Для гербарію збирають рослини в період цвітіння, оскільки квітка – дуже важлива систематична ознака. Добре, якщо на рослині одночасно опиняться також плоди з насінням. Якщо ж ні, їх можна зібрати в інший час і помістити на той же аркуш в окремому невеликому пакетику (так само поступають, наприклад, якщо насіння обсипається).

Рослини для гербарію потрібно збирати в місцях їх масового зростання, підбираючи екземпляри середнього розміру і стандартного вигляду.

Щоб спростити собі завдання по висушуванню, краще збирати рослини в суху сонячну погоду, обтрясаючи з її коріння зайву землю.

І звичайно, збирати рослину треба цілком, викопуючи її разом з підземними частинами, оскільки саме вони розповідять не тільки про особливості її екології, але й про те, однорічна ця рослина чи багаторічна, чи може вона розмножуватися підземними частинами, і т.д. У жодному випадку не варто обривати "старі" частини рослини, що засохли. В гербарії вона повинна бути таким, якою вона є насправді.

Щоб успішно викопати підземну частину рослини, необхідно взяти з собою копачку. Крім того, потрібно потурбуватися про те, куди збирати рослини. Якщо йти недалеко і ненадовго, можна взяти з собою і поліетиленовий пакет. У такому разі, збираючи рослини, потрібно відзначати стисло в блокноті, де зібрано ту або іншу рослину. Повернувшись з прогулянки, треба відразу ж розібрати вміст пакету, забезпечити кожну рослину етикеткою і покласти під прес.

Якщо ж прогулянка триваліша і матеріалу буде достатньо багато, знадобиться гербарна папка. У папку вкладаються газетні листи, в яких і зберігатимуться рослини до кінця екскурсії. Переваги папки в тому, що в ній рослини знаходяться ізольовано, краще зберігаються, відразу починають підсушуватися в розпрямленому стані, і до кожної рослини відразу можна покласти етикетку [17].

Перед екскурсією варто запастися газетними листами, в які закладатимуться рослини. Складені в два рази, вони повинні якраз підходити за розмірами до папки. У папку їх треба класти окремо, "корінцями" вгору. Це робиться для того, щоб в ході екскурсії легко і швидко відрізнити зайняті газети від ще вільних, оскільки щоб рослини не висипалися, газети доведеться перевертати.

На екскурсії, перш ніж покласти рослину в папку, треба обтрусити з її коріння зайву землю і гарненько розпрямити на газеті – це спростить роботу надалі.

В офіційних наукових гербаріях на етикетках прийнято відзначати назву рослини і сімейство, до якого вона відноситься (обов'язково – латинською, можна ще й українську назву), а також інформацію про те, де, ким і коли вона зібрана і ким визначена. У гербарій для особистого користування можна додати й іншу інформацію, наприклад, про лікарські або інші цікаві властивості рослини.

Етикетку пишуть на невеликому окремому аркуші паперу і приклеюють в нижній правий кут гербарного листа.

Та все ж рослини не повинні залишатися безіменними до того моменту, коли з'явиться час привести їх у порядок. Вже на екскурсії кожна з них повинна бути забезпечена етикеткою, на якій було б позначене місце збору рослини, її назва (якщо вона відоме), а також прізвище (ім'я, по батькові) того, що зібрав. Особливо уважно треба віднестися до місця збору рослини, вказувати не тільки його координати, але й біотоп, в якому знайдено рослину ("ділянка липняку, в невеликому пониженні"). Надалі ця інформація буде корисна не тільки для визначення ареалу рослини, але й для вивчення його екології.

Прийшовши додому з екскурсії, варто якомога раніше зайнятися обробкою зібраних рослин. Необхідно обтрусити з їх коріння зайву землю і помістити в сухий лист газети. Саму рослину потрібно максимально розпрямити, стежачи при цьому, щоб вона зберігала більш-менш природний вигляд. В усякому разі, повністю повинні бути видно хоч би декілька характерних листків і квіток. Але не варто прагнути мати в своєму розпорядженні "лице" всіх листків. Деякі з них навіть потрібно загнути, щоб була видно їх зворотна сторона (вона може бути глянсовою, опушеною, і т.д. – це дуже важливо).

Газети з рослинами потрібно перекласти сухими газетами, які б вбирали зайву вологу, і помістити всю стопку під прес. Газети, що не містять рослини, потрібно щодня міняти на сухі. Щоб відрізнити такі "порожні" газети, їх можна класти в іншому напрямі, як це робилося в гербарній папці. Газети, що вже побували під пресом, можна просушувати на повітрі [17].

В якості преса можна використовувати все що завгодно. У похідних умовах більше підходять спеціально зроблені преси для рослин. Такий прес може бути двома дерев'яними рамками з натягнутою на них металевою сіткою. Між ними поміщають стопку газет з рослинами (сітки повинні дивитися всередину), і все це туго перев'язують мотузком. Вінсон Браун радить робити такий прес "...з двох плоских дощечок завтовшки 7 мм і розміром 30Ч45 см..." і стягувати їх "двома ременями з пряжками. Для вентиляції в дощечках просвердлюються декілька рядів отворів". Такий варіант, звичайно, вимагає перевірки, оскільки під дією високої вологості, що створюється рослинами, такі дощечки можуть деформуватися.

До подальшої роботи з рослинами можна приступати тільки після їх повного висушування.

Гербарний лист (формату А3) повинен розташовуватися вертикально. Добре, якщо рослина повністю вміщається на нього, залишаючи в правому нижньому кутку місце для етикетки. Але випадки бувають різні.

Якщо рослина володіє повзучими, в'юнкими або такими, що стелються, паростками, які не влізають на лист, ці паростки можна зігнути і вкласти, але якщо паростки прямостоячі, то для