матеріал, систематичне положення, поширення, розміщення в біотопах, живлення, розмноження, вороги і паразити, господарське значення.
1.1.2. Морфологія
Розміри гризунів дуже різноманітні: довжина становить від 5 до 130 див. Зовнішній вигляд залежно від способу життя різний: вуха можуть бути відсутніми, маленькими, середніх розмірів або довгими, сягаючими майже половини довжини тулуба. Кінцівки стопоходячі або полустопоходячі. На передніх кінцівках звичайно 5 пальців, іноді 4, на задні від 3 до 5. Пальці озброєні пазурами різних розмірів і форми. Хвіст зовні може бути настільки коротким, що навіть непомітно, може бути коротким, довгим або дуже довгим, рази в півтори перевищуючих довжин тіла (наприклад, – тушканчиків). Волосяний покрив дуже мінливий: від густого й м'якого до грубого, изрежецного або навіть голчастого^У/
У зубній системі ікла відсутні. Характерно великий простір (днастема) між різцями й кутніми зубами. Різців усього по одному 3 кожної сторони верхньої й нижньої щелеп. Різці не мають корінь і ростуть протягом всього тварини життя. Емаль покриває тільки передню поверхню різців, а позаду – більше м'який дентин. У зв'язку із цим відбувається самозагострювання різців. Число зубів від 12 до 22. Жувальна поверхня кутніх зубів різноманітна – від горбкуватої до гребінчастої. її характер ураховується в систематику гризунів.
Поширено гризунів але всю земну кулю (крім Антарктиди й деяких арктичних й океанічних островів). Розселилися ці тварини всюди, куди проникнула людина. Живуть у найрізноманітніших зонах, висотних поясах і ландшафтах. Більшість наземні, деякі підземні, напівводні, деревні. Деякі мають складки шкіри з боків і здатні до планіруючого польоту. Більшість активні цілий рік, деякі впадають у сплячку. Серед гризунів є види нічні, денні й активні в будь-який час доби.
Харчуються представники загону гризунів переважно рослинними кормами, іноді також дрібними тваринами. Є види комахоїдні або хижі.
Для більшості представників загону гризунів характерна висока плідність: кілька поносів (6-8) у рік з більшою кількістю (8-15) дитинчати в кожному. Багатьом властиво раннє (на другому-третьому місяці життя) полове дозрівання. Для високоплодовитих видів характерна нестійка чисельність: роки їх крайнього достатку переміняються роками майже повного вимирання на великих територіях.
Практичне значення гризунів велике й різноманітне. Деякі (білка, ондатра) мають велике промислове значення. Багато видів служать об'єктами харчування хижих хутрових звірів. Є масові шкідники сільського, лісового господарства, харчових запасів. Велике епідеміологічне значення ряду гризунів.
Загін гризунів найбільший у класі ссавців. До цього загону відносять близько 1600 сучасних видів, що становить близько 40% видів ссавців всієї світової фауни. У фауні нашої країни на частку гризунів припадає більше 40%.
У загоні гризунів розрізняють від 32 до 35 сімейств. Це порозумівається тим, що деякі сімейства трактуються систематиками в різних обсягах.
Дослідженнями встановлено, що морфофізіологічна різнорідність популяцій окремих видів тварин у різних умовах Полісся, Лісостепу і Карпат має характер чітко вираженого поліморфізму. Існуючі морфофізіологічні адаптації популяцій дають їм можливість найбільш повно використовувати ресурси середовища для підтримання чисельності, репродуктивного потенціалу, функціонування у конкретних угрупованнях. Екологічним механізмом морфофізіологічних адаптацій є комплекс абіотичних і біотичних факторів, кожен з яких має свою специфіку у досліджуваних районах Полісся [6].
Наші дані щодо морфофізіологічних особливостей популяцій гризунів і деяких інших видів ссавців Полісся мають певний теоретичний інтерес як для пояснення виникнення та ролі адаптацій, так і для інтерпретації мікроеволюційних процесів у різних екосистемах.
Під терміном "біотоп" ми розуміємо територію з однотипними умовами абіотичного середовища, зайнятого одним біоценозом. Біотоп разом з біоценозом утворюють біогеоценоз.
Загальна площа різноманітних біотопів для тварин західного регіону України становить 9,6 млн. га. З них деревно-чагарникові біотопи займають площу 3,76 млн. га (39,2%), польові – 3,69 млн. га (37,4%), лучні – 1,64 млн. га (17,1%), водно-болотні – 0,33 млн. га (3,4%), питома вага інших біотопів незначна (2,9%). Разом з цим, у різних екологічних умовах рівнинних, передгірських і гірських районів ці співвідношення неоднакові, чим і пояснюється специфіка різноманіття тваринного населення на даній території [6].
Лісові біотопи. Характер розміщення і чисельності гризунів у лісових біотопах залежить від цілого комплексу умов: типу деревостану, його віку, зімкнутості крон, вологості і механічного складу ґрунтів, урожайності насіння і плодів, трав'яного і чагарникового ярусів, наявності сховищ і місць для нір і гнізд звірків.
Чагарникові біотопи. У районах Полісся найчисельнішою в чагарникових біотопах є миша польова, у Лісостепу – відповідно жовтогорла і польова миші.
Лучні біотопи. Заселені, в основному, різними видами полівок і мишею польовою. Зокрема, на Поліссі домінують полівка звичайна (відповідно 42,6 і 64,2%) і миша польова (відповідно 32,3 і 15,8%) [6].
Польові біотопи. У польових біотопах сезонні зміни у розміщенні і чисельності гризунів прослідковуються більш чітко, у порівнянні з лісовими біотопами. Це пояснюється специфікою обробітку ґрунту, вирощуванням сільгоспкультур, їх збиранням тощо.
Населені пункти. Серед 6 видів гризунів зерносховищ, складських приміщень і тваринницьких ферм, житлових та інших будівель домінують два види – щур сірий і миша хатня. Разом вони складають біля 96% від загальної чисельності виявлених тварин.
Загальні закономірності біотопічного розміщення гризунів однотипні: популяції окремих видів тварин здатні утворювати постійні і тимчасові поселення, а також максимально використовувати наявні життєві ресурси.
Динамічність біотопічного розміщення гризунів по сезонах і роках, їх видовий склад і чисельність залежать від комплексу екологічних факторів: структури фітоценозу, складу фауни, наявності сховищ і т. ін. Так, у смерекових і соснових лісах умови найсприятливіші для перебування полівки рудої, домінуючої серед інших видів. У дубових, букових та інших широколистяних лісах переважає миша жовтогорла.
Розміщення гризунів в агроценозах пов'язане