Середня річна температура повітря становить +7,1°С, січня – -5°С, липня +18,5°С. Сумарна сонячна радіація сягає 3400-3800 мДж/м2 на рік, а тривалість сонячного сяяння – 1750 годин на рік. Протягом року випадає 550-620 мм опадів, з них за теплий період 370-450 мм і холодний – 150-180 мм. Сумарне випаровування становить 550-600 мм на рік. Сніговий покрив утримується 70-86 днів. Утворюється сніговий покрив у другій декаді листопада, а руйнується в кінці березня. За зиму буває до 45 днів з відлигами і до 10 днів з хуртовинами. Стійка морозна погода триває 60 днів. Промерзання ґрунту становить 50-60 см. Тривалість безморозного періоду – 154-155 днів. У весняно-літній період часто спостерігаються грози (30-35 днів). Максимальна інтенсивність дощу сягає 3,0-7,0 мм/хв., а найбільша кількість опадів за дощ – 170 мм. Коефіцієнт зволоженості варіює в межах 2,4-2,8, а гідротермічний коефіцієнт – 1,3-2,0. Сума позитивних температур сягає 2400-2700°С, а число днів з температурою від 5 до 15°С – 105-115 [15].

Найвологішими місяцями залишаються липень (116 мм), вересень і червень (77-80 мм), а найменше опадів (26-37 мм/місяць) випадає взимку. Середня кількість днів з сніговим покривом становить 83.

Домінуючими напрямками вітрів є північно-східний, східний, південно-східний, дещо менше – західний, північний, південний, південно-західний.

У загальних рисах клімат району характеризується такими даними:

Отже, кліматичні умови є відносно сприятливими для функціонування природних екосистем.

Розділ 2. Огляд літературних даних

2.1. Характеристика лісових флороцинокомплексів РЛПП "Цуманський"

Цумансько-Костопільський геоботанічний район має рівнинний рельєф, створений потужними супіщаними відкладами. Залісненість території району становить близько 40 %. Це сосново-дубові високобонітетні ліси, під наметом яких зростають ліщина, орляк, щитник та безщитник. Є й чисті діброви І класу бонітету. На схилах надзаплавних терас трапляються липово-дубові деревостани. На півночі зростають чисті сосняки з чорницею і орляком. У районі багато лук, які займають близько 15 % території. Вони групуються у долинах річок Стир і Горинь. Серед цих лук переважають кострицеві, мітлицеві й тонконогові формації. На піщаних пустошах трапляються рідкостійні угруповання булавоносця, характерні для поліських районів (Лихобабіна, 1972). Боліт мало і вони розміщені у долинах малих річок. Болота евтрофні, осоково-гіпнові та чорновільхові. Орних ґрунтів близько 35 %.

Флора Волинської області об'єднує в собі і типові західноєвропейські і східноєвропейські елементи. На цій території виростають і бореальні, і європейські неморальні, і степові, і, навіть, монтанні види. До бореального типу географічних елементів, насамперед, слід віднести такі рослини – "мешканці" хвойних лісів, як ялина європейська, сосна звичайна, жимолость пухнаста, брусниця, хвощі лісовий, болотний та лучний, рамішія однобока, одноквітка звичайна, грушанки круглолиста і середня, ранник вузлуватий, чорниця, лохина, берези пухнаста і бородавчаста, журавлина чотирипелюсткова, вероніки струмкова, дібровна, лікарська, водяна і щиткова, підмаренники північний і справжній, калина, плаун колючий, комонник лучний, незабудка дерниста, осока малоквіткова, пухівка піхвова, ринхоспора біла та ін. і До європейського типу флори належать рослини – складники широколистяних лісів, а також види, що виростають на лісових луках, узліссях, болотах: дуб звичайний, липа європейська, граб звичайний, переліска багаторічна, живокіст серцевидний, наперстянка великоцвіта, герань темна, дзвоники ріпчастовидні і круглолисті, підлісник європейський тощо. До флори Волинського Полісся відносяться такі представники аркто-альпійського типу, як верес звичайний, андромеда багатолиста, товстянка звичайна, верба розмаринолиста, журавлина дрібноплідна, ломикамінь болотний. До степового типу геоелементів належать: ковила волосиста (тирса), осока низька, оман мечолистий, горицвіт весняний.

Серед представників адвентивного типу геоелементів слід насамперед назвати досить поширену на болотистих луках і болотах лепеху звичайну (татарське зілля) [15, 75].

Серед рідкісних, або мало поширених, поліській видів слід вказати на язичника сибірського, виростання якого в межах України обмежене не лише болотними і вогкими луками Волинського Полісся, на ломикамені – болотний та зернистий. Перший вид поширений на торфовищах Волинського Полісся, другий – на його луках. Лише в соснових лісах Волинського Полісся виростає тисдалія голостебла, а на північному заході Полісся та у Волинському Лісостепу на осоково-мохових болотах трапляється осока Девеллова. На Волинському Поліссі середі лісів і чагарників виростає ожина мохнастостебла, по берегах річок – вовчуг колючий, по суходільних луках – армерія видовжена, по сухих вапнякових схилах – горлянка ялинковидна. Для узлісь, лісових лук Волинського Лісостепу характерне жовтозілля Бессера, а для боліт цієї території – меч-трава болотна.

Велику зацікавленість викликає група видів, поширених, з одного боку, по луках, лісах, болотах Волині, а з другого – та, що росте в передгір'ях і по гірських схилах Українських Карпат. Це, зокрема, жовтець трансільванський, живокіст серцевидний, апозерис смердючий, дріоптерис гірський, куничник вільненський, сашник іржавий та