Господарська діяльність виступає в більшості випадків в ролі “прискорювача” процесів руслоформування. Серед факторів екологічного стану річок більшість має антропогенне походження [7, 12]. Разом з тим їх роль в руслі і на водозборі може бути неоднозначною і залежить від видів господарювання. В залежності від цього її вплив на екологію русла може бути прямим або опосередкованим, активним або пасивним. Неоднозначно може проявлятися і дія різних антропогенних факторів в руслі річки і на її водозборі. Як правило на “руслові” заходи річкова система реагує швидко, а щодо “басейнових”, то тут спостерігається певна інерція їх прояву в річках. Натомість ефективність впливу на процеси руслоформування окремих заходів може бути зовсім різною – від повної недієвості, до зміни направленості руслових процесів.

В більшості випадків господарська діяльність порушує екологічну рівновагу в руслі. Але, разом з тим, існують і спрямовані заходи (розчистка русел, їх спрямлення, збільшення лісонасаджень в водоохоронних зонах тощо), які можуть покращити екологічну ситуацію.

Руслоформуючі витрати води є на думку Р.С.Чалова об”єктивним показником прояву руслових процесів в басейні річки [19]. Умови їх проходження (в межах русла і над заплавою) визначають гідравлічний режим річки і транспорт наносів при різних стадіях водності, що врешті-решт проявляється в ерозійно-акумулятивній діяльності цих витрат на різних ієрархічних рівнях руслових форм. “Екологічність” цих витрат знаходить місце в їх здатності до регулювання рівноваги в системі “потік-русло”; тобто розмивання і акумуляція в річках завдяки цим витратам отримали б стан певної збалансованості.

Руслові деформації, які проявляються в трьох своїх загальних формах – вертикальні, горизонтальні і рух донних гряд, в значній мірі обумовлюють інтенсивність і спрямованість руслових процесів. Розмивання і акумуляція дна річок, їх руслових утворень та берегів, обумовлює формування певної ієрархії форм русла і, разом з тим, визначає його тип. З екологічної точки зору різка активізація або затухання руслових деформацій призводить, як правило, до “негативних” наслідків стосовно господарської діяльності (руйнація інженерних споруд, або їх замулення) і умов проживання в приберегових зонах річок (руйнування населених пунктів та комунікацій тощо).

Стійкість русел, блок, який в гідроекологічному аналізі може виступати в якості “індикатора” взаємодії в системі “потік-русло” між активними і пасивними факторами, включаючи і господарську діяльність.

В цьому процесі суттєвим “регулятором” виступає ерозія на водозборі, зростання або затухання якої певним чином впливає на зміну стійкості русел. В цьому аспекті до характеристики стійкості русел можна запозичити три такі форми [20, 21]: інертність (здатність русла залишатися в попередньому стані), відновлюваність (здатність русла повертатися в попередній стан), пластичність (здатність русла переходити з одного стану в інший). З цими трьома формами пов”язані і характер прояву ерозійно-акумулятивних процесів в руслі. З іншого боку зміна форм стійкості пов”язана з такими явищами як замулення русел, розмиви берегів, які є одними з індикаторів екологічного стану русла [4, 7].

Екологічно-допустимі витрати (ЕДВ) виступають, на наш погляд, одними з основних індикаторів гідроекології русла [14-17]. Під ними слід розуміти витрати, які не порушують саморегулюючої системи “потік-русло”. У більш широкому розумінні це витрати, які відповідають при проходженні водопілля і високих паводків руслоформуючим витратам води і визначають основний стік завислих і донних наносів, а в меженний період – витратам з незамулюючими швидкостями, за яких має місце, лише стік завислих наносів.

Як слідує з визначення ЕДВ, вони мають дещо різну функцію в межень і в період високих вод пов”язану із взаємодією потоку і русла. Разом з тим ці витрати певним чином можуть сприяти оптимізації показників гідробіологічного і гідрохімічного режимів в річках.

Методологічно поняття екологічно допустимих витрат є основою для визначення екологічно необхідного стоку (ЕНС), тобто тій необхідній кількості води, яка проходить через поперечний переріз протягом характерного року і не дозволяє руслу замулюватися (деградувати) [16, 17].

ЕДВ та ЕНС виступають в ролі інтегральних показників гідравлічної структури потоку та процесів руслоформування. Разом з тим вони можуть засвідчувати ступінь екологічної напруженості в річках, яка пов”язана зі змінами якості річкових вод та заростанням русел. Отже ці “елементи екології русел” можуть не тільки засвідчувати їх екологічний стан, але й моделювати умови його покращення.

Важливим з точки зору застосування гідроекологічного аналізу є його алгоритмізація, тобто послідовність дій (операцій) щодо його впровадження. Слід зазначити, що вперше подібні алгоритми, але для еколого-геоморфологічного аналізу застосував І.П.Ковальчук [24,25], для геоморфологічної будови флювіальної системи, для дослідження ерозійно-акумулятивних процесів в різних ланках басейнової системи, для аналізу структури річкових систем та процесів деградації малих рік.В нашому випадку подібна диференціація може і недоречна, так як розглядаються лише гідроекологічні аспекти руслових процесів.

Алгоритм гідроекологічного аналізу (рис.4) власне підпорядкований структурній схемі цього аналізу і є достатньо уніфікованим, може застосовуватися для оцінки стану русел як малих, так і середніх та великих річок. Важливими моментами щодо його застосування є створення узагальнюючої системи зберігання і обробки інформації стосовно руслових процесів (банк даних). Це дозволить здійснити розробку узагальнюючої системи моніторингу руслових процесів. Разом з тим оцінка вихідних даних та оптимізація розміщення моніторингових спостережень дозволить певним чином скорегувати структуру, надійність та достатність вихідної інформації.

Практичною реалізацією виконання гідроекологічного аналізу руслових процесів є розробка системи заходів, спрямованих на покращення “екології русла”. В цьому аспекті перш за все слід виконати оцінку впровадження різних способів (методів) покращення екологічної ситуації в руслі і їх перевірку на адекватність економічній та екологічній ефективності. Разом