Сировину, що містить алкалоїди, як правило, сушать при температурі 40_°С, але залежно від хімічної будови алкалоїдів (яка вельми різна) можуть бути відхилення. Сировину, що містить глікозиди (особливо серцевої групи), слід сушити при температурі 55-60°С, щоб швидко припинити діяльність ферментів, що руйнують глікозиди.

Трави, листя і квітки під впливом прямих сонячних променів втрачають природне забарвлення (руйнується хлорофіл) і буріють, бліднуть, а кількість діючих речовин в них зменшується. Інші частини рослин (насіння, коріння, деякі види плодів), що містять дубильні речовини або алкалоїди, але не містять ефірних масел або фарбувальних речовин, переносять сонячну сушку добре. Потрібно завжди пам'ятати, що в кожному окремому випадку застосовують той спосіб і режим сушки сировини, при якому відбувається найменша втрата його лікувальних властивостей.

Зібрані рослини або їх частини необхідно швидко висушити. Їх не можна залишати в мішках і корзинах навіть на декілька годин, а тим більше на ніч, оскільки укладена товстим шаром свіжа сировина швидко зігрівається і в ній починаються процеси бродіння.

Перед сушкою сировину піддають ретельній первинній обробці. Операції первинної обробки різноманітні за своїм характером і залежать від особливостей оброблюваної рослини. Основними операціями є очищення сировини від сторонніх органічних і мінеральних домішок, відбір і видалення дефектних (що загнили, запліснявіли, уражених різного роду захворюваннями і т.п. і втратили природне забарвлення) частин. Коріння і кореневища необхідно очистити від землі і, якщо потрібно, ретельно промити у воді або очистити від кори. Товсте коріння і кореневища треба розрізати на поперечні або подовжні частини.

Для сушки на сонці сировину розкладають на підстилках в сухому місці шаром в 2-3 см. Щоб вона підсихала рівномірно, її слід перевертати 2-3 рази на день вилами, граблями або лопатами. На ніч недосушену сировину необхідно накривати, оберігаючи її від зволоження. На сонці сировина висихає звичайно за 3-4 дні.

Зелені частини рослин слід сушити в тіні, щоб зберегти їх природне забарвлення. Найзручніше сушити таку сировину на горищах житлових і інших приміщень під залізним дахом. Горищні приміщення заздалегідь треба ретельно очистити від сміття, а підлогу покрити папером, рогожею або полотном. При частому користуванні горищем бажано встановити там стелажі – це значно збільшує місткість приміщення. Між стелажами слід залишити вільні проходи, щоб полегшити доступ до рослин. При сушці необхідно стежити, щоб різні рослини не стикалися і не змішувалися, а при масовій заготовці сировини слід встановлювати перегородки, що виключають можливість змішування різних її видів.

Головною умовою тіньової сушки є сильне провітрювання, сприяюче видаленню вологи, що випаровується з рослин. Для кращої вентиляції можна встановити на горищі додаткові витяжні труби або зробити по бічних стінах ряд віконець, закривши їх прорізними шторами або дерев'яними жалюзі.

На верхніх стелажах, близько розташованих до нагрітого сонцем даху, розкладають сировину, що вимагає швидкої сушки, наприклад листя, стебла і квітки конвалії або горицвіту і іншу глікозидовмісну сировину. Ефіроолійні рослини поміщають на нижніх стелажах.

Повітряна сушка лікарської сировини продовжується звичайно декілька днів залежно від вологості і товщини висушуваних частин рослин. В період сушки сировину необхідна не менше одного разу на добу перевертати [9, 14].

Якщо заготовка лікарської сировини ведеться великими партіями, застосовують штучну (теплову) сушку. Вона має ряд переваг, оскільки в спеціальних сушарках можна регулювати температуру відповідно до особливостей кожної рослини, при цьому висушування відбувається набагато швидше.

Різні органи рослин сушать при різних режимах.

Розділ 4. Експериментальна частина

4.1. Морфологічний аналіз лікарських рослин лісового флороцинокомплексу РЛПП "Цуманський"

Лепеха звичайна (лепеха болотяна) – Acorus calamus L

Багаторічна трав'яниста рослина, з товстим кореневищем, діаметром до 3 см, повзуча, гілляста, дещо сплюснута, з численними тонкими, шнуровидними корінцями. Зовні кореневище буре, покрите залишками листових піхв, всередині біле з рожевим відтінком, гірке на смак. Листки чергові, зібрані окремими пучками на закінченнях розгалужень кореневища, дворядні, яскраво-зелені, вузьколінійні, мечовидні, по 60-120 см в довжину. Стебло прямостояче, негіллясте, зелене, схоже на листя, з одного боку жолобчасте, з протилежного – з гострим ребром, сплюснуте, несуче товсте м'ясисте суцвіття – качан. До суцвіття, криво направленого вгору, прилягає криючий лист, схожий з іншими завдовжки – до 50 см, що є як би продовженням стебла. Стебло разом з криючим листом по довжині приблизно таке же, як і листя. Качан циліндровий конічний, завдовжки 4-12 см, суцільно усаджений дрібними, зеленуватими, двостатевими кольорами. Оцвітина проста, шестилиста, із злегка заломленими всередину верхівками. Тичинки супротивні пелюсткам (оцвітині), числом 6; маточка з тригніздною, майже шестигранною зав'яззю і сидячим рильцем. Плід є довгастою, сухуватою, багатосім'яною червоною ягодою. В умовах України ягоди звичайно не визрівають і рослина розмножується виключно вегетативно (кореневищами). Квітне лепеха з кінця травня до червня.

Аронія чорноплідна – Aronia melanocarрa (Minch) Elliot.

Родина розоцвіті.

Чагарник заввишки до 2,5 м з розвиненою кореневою системою. Паростки округлі, численні (до 90 шт.). Листки чергові, прості з цілісною, оберненояйцевидною пластинкою з пильчастими краями, влітку яскраво-зелені, восени червоного кольору, завдовжки до 8,5 см і шириною 6,5 см. Квіти невеликі (до 1 см у діаметрі), білі, зібрані в щільні щитки суцвіття. Плоди круглі, діаметром до 1,5 см, чорні з сизим нальотом, іноді темно-червоні.

Квітне в кінці травня – початку червня, плоди дозрівають в кінці серпня – початку вересня.

Використовуються