Реферат з екології

Національний природний парк „Гуцульщина"

Природа вражає людину розмаїттям своїх проявів. Але на шляху до цивілізації людство зробило відчутний негативний вплив на навколишнє середовище. Тільки за останні три сто-ліття повністю знищено близько 50 видів ссавців, 150 видів пта-хів, багато видів катастрофічне скоротили свою чисельність [1]. З метою збереження флори і фауни створюються заповід-ники, національні парки, заказники тощо.

Національний природний парк „Гуцульщина" розташований в мальовничій лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат, яка є чи не найцікавішим регіоном України. де найвиразніше і найповніше збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї унікального етносу гуцулів; ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, своєрідністю геологічної будови, рельефу, флори і фауни, багатством і розмаїттям рекреаційних ресурсів.

Парк створений у 2002 році в межах Івано-Франківської області з метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів, етноку-льтурного середовища, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історичну, наукову, пізнавальну, освітньо-виховну, естетичну та рекреаційну цінність.

Площа земель парку - 32271 гектар, в тому числі 7606 гектарів надані у постійне користування, та 24665 гектарів, включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Протяжність парку з північного заходу на південний схід біля 29 км, а з північного сходу на південний захід - 20 км.

Рельєф складний і неоднорідний, він формувався впродовж тривалого часу в процесі підняття з дна колишнього океану Теніс нашарувань різних геологічних епох, які піл дією екзогенних факторів набули сучасного вигляду. Тут виділяють передгірну височинну область - Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350-500 м над рівнем моря, та область Зовнішніх Карпат. Низькогірні та середньогірні хребти простягаються паралельними пасмами з північного-заходу на південний схід. Найвища вершина НПІІ ..Гуцульщина" - гора Грегіт (1472 м н.р.м.). її схили вкриті кам’яними розсипами-греготами. На деяких хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі висотою 20-40 м. які є місцем тренувань туристів та альпіністів.

Клімат на території парку помірно-континентальний з достатнім та надлишковим зволоженням, нежарким літом, м'якою зимою, теплою осінню, сприятливий для розвитку туризму та відпочинку. Тут виділяють дві термічні зони прохолодну, яка охоплює райони середньо- та низькогір'я Зовнішніх Карпат, та помірну - Покутське Передкарпаття.

Флора і рослинність НІШ „Гуцульщини" відзначаються багатством і значним розмаїттям, які зумовлені строкатістю грунтово-кліматичних умов, неоднорідністю рельєфу і геологічної будови, тривалістю і складністю історичного процесу. Тут одночасно зростають види характерні для минулих (релікти) та сучасної геологічних епох і приналежні до різних флористичних елементів - бореального (північного), монтанного (гірського), неморального (лісовою), європейського, степового. Рослинний покрив краю зазнав великих змін і трансформації внаслідок господарської діяльності людини - зменшилась лісистість території, збільшилась кількість розораних земель, змінився кількісний і якісний видовий склад.

Переважаючим типом рослинності с лісові формації, які в горах займають 60 % а в передгір'ях біля 24 % території. У структурі деревостанів 58 % складають твердолистяні, біля 4 % м’яколистяні і 34 % хвойні породи. Основними лісоутворюючими породами виступають бук. смерека (ялина), дуб, ялиця, граб, на заболочених місцях і річкових долинах вільха клейка і вільха сіра. Угруповання дуба скельного модрини європейської, сосни гірської, сосни кедрової європейської та бука поєднанні з іншими породами занесені до Зеленої книги України. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Крім дубів в деревному ярусі ростуть бук. граб, на вологих місцях - ясен, береза. в'яз, в підліску ліщина, глід, крушина, бузина та інші. Крайні від передгір'я хребти вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези; вищі хребти вкриті смереково-буковими, смерековими лісами, а схили найвищих хребтів - вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450-600 м н.р.м. Під Греготом і Ігрецем збереглися смерекові праліси. а на хребтах Сокільський і Каменистий - природні букові ліси 5 домішкою ялиці та явора.

Праліси мають важливе екологічне науково-практичне, пізнавальне значення. Вони є еталонами, реліквіями живої природи, сприятливим середовищем для збереження популяцій рідкісних і зникаючих видів флори і фауни, можуть бути зручними і довготривалими моделями досліджень змін клімату, рослинності тощо.

Лучна рослинність представлена лісовими галявинами, заплавними, суходільними і гірськими луками (полонинами). Найбільші площі займають злакові, осокові, злаково-різнотравні, бобово-злаково-різнотравні луки. Видовий склад лук досить багатий в окремих угрупованнях налічується від 25 до 55 видів вищих рослин.

Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, десять відсотків яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих. До Червоної книги України занесено 61 вид. серед них: арніку гірську, любку дволисту, лунарію оживаючу, плаун колючий, баранець звичайний, беладонну звичайну, скополію карніолійську, модрину польську, підсніжник білосніжний, пізньоцвіт осінній, сосну кедрову, тис ягідний, шафран І ейфелів, лілію лісову, 18 видів орхідних тощо.

Ландшафтне і флористичне розмаїття, специфіка природно-історичного процесу зумовили формування своєрідної і багатої фауни. Варто відмітити, що чисельність видів хребетних тварин в Карпатах значно вища ніж в інших регіонах України. Відповідно до зоогеографічного районування територія Косівщини належить до передгірного та гірсько-лісового фауністичних комплексів, гірського, лісового середньоєвропейського, тайгового, середземноморського типів фауни.

У лісах водяться: кабан дикий, олень благородний, козуля європейська, лисиця, бурсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, вище в горах - ведмідь бурий, рись. Із малих ссавців - білка карпатська, горностай, бурозубка звичайна, полівка руда, миша лісова, соня лісова, їжак тощо. Видовий склад птахів не однаковий за сезонами. Тут знаходять для себе притулок осідлі, перелітні і мігруючі птахи, загалом орнітофауна парку включає біля