення. Ті ж, наприклад, шведські озера пошкодили кислотні дощі, які утворилися через викиди ТЕС і металургійних підприємств Великобританії. Пануючі в цьому районі західні вітри розносять отруту далеко від Британських островів – аж до Скандинавії. Кислотні дощі в Канаді принесені з США, в Україні – з Румунії, а в Румунії – з України тощо.

Розділ 3. Охорона атмосферного повітря

3.1. Охорона і раціональне використання атмосфери

Вище наведено лише кілька прикладів антропогенних забруднень атмосфери, які досягли критичної межі. На жаль, цей перелік можна було б продовжити. Досить нагадати про аварію на Чорнобильській АЕС, коли в атмосферу було викинуто в тисячі разів більше радіоактивних забруднень, ніж під час бомбардування американцями Хіросіми чи Нагасакі. Від цього постраждали десятки мільйонів людей України, Білорусі, Росії. Головним проявом цього є руйнування генофонду українського і білоруського народів. Чорнобильська катастрофа згадана тому, що набутий в зв'язку з нею досвід вказує шляхи запобігання подальшим екологічним катастрофам. Необхідно створити кілька паралельних і незалежних національних і міжнародних груп експертів, які б оцінювали стан атмосферних забруднень, можливий вплив на атмосферу нових великих технічних проектів, а також видавали прогнози подальших антропогенних змін атмосфери [11].

Чи існують об'єктивні умови для запобігання подальшим катастрофічним антропогенним змінам атмосфери? Вже з наведених прикладів очевидно, що існують. Викиди в атмосферу галогенорганічних сполук будуть різко скорочені в найближчі роки. Найбільше в світі вугілля і нафти видобував СРСР, і більша частина їх витрачалась на гонку озброєнь.

Міста на території колишнього СРСР дуже отруєні СО, свинцем, бензопіренами внаслідок технічної недосконалості автодвигунів, додавання до бензину тетраетилсвинцю, небажання відрегулювати вже наявні двигуни. За рахунок раціонального використання енергії і матеріалів Японія, Західна Європа, США при зростанні виробництва продукції зменшують спалювання вугілля, нафти, газу, дров, торфу.

Більш складна проблема збереження тропічних лісів: без їхнього вирубування і продажу країни на шляху розвитку втратять багато мільярдів доларів, які їм абсолютно необхідні. Однак ці мільярди повинні в тій чи іншій формі надати розвинуті країни і метрополії колоніальних імперій, які для себе вже вирубали свої й чужі ліси, а на непотрібну гонку озброєнь викидали трильйони доларів. Ці ж країни відповідальні і за забруднення атмосфери. Наприклад, внаслідок хижацької експлуатації за відносною площею лісів (12-14%) Україна стоїть на останньому місці в Європі.

У Франції ядерної енергії вироблялось більше, ніж у колишньому СРСР, але не було жодного великомасштабного викиду радіоактивних забруднень в атмосферу. Після аварії в США американці на відміну від СРСР витратили сотні мільярдів доларів на удосконалення своїх атомних станцій [11].

Щодо локальних і регіональних забруднень повітря, то досвід країн Західної Європи вказує на можливість розв'язання цих проблем – при значно більших обсягах виробництва на одиницю площі, ніж у колишньому СРСР.

Отже, існує цілком реальна об'єктивна можливість раціонального використання атмосферного повітря без істотного забруднення атмосфери. Проте для цього необхідно відмовитись від безглуздої гонки озброєнь, екстенсивного розвитку промисловості, транспорту і сільського господарства, а також ввести суворий міжнародний контроль забруднень атмосфери.

3.2. Методи знешкодження викидів в атмосферу забруднюючих речовин

З метою визначення токсичних речовин, що містяться в атмосферному повітрі у вигляді газів, пари, аерозолів і пилу, проводять дослідження атмосферних забруднень. Взагалі забруднення токсичними речовинами, які можуть міститися в складному поєднанні, нелегко дослідити і проаналізувати. Дослідження атмосферного повітря пов'язані з визначенням мікрограмових кількостей речовин, тому для його аналізу слід застосовувати високочутливі методи. Проте для оцінки забруднення атмосферного повітря самих визначень концентрації забрудників, нехай навіть і точних, недостатньо. Потрібно ще визначити ГДК, щоб мати можливість порівняти, наскільки визначена концентрація домішок перевищує допустиму межу. Як вже зазначалося, для повітря встановлені ГДКр.з – гранично допустимі концентрації робочої зони – та ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць. Гранично допустимі концентрації дають змогу сформулювати вимоги до очисних споруд та визначити санітарно-захисну зону. Тому ГДК можна розглядати як один із шляхів запобігання надмірним забрудненням атмосфери. Однак ГДК санкціонують на законних засадах забруднення атмосферного повітря до певної межі. Крім того, слід завжди пам'ятати, що ГДК встановлені для однієї речовини, а на практиці в повітря викидається кілька одночасно, їхню спільну дію не вивчено. Крім того, визначення ГДК проводили на тваринах, і ці дані ми переносимо на людей. А тому все це