Питома водозабезпеченість природним місцевим стоком 1 км території складає в області 107,9 тис. м /рік. У середньому на одного жителя приходиться 2,11 і 3,92 тис. м3/рік місцевого і загального річного стоку, що більше середньодержавного у 2 рази. Всього у 2000 році споживачами використано 43 млн. м3 води, з них 74% – оборотної води у загальному обсязі використання на виробничі потреби.

Лісові ресурси мають велике значення у розвитку економіки Камінь-Каширського району завдяки значним ресурсам деревини і недеревної продукції. Загальна площа лісового фонду на 01.01.2001 становить 678,6 тис. га, у тому числі покрита лісом – 610,7 тис. га. Лісистість території складає 29,4%, загальний запас деревини – 67,11 млн. м3 [6].

Ліси району розділені на дві групи. Перша група представлена захисними (27,5%) і водоохоронними (25,5%) насадженнями, а також зеленими зонами біля міст (47%), 56 тис. га яких можна експлуатувати. Ліси другої групи займають 530,0 тис. га, з яких 260 тис. га експлуатаційні. В лісах району переважають (61%) хвойні (переважно соснові) насадження, частка м'яколисткових порід (березових, вільхових та ін.) становить 24%, твердо-листкових – 15% [6].

Характерною особливістю лісів Камінь-Каширського району є значна заболоченість і, як наслідок, низька повнота насаджень, їх невисока продуктивність. Заболочені ліси представлені, переважно, сосновими, березовими і вільховими насадженнями. На збільшення лісових ресурсів області певний вплив матимуть нові насадження, збільшення продуктивності деяких лісів внаслідок гідромеліорації та проведення інших 25 лісогосподарських дій.

В Камінь-Каширському районі існує відносно високий рекреаційний потенціал, який в основному визначає економічний профіль регіону. Найбільш цінні території для організації лікування населення, відпочинку і туризму сконцентровані в північно-західній частині Камінь-Каширського району, зокрема: лісові масиви.

Камінь-Каширський район відносно бідний на корисні копалини. Освоєння мінерально-сировинної бази, крім вугілля, незначне. Із 59 відомих родовищ, не враховуючи торфу, розробляється 28 (крейди, керамічних глин і піску). Виявлені родовища газу, базальту, піщано-зернисті фосфорити, збільшились балансові запаси крейди. Тут сконцентровано 22,5% державного обсягу запасів торфу.

Важливим для енергетичною комплексу області залишатиметься подальша розробка покладів торфу.

Територія заводу розміщена на західній околиці м. Камінь-Каширський по трасі Луцьк – Любешів, і межує:

Родовище торфу розміщене в урочищі "Вутишно" в лісовому масиві між селами Софіянівка, Мала Яблунька, Загорівка, Довжиця. До найближчого села Довжиця – 3,5 км.

Характеристика району розміщення підприємства:

1. рельєф місцевості:

2. рельєф майданчика:

Панівний напрямок вітру – північно-західний. Для району розміщення майданчика не характерні тумани, смог.

Таблиця 1.

Метеорологічні характеристики населеного пункту [6]

Величина | Коефіцієнт стратифікації атмосфери | 180,0

1 | Коефіцієнт рельєфу місцевості | 1,0

2 | Середня максимальна температура зовнішнього повітря найбільш жаркого місяця | 22,4

3 | Середня температура зовнішнього повітря найбільш холодного місяця | -4,9

4 | Середньорічна роза вітрів, %

5 | ПН | 7

ПНС | 5

С | 11

ПДС | 16

ПД | 35

ПДЗ | 10

З | 19

ПНЗ | 17

6 | Швидкість вітру по середніх багаторічних даних, м/с | 11

7 | Географічна широта місцевості, град | 51

5 | Коефіцієнт осідання забруднюючих речовин | 1

Розділ 2. Результати власних досліджень та їх обговорення

2.1. Загальна характеристика виду гризунів

Гризуни (Rodentia, синонім Glires) – ряд ссавців. Довжина тіла 5 см – понад 1 м. Зуби пристосовані до зрізування й пережовування рослинної їжі. Різці дооре розвинеш, долотоподібної форми, ростуть протягом усього життя тварини, самозагострюються (передній ріжучий край завжди лишається гострим через те, що передня поверхня вкрита твердою емаллю зубною, а бічні та задня – дентином, який швидше стирається); ікол у гризунів немає, кутні зуби – з горбкуватою або складчастою жуйною поверхнею. Серед гризунів є наземні (ховрахи, миші, полівки), підземні (сліпаки, докори), напівводні (бобер річковий, ондатра) й деревні (білка, летяга). Поширені гризунів на всій земній кулі, живуть у тундрі, лісах, степах, пустелях, горах і поблизу жител людини. Найчисленніший ряд ссавців, що об'єднує понад третину видів цього класу. Охоплює 355 родів, об'єднаних у 35 родин. На території колишнього СРСР поширені близько 140 видів з 11 родин, у т. ч. на Україні – 40 видів з 7 родин: боброві (Castoridae), білячі, соневі, тушканчикові (Dipodidae), сліпакові (Spalacidae), мишачі, хом'якові (Cricetidae). Серед гризунів чимало шкідників сільського, лісового й комунального господарства; багато гризунів є природними носіями збудників небезпечних хвороб людини, свійських і мисливсько-промислових тварин. Особливої шкоди гризуни завдають у роки масового розмноження, що буває за сприятливих кормових, погодних та ін. умов. Деякі види гризунів є об'єктами хутрового промислу (білка, бобер, хом'як, ховрахи) чи акліматизації й розведення заради м'яса або хутра (ондатра, нутрія); як лабораторних тварин використовують хом'яків, мишей, морських свинок. Гризуни виникли в крейдовому періоді; за походженням пов'язані з комахоїдними. Викопні рештки гризунів відомі з нижнього палеоцену й нижнього еоцену.

2.2. Еколого-морфологічна характеристика домінуючих видів гризунів Камінь-Каширського району

2.2.1. Польова миша

Довжина тіла 10-12 см, хвоста 6-9 см. Хутро зверху і з боків рудувато-коричневу (у молодих м'яке, у дорослих з грубими остюками). Уздовж середини спини від потилиці до хвоста тягнеться чітко відмежована чорна смуга ("ремінець"). Смужкою на спині польова миша відрізняється від всіх видів мишей фауни України. Ареал її майже повністю співпадає з ареалом миші-малятка. Він тягнеться від Західної Європи до Тихого океану, займаючи всю лісолугову зону.