Реферат на тему:

Екологія міських екосистем

ЕКОЛОГІЯ МІСЬКИХ ЕКОСИСТЕМ

Останнім часом набули значного розвитку новітні напрями приклад-ної екології: екологія міських екосистем, екосистем космосу, військово-промислового комплексу, екологічна освіта та виховання, радіаційна еко-логія, правові й політичні засади екології та ін. З розвитком містобудів-ництва та значним зростанням чисельності міського населення великого значення набуває розвиток екології міських екосистем — урбоекологія/ Урбоекологія (лат. urbanus — міський) — галузь знань, що займається вивченням містоутворення і дослідженням взаємозв'язків людських посе-лень між собою та з навколишнім природним середовищем у міських еко-системах. За визначенням Європейської конференції (Прага, 1949), міс-том вважається компактне поселення з мінімальною чисельністю населен-ня 2000 чоловік. Категорію міста присвоюють населеному пункту згідно з чинним національним законодавством.

Чисельність міського населення безперервно зростає. Одночасно вини-кають величезні житлові та промислові поселення з населенням у мільйони й десятки мільйонів чоловік. Якщо до 1800 р. єдиним містом у світі з насе-ленням 1 млн чоловік був Лондон, то в 1900 р. таких міст налічувалося 12, на початок другої світової війни — 42, у 1960 р. — 88. Нині в усьому світі на-лічується понад 160 міст з мільйонним населенням/ За станом наОІ.01.1997 р. у світі налічується 94 міста з населенням понад 2 млн чоловік. З'явилися міс-та-мегаполіси (міста з приміськими поселеннями), чисельність населення в яких становить 10 млн чоловік і більше (Нью-Йорк, Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Бостон, Шанхай, Делі, Лондон, Москва та багато інших). Значно зростає чисельність населення і в містах України. Так, порівняно з довоєн-ним періодом кількість населення в обласних центрах збільшилася: у Льво-ві — у 2,3 раза, в Луцьку, Житомирі, Рівному — у 4,5—6, у Дніпропетров-ську, Кривому Розі, Києві — у 7—10 разів. У Києві нині мешкає близько З млн чоловік. Великі мегаполіси сформувалися в Донбасі: Донецьк—Ма-кіївка—Горлівка, Краматорськ—Костянтинівка—Слов'янськ та ін.

Інтенсивність урбанізації в країнах істотно залежить від рівня їх про-мислового розвитку. В індустріально розвинених країнах рівень урбані-зації становить лише 10 %, тоді як у найбільш розвинених — 60—70 %. У міру промислового зростання ступінь урбанізації країн, що розвива-ються, наближатиметься до рівня промислово розвинених. Зростатимуть і міста промислово розвинених країн. Очікується, що в перспективі насе-лення Землі мешкатиме переважно в містах.

З усієї поверхні Землі — 510 млн км2 — площа суші, як відомо, стано-вить 146 млн км2, а площа суші, придатна для життя за кліматичними умовами, — 70,6 млн км2, тобто не більш як 3 % загальної площі суходо-лу. Площа, придатна для міської забудови, становить 28,1 млн км2.

Середня густота населення в сучасних умовах становить 50 чол/км2, тоді як у містах у 10 разів вища — 500 чол/км2. За даними ООН, у містах більшості розвинених країн нині мешкає 75—80 % загальної кількості населення (табл. 12.1).

Причинами зростання міст та їх ролі в господарюванні є ефективніше використання природних і людських ресурсів для найповнішого задово-лення різнобічних суспільних та особистих потреб людини — біологіч-них, економічних, соціальних та ін. Отже, головною метою урбоекології є пошук оптимальних рішень містобудування, спрямованих на поліпшен-ня умов життя та всебічну раціоналізацію природокористування в межах території міської забудови. При цьому потрібно вирішувати комплекс проблем, пов'язаних з функціонуванням міських екосистем: рекреаційних, еколого-економічних, інженерно-технічних, соціального обслуговування тощо. Впродовж останнього часу темпи зростання території міст удвічі перевищують темпи зростання чисельності їх населення, тому густота населення в містах зменшується. Отже, площа під забудову міст буде потрібна в зростаючій кількості. При цьому також значно зростають потре-би в харчових продуктах, воді, енергії та інших життєвих ресурсах. Зрос-тання споживання природних ресурсів ускладнює екологічні пробле-ми урбанізації. Особливого значення набувають завдання з охорони довкілля.

Таблиця 12.1.

Показники урбанізованості населення Землі (станом на 01.01.1995)

Континент | Загальна

чисель-ність на-селення, млн чол. | Чисель-

ність місько-го насе-лення, млн чол | Частка країн з показниками урбанізованості, % | Серед-

ня урба-нізова-ність,

%

<20 | 20—40 | 40—60 | 60—80 | >80 | Немає даних

Австралія

і Океанія

Азія

Америка

(Північна)

Америка

(Центральна

і Південна)

Африка

Європа |

27,9 3322,6

386,2

382,2

720,4

750 |

19,6

1097,1

286,5

268,0

222,2 535,7 |

25,0 15,91

0

0

15,38

0 |

25,0 25,0

0

18,75 51,92 6,67 |

0

22,73

0

37,5 21,15 24,44 |

0

18,18

100

18,75 5,77

40 |

16,67

13,64

0

15,63 1,92

20 |

33,33 4,55

0

9,38 3,85 8,89 |

70,25 33,02

74,17

70,12 30,84 71,43

До складу об'єктів міського господарства входять різні споруди та під-приємства, що забезпечують функціонування міста. До них належать сис-теми забезпечення продовольчими й господарськими товарами, водопос-тачання та водовідведення, енергопостачання, зв'язку, газо- і теплозабез-печення, міського транспорту, благоустрою і санітарного стану міської території, а також водойми та зелені насадження. Чим більше місто, тим складніші системи життєзабезпечення. Одним із найважливіших завдань міського господарства є створення належних умов для задовільного функ-ціонування складної соціально-еколого-економічної системи.

У процесі функціонування систем життєзабезпечення міста спожива-ється значна кількість різних природних ресурсів та створюється величез-на кількість газоподібних, рідких і твердих відходів (табл. 12.2). Водопостачання має цілодобово забезпечувати населення й промис-лові підприємства водою належної якості, що відповідає державним стан-дартам. Задовільно виконати це завдання не завжди вдається. У більшості міст України якість питної води не відповідає санітарним нор-мам. Тому поряд з централізованим водопостачанням у містах все біль-шою мірою використовують децентралізоване постачання населення во-дою, яку добувають з глибинних підземних горизонтів.

У результаті споживання значної кількості води утворюється багато промислових і побутових стічних вод. Щодоби на одного мешканця міста припадає в середньому 0,1—0,4 м3 побутових стічних вод. Кількість та-ких стоків залежить від густоти населення і становить 10—15 тис. м3/рік на 1 га житлової забудови. Вміст забруднювальних речовин у каналіза-ційних водах, що