Методи та особливості науки «Економіка природокористування»

Кожна наука користується певними прийомами до-слідження, що становлять її метод або дають змогу роз-крити його. Слово «метод» (від methodos) означає шлях дослідження, вчення. У широкому розумінні слова мето-дом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсно-сті, сукупності взаємопов'язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі та суспільстві.

Метод науки — це властивий для неї спосіб проник-нення у зміст предмета, що вивчається. Метод економіки природокористування, теж визначається змістом і особливостями її предмета як науки, вимогами і завданнями. Якщо предмет науки відповідає на запитання «що вивчається?», то метод — «як вивчається?»

Добір конкретних способів дослідження визначається методо-логією наукового пізнання. Методологія наукового пізнання дійс-ності є вченням про принципи побудови, форми і способи науко-во-пізнавальної діяльності. Вона визначає принциповий підхід до вивчення явищ господарського життя і є центральним питанням розвитку кожної науки.

Обсяг змісту науки «економіка природокористування» невпин-но зростає, процес оволодіння нею ускладнюється. Одним із голо-вних шляхів розв'язання цієї проблеми є посилення уваги до методології дисципліни.

При дослідженні економічних явищ у природокористуванні необхідно використовувати діалектичні принципи, категорії і за-кони, згідно з якими всі сторони життя сус-пільства як єдиного ор-ганізму повинні розглядатись у взаємодії, взаємозв'язку, в процесі розвитку, відмирання старих і виникнення нових форм зв'язку.

Застосування принципу взаємозв'язку і розвитку явищ об'єк-тивної дійсності в економіці означає, що економічні явища треба розглядати не ізольовано, у відриві від кон-кретно-історичних обставин, а всебічно — у взаємозв'язку і розвитку. Наприклад, потрібно аналізувати суттєві взаємозв'язки рівня розвитку продуктивних сил і ступеня раціональності використання природних ресурсів, природо-користування в сільському господарстві і в) інших галузях народного господарства, їх підприємствах та підрозділах, окремих видів природних ресурсів.

Аналізуючи економічні відносини і явища у природо-користуванні, треба керуватися і тим, що вони перебува-ють також у взаємозв'язку з політичними, юридичними, демографічними, ідеологічними та іншими соціальними відносинами, явищами природи і технікою (технологією, агротехнікою, зоотехнікою).

Принцип розвитку вимагає, щоб економічне досліджен-ня велося за схемою: минуле—сучасне—майбутнє. Щоб зрозуміти суть економічного явища, треба знати його істо-рію, без цього не можна побудувати теорію. Розглядаючи перспективи розвитку природокористування, слід орієн-туватися на виявлені під час дослідження зародки нового, передового, економічно та екологічно раціонального.

Економічні явища розвиваються відповідно до загаль-ного закону діалектики, перетворення кількісних змін в якісні, які є наслідком нагромадження кількісних змін. Кожна нова якість, що виникає, створює в своїх межах простір для нових кількісних змін. Ігнорування цього принципу в економіці природокористування може при-звести до катастрофічних наслідків — переміщення окремих) видів ресурсів із розряду відновлюваних у невіднов-лювані, невичерпних — у вичерпні. А невідповідність комплексу заходів щодо раціонального використання пев-ного виду ресурсів відповідному їх розряду може спричи-нити їх безповоротне вичерпання.

Економічної науки як такої не може бути без глибоко-го проникнення в суть економічної дійсності, яка сама по собі не лежить на поверхні явища. Інакше кажучи, явище і його суть, як правило, не збігаються. При цьому суть явища, тобто «нутро» економічної дійсності,) визначає природу цього економічного явища. Для виявлення цієї суті потрібно зібрати і опрацювати велику кількість фак-тів, здійснити складні економічні дослідження. І ступінь проникнення вчених-економістів у внутрішні зв'язки еко-номічних явищ слід вважати критерієм глибини еконо-мічних досліджень.

Визначальним для будь-якого предмета є його зміст, в якому виражається суть і способом існування якого; є форма. При цьому форма залежить від змісту і активно впливає на нього, стимулюючи або сповільнюючи його розвиток. Так, зміст попереджувальних і компенсаційних витрат різний при командно-адміністративній і ринковій системах функціонування економіки. Тому для поліпшення економічних відносин добір і вдосконалення форм мають неабияке значення.

Важливою умовою наукового розуміння економічної дійсності в природокористуванні, прогнозуванні є знання причинно-наелідкових зв'язків, що існують в економіці природокористування, оскільки воно дає змогу передбачати і цілеспрямовано змінювати економічні явища. А виснов-ки про причинно-наслідкові зв'язки в економіці та приро-докористуванні можуть вважатися науковими, якщо вони обгрунтовані економічними факторами і базуються на масових даних.

Саме такий методологічний підхід до економічних явищ і процесів дає змогу сформулювати і пояснити фундаментальні поняття і принципи економіки природокористування, а також правильно оцінити конкретні моменти розвитку цього процесу.

Вивчати економіку природокористування не можна без пізнання практики, постійних зв'язків з нею. При цьому мається на увазі не описове чи емпіричне пізнання прак-тичних аспектів природокористування. Першочергового значення набуває наукове обгрунтування практики, виявлення закономірних тенденцій, обгрунтування перспектив розвитку галузі. Такий підхід дає змогу впроваджувати в практику все нове, передове. При обгрунтуванні та по-ширенні досвіду передового господарювання слід брати до уваги відмінності в умовах використання природних ресурсів у різних регіонах.

Використанні фактичного матеріалу при вивченні еко-номіки природокористування відіграє важливу роль, а власне використання грунтується на застосуванні різних методів.

Серед методів дослідження розрізняють загальнонаукові та конкретнонаукові, або спеціальні. Перші застосо-вуються ширше. Серед них центральне місце щодо за-стосування до економічних наук посідає метод наукової абстракції. Його схематично зображають як рух від конкретного (від явищ, які спостерігаються безпосеред-ньо, від зовнішніх уявлень про них) до абстрактного, і потім сходження від абстрактного до конкретного. Наукове абстрагування полягає у відстороненні від зовнішніх,; не-суттєвих ознак явищ і виділенні в них загальних, суттє-вих сторін (ознак), у пізнанні сутності явищ. Хоча аб-страктне уявлення про явище є менш повним, воно дає змогу глибше зрозуміти в ньому головне, суттєве, дати наукове визначення явища. Абстрагування лежить в основі формування економічних понять, категорій. Значна час-тина, економічних