Реферат на тему:
Карпатський біосферний заповідник
Розташування: Закарпатська область, Рахівський, Тячівський, Хустський, Виноградівський райони
Площа: 53630,0 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса - 90600, Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Красне Плесо, 77, А/С № 8
Телефон - (03132)2-21-93, 2-26-32, 2-24-44; Факс - (03132) 2-26-59
Е-mail: cbr@rakhiv.ukrtel.net
Основою Карпатського біосферного заповідника був Карпатський державний заповідник, створений Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 р. № 568 на площі 12672 га на території Івано-Франківської та Закарпатської (Рахівський і Тячівський р-ни) областей. Площа і територіальний склад цього заповідника неодноразово змінювалися. В 1979 р. до нього приєднуються Широколужанський масив (Тячівський р-н) та "Долина нарцисів" (Хустський р-н), а масиви на території Івано-Франківської області вилучаються. В 1990 р., завдяки включенню до складу заповідника Кузійського масиву (Рахівський р-н), його площа досягає 19899 га. У 1992 році заповідник отримав від ЮНЕСКО сертифікат про віднесення Карпатського заповідника до світової мережі біосферних резерватів. Згідно з Указом Президента України від 26 листопада 1993 року № 563 він набув статусу біосферного заповідника, до складу його території увійшли Стужицький (Великоберезнянський р-н) та Мармароський (Рахівський р-н) масиви. У 1997 р. територія заповідника знову була розширена за рахунок заказників загальнодержавного значення - "Чорна гора", "Юлівська гора" (Виноградівський р-н), "Кевелівський", "Рогнеска", "Свидовецький" (Рахівський р-н). На базі Стужицького масиву у вересні 1999 р. було створено окрему природоохоронну установу - Ужанський національний природний парк.
Зараз загальна площа Карпатського біосферного заповідника становить 53630 га. Територія заповідника складається із семи відокремлених ділянок: Луж-Угольська, Свидовецько-Чорногірська, Рахівсько-Кузійська, Мармароська, "Долина нарцисів", а також "Чорна Гора" і "Юлівська Гора", які є ботанічними заказниками загальнодержавного значення
Згідно з функціональним зонуванням території біосферного заповідника площа заповідної зони становить 16505,0 га, зони регульованого заповідного режиму - 3268,0 га, буферної зони - 15047,0 га, зони антропогенних ландшафтів - 18810,0 га.
В установі працюють 294 чоловіки, з них у науковому підрозділі - 26, у службі охорони - 120 осіб.
Карпатський біосферний заповідник призначений для збереження унікальних гірських ландшафтів Українських Карпат. Статус біосферного резервату визначає також і такі його важливі завдання, як сприяння сталому розвитку Карпатського регіону, збереження його культурного й історичного спадку. Особливе значення територія заповідника має для збереження культури українських горян - гуцулів, бойків та лемків. Окремі елементи місцевого природокористування, наприклад, високогірне молочне вівчарство та пов'язані з ним промисли й традиції мають на сьогодні унікальний для Європи характер.
Заповідні масиви Карпатського біосферного заповідника розміщені на висотах від 180 до 2061 м над рівнем моря у західному, центральному та східному секторах Українських Карпат. Більшість заповідних масивів розташована у складчастій області переважно в зоні зовнішніх (флішових) Карпат (Чорногірський, Свидовецький, частково Угольсько-Широколужанський заповідні масиви, а також в Марамороській зоні (Марамороський і Кузійський масиви) та зоні Пенінських стрімчаків (південна частина Угольсько-Широколужанського масиву). Лише масив "Долина нарцисів" та ботанічні заказники "Чорна Гора" і "Юлівська Гора", розташовані поза поясом складчастих Карпат, - в області Закарпатського внутрішнього прогину.
Клімат території Карпатського біосферного заповідника змінюється від помірно теплого в "Долині нарцисів" (середня температура січня -1,7°С, червня - +19°С, кількість опадів 650 мм на рік) до холодного на вершинах гір (середня температура січня - -7-8,5°С, червня - +11-15°С, кількість опадів 980-1500 мм на рік).
На території заповідника розвинута густа річкова мережа. Тут течуть ріки М. Уголька, В. Уголька, Лужанка, Кісва, Богдан, Хустець, є незначна кількість невеликих стоячих водойм, розташованих у високогірній частині заповідника.
Ґрунтовий покрив строкатий і репрезентує більшість типів ґрунтів, поширених в Українських Карпатах - бурі гірсько-лісові, дерново-буроземні, гірсько-лучні та інші.
У Карпатському біосферному заповіднику представлений весь комплекс висотної поясності Українських Карпат - від елементів передгірних лук і дібров до альпійського поясу з лучними, скельно-лишайниковими ландшафтами. Територія заповідника вкрита переважно лісовою рослинністю, яка займає більше 90 % його загальної площі. Лучні ценози займають лише близько 5% заповідної території і розміщені на низинних заплавних луках масиву "Долина нарцисів", у високогір'ї та на лісових галявинах. Решту території займають скелясті виходи, кам'янисті розсипи та водотоки.
Серед основного типу рослинності - лісів - значну частину становлять праліси. Дубові, грабово-дубові, дубово-букові та буково-дубові ліси рівнинної частини Закарпаття представлені у заповіднику на території ботанічних заказників "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Чисті букові ліси представлені у всіх гірських заповідних масивах. Вони практично повністю формують рослинний покрив в Угольсько-Широколужанському масиві, домінують у Кузійському масиві, становлять значну частину Марамороського та Свидовецького масивів. Тільки у найхолоднішому та найбільш високогірному Чорногірському масиві вони трапляються фрагментарно. Мішані букові деревостани представлені в усіх гірських заповідних масивах. Найбільші площі в заповіднику займають смереково-ялицево-букові, ялицево-смереково-букові та буково-ялицево-смерекові ліси. Смерекові ліси займають найвищу висотну ступінь лісового покриву. В межах заповідника чисті смеречники формують верхню межу лісу в Чорногорі, Свидовці та Мараморошах.
Вище лісового поясу розташовані субальпійські та альпійські луки з фрагментами криволісся. В субальпійському поясі Чорногори та Мараморош поширені угруповання з сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського. Характерними є рідкісні угруповання з домінуванням рододендрона східнокарпатського, верб трав'яної і туполистої та високотравних видів аденостилеса сіролистого й осоту Вальдштейна. На Свидовці вище лісового поясу поширене криволісся з душекії зеленої та ялівцю сибірського.
Серед інших біотопів слід відмітити підземні порожнини як штучного, так і природного походження (загалом близько 50). Вони містять унікальні ендемічні
