Спаровування бобрів відбувається в січні-лютому. Вагітність триває 105-107 діб. У виводку буває від 2 до 5 дитинчат, рідко більше. Бобренята народжуються в квітні-травні зрячі і покриті хутром. Через 1-2 дні вони вже можуть плавати, а у віці 3 тижнів переходять на самостійне харчування рослинним кормом. Молодняк, що підріс, довго не покидає батьків. І живуть вони звичайно сім'ями. Повна сім'я складається з пари дорослих і їх потомства минулого і поточного року. Лише на третьому році життя молодняк досягає зрілості і створює своє сімейне поселення.

Боброве хутро високо цінується.

2.2.8. Мишівка

Мишівка (Sicista) – рід гризунів родини тушканчикових. Зовні мишівки схожі на мишей. Довжина тіла 5-8 см, хвоста 9-11,5 см. Волосяний покрив буруватого кольору, вздовж спини часто є темна смуга. В Україні – 2 види: мишівка степова (S. subtilis) і мишівка лісова (S. betulina). Живляться рослинною їжею і комахами. Зиму проводять у сплячці. Самки раз на рік народжують по 4-5 малят. Мишівки – нечисленні тварини. Викопні рештки відомі починаючи з міоцену.

2.2.9. Ховрахи

Ховрах (Citellus) – рід гризунів родини білячих. Довжина тіла 14-40 см, хвоста 4-25 см. Волосяний покрив м'який, забарвлення звичайно жовто-сіре, іноді з світлими плямами або смугами. Поширений в Євразії й Пн. Америці. Населяє степові, лісостепові та лучно-степові ландшафти. Живиться надземними і підземними частинами рослин, насінням, зрідка комахами. На зиму впадає у сплячку. Розмножується весною. Самка за рік має 1 приплід з 2-13 малят. Тривалість вагітності 23-28 днів. В роді – 20 видів, з них в Україні – 3: ховрах крапчастий (С. suslicus), ховрах європейський (С. citellus) і ховрах сірий, або малий (С. pygmaeus). Більшість видів ховрахыв завдають шкоди с/г. Деякі (напр., ховрах жовтий – С. fulvus, X. довгохвостий – С. undulatus) – об'єкти хутрового промислу. Ховрахи, особливо ховрах сірий, можуть бути носіями збудників чуми та інших зоонозів.

Висновки

Дослідивши гризунів Камінь-Каширського району, можна зробити наступні висновки:

1. На території західного регіону України багаторічними дослідженнями охоплено 32 види гризунів, серед яких домінантами є шість видів (миші – хатня, польова і жовтогорла, щур сірий, полівки – звичайна і руда), решта 26 видів відносяться до субдомінантів, рідкісних і дуже рідкісних видів, деякі з них занесені у Червону книгу України (ховрах європейський, вовчок садовий, мишівка степова, полівки – снігова і водяна мала, сліпаки – подільський, гірський та буковинський). Проведений аналіз закономірностей їх поширення, особливостей живлення, розмноження та плодючості, біогеоценотичних зв'язків, паразитофауни та господарського значення.

2. Біотопічне розміщення і чисельність популяцій гризунів відзначаються своєю специфікою залежно від різних екологічних умов.

З. У лісових біотопах усіх природно-географічних районів домінантами є миша жовтогорла та полівка руда. На Поліссі серед 7 видів гризунів у вологих сосняках полівка руда становить 73%, у вільшняках – 66,7%, а миша жовтогорла – відповідно 12,5 і 12%.

4. Чагарникові біотопи Камінь-Каширського району заселені 6-7 видами гризунів, серед яких найчисельнішими є миші – польова і жовтогорла, полівка звичайна.

5. У лучних біотопи Камінь-Каширського району серед 7 видів гризунів найчисельнішими є полівка звичайна (42,6-64,2%) та миша польова (32,3 і 15,8%).

6. Розміщення і чисельність гризунів у польових біотопах залежить від специфіки обробітку ґрунту, вирощування різних сільськогосподарських культур, їх догляду, термінів збирання та екологічних умов природно-географічних зон.

7. Популяція гризунів приймається нами як складна саморегуляційна система, елементарна одиниця еволюції, яка здатна підтримувати існування виду на відповідному рівні. Популяційні особливості гризунів чітко простежуються при їх порівняльній характеристиці у різних екологічних умовах.

8. Маршрутним методом проводиться також оцінка чисельності водної полівки. При цьому на маршруті підраховується кількість викидів землі (восени) або кількість нір при наземному способі життя гризуна (із травня по вересень).

9. Експрес-метод оцінки чисельності звичайної полівки, проводиться за один день, без прикопки нір. При цьому на маршруті враховуються житлові по виду нори і колонії. Житлові поселення визначають по недавніх викидах землі, натоптаних стежках, якими тварини явно користаються. Виявляються недавні погризи рослин і свіжі стебла, затягнуті в нірки, екскременти біля нір і на стежинах не висохлі, а злегка вологі. Експрес-оцінку можна використовувати тільки на угіддях недавно заселених гризунами, наприклад при осіннім обстеженні сходів озимих. При великій кількості нежилих нір цей метод незастосуємо.

Майданчиковий метод застосовують для обліку всіх і житлових нір гризунів, при їхній підвищеній щільності, коли границі колоній важко помітні. Закладання площадок також може доповнювати маршрутні обстеження, для визначення відсотка житлових колоній і нір на різних угіддях, а також використовується для перевірки ефективності проведених заходів щодо контролю чисельності гризунів.

Список використаної літератури