Хвощі є рівноспоровими рослинами, що входять до складу однієї родини хвощових (Equisetaceae) з одним родом хвощ (Equisetum), який має близько 32 видів, поширених майже по всій земній кулі, крім Австралії і Нової Зеландії. У флорі СРСР відомо 13 видів хвощів, з них 9 налічується в УРСР.

Усі хвощі є багаторічними рослинами, що ростуть переважно на болотах, заболочених луках, по берегах річок, озер і ставків, рідше в лісах, на суходільних луках і на полях. Вони мають добре розвинене підземне горизонтальне кореневище, від якого відходять надземні прямостоячі стебла, прості або, частіше, розгалужені кільчасто. Надземні гони в більшості наших хвощів є однорічними, які на зиму відмирають; тільки в хвоща зимового (Е. hiemale) і в деяких тропічних видів вони вічнозелені.

Для досліджуваного району характерний хвощ польовий.

2. Родина ароїдні (Аrасеае). Багаторічні трав'янисті рослини, наземні або (в тропіках) здебільшого епіфіти і ліани. Листки дуже різноманітні, цілісні або дуже розсічені, найчастіше на довгих черешках, при основі розширених у великі піхви. Квітки різноманітної будови, одностатеві, рідше двостатеві, непоказні, дрібні, численні, зібрані в товстий м'ясистий початок з великим, здебільшого яскраво забарвленим покривалом (Sрatha) при основі, що функціонально відіграє роль віночка. Оцвітина шестичленна або (частіше) зовсім редукована. Число тичинок варіює від 6 до 1. Маточка складена з трьох плодолистків або (рідше) з одного, з одно-, тригніздою зав'яззю. Плід – ягода, насіння з ендоспермом; поширюється найчастіше птахами (орнітохорія).

Для досліджуваного району характерний аїр тростинний, або татарське зілля.

3. Порядок розоцвіті (Resales)

До розоцвітих належить ряд родин, досить відмінних за будовою вегетативних органів і за зовнішнім виглядом. Але більшість представників порядку характеризується правильними квітками з подвійною циклічною цвітиною. Проте від цього типу квітки в межах порядку є численні відхилення. Квітки можуть бути геміциклічними і навіть ациклічними або зигоморфними (у тропічних форм). Характерною рисою порядку є будова квітколожа. Воно буває опукле, увігнуте, плескувате; плодолистки часом зростаються з стінками квітколожа, і зав'язь стає нижньою. Тичинок або багато або стільки, скільки членів оцвітини. Ряд ознак (ациклічні або геміциклічні квітки, опукле квітколоже, апокарпний гінецей і ін.) свідчить про тісну філогенетичну спорідненість розоцвітих з багатоматочковими. Разом з тим розоцвіті є важливим етапом (вузлом) у дальшій еволюції покритонасінних; вони дали початок багатьом іншим гілкам еволюційного розвитку (бобовоцвітим, мальвоцвітим, геранієцвітим, миртоцвітим і ін.).

Родина розові (Rosaceae). Дерева, кущі, трави, здебільшого з черговими листками з прилистками, зрощеними з основою листка. Квітки в позатропічнихформ актиноморфні, найчастіше п'ятичленні, з подвійною оцвітиною і іноді з підчашшям; тичинок багато, звичайно їх буває вдвічі більше від числа членів оцвітини; розміщені вони циклічно. Квітколоже чашовидне, плескувате, увігнуте або опукле і називається гіпантієм; усі члени квітки, крім гінецея, прикріплені до краю квітколожа; зав'язь верхня, нижня або середня; плодолистків один або багато, вони вільні або зрослися. Плоди різноманітні – листянки, кістянки, сім'янки, горішки, коробочки, збірні або поодинокі, справжні або несправжні.

Розові – велика, в основному позатропічна родина, що налічує до 100 родів і понад 3000 видів, поширених переважно в північній півкулі; тільки представники підродини хризобаланових із зигоморфними квітками властиві тропікам південної півкулі. Практичне значення родини дуже велике. До неї належать важливі плодові культури областей помірного клімату (яблуня, груша, айва), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, мигдаль, персик і ін.), ягідні (малина, ожина, полуниці, суниці), декоративні (троянда, спірея, боярка, горобина, черемха та ін.).

За типом квіток, характером квітколожа і плодів родина поділяється на 5 підродин: спірекні, розові, яблуневі, сливові і хризобаланові (з зигоморфними квітками), останні поширені в тропіках.

Для досліджуваного району характерними є глід, чорноплідна горобина (аронія), суниця, малина.

4. Порядок геранієцвіті (Geraniales). Для досліджуваного району характерним є льон.

Охоплює 8 родин – льонові, квасеницеві, геранієві, красолеві, бальзамінові, паролистові, кокаїнові, мальпігієві, з яких 4 останні є переважно тропічними. Порядок дуже близький до мальвоцвітих: квітки п'ятичленні, здебільшого актиноморфні, з подвійною оцвітиною і зрослими при основі тичинками, гінецей синкарпний. Припускають, що обидва порядки виникли від спільного предка, який мав риси, схожі з розоцвітими. Дальший розвиток квітки супроводиться тут зменшенням числа плодолистків і тичинок, кратні числові співвідношення членів квітки стають більш сталими, з'являється зигоморфія (в красолевих) – ознака вищої організації квітки.

Родина льонові (Linaceae). Трави, рідше кущі, з простими, черговими або часом супротивними листками. Квітки двостатеві, правильні; оцвітина подвійна, чотири-п'ятичленна, чашолистки лишаються при плодах; тичинок 8-10, зрослих при основі, з них 4-5 часто недорозвинуті і мають вигляд зубців; плід – коробочка. Відомо 25 родів і близько 500 видів в областях з помірним і субтропічним кліматом; в СРСР є до 40 видів, з них в УРСР – 25.

Основний рід цієї родини – льон (Linum), з п'ятичленними квітками. У нашій флорі представлений багаторічними травами: л. багаторічний (L. регеппе) з голубими квітками, л. жовтий (L. flavum) з жовтими квітками, л. тонколистий (L. tenuifolium) з рожево-ліловими квітками й ін. Усі ці види дико ростуть по схилах, узліссях і відслоненнях. Культурним видом є л. посівний (L. usitatissimum) – однорічник з тонким циліндричним стеблом і голубими квітками. Він є важливою прядивною і олійною культурою.

Льон – стародавня культура, відома в Єгипті за 3000 років до н.е. Його здавна вирощують на півночі України, у Білорусії і в суміжних областях Російської Федерації, у республіках Прибалтики.

5. Порядок мальвоцвіті (Malvales). Для досліджуваного району характерною є липа.

Охоплює 7 генетично