XXІ – фільтри; XXІІ – флотатори; XXІІІ – споруди обробки свіжої води; XXІV – споруди біологічного очищення; XXV – шламонакопичувач;
XXVІ – водозабір; XXVІІ – відстійник дощової води; XXVІІІ – установка термічного знешкодження стічних вод; XXІX – споруди доочистки; 1 – оборотна вода; 2, 3 – стічні води відповідно першої і другої системи водовідведення;
4 – технологічний конденсат; 5 – стічна вода від гідрорізання коксу; 6 – сірчисто-лужні стічні води; 7 – стічні води, забруднені тетраетилсвинцем; 8 – уловлені нафтопродукти; 9 – шлам; 10 – фільтрована вода; 11 – оборотна вода на фільтри; 12 – солі на використання в промисловості; 13 – кокс; 14 – зола у відвал; 15 – піна від флотаторів; 16 – поверхневий стік; 17 – вода на повторне використання
За описаною системою водовідведення побутові води НПЗ після відповідного очищення і доочистки використовуються для підживлення оборотних систем. Поверхневий стік (дощові води) після очищення також використовується в оборотних системах.
1.2. Системи водовідведення районів і промислових комплексів
При розробці систем водовідведення районів і промислових комплексів одночасно розглядаються системи водовідведення стічних вод декількох міст і промислових підприємств, розташованих на порівняно близькій відстані один від одного або зв'язаних між собою географічними (розташовані в басейні однієї річки), адміністративними та іншими зв'язками. Системи водовідведення районів і комплексів аналогічні системам водовідведення промислових підприємств і підрозділяються на загальносплавні і роздільні. При їх розробці також вирішуються питання об'єднання окремих видів стічних вод для подальшого спільного їх очищення і повторного використання. При цьому частіше з'являються варіанти комплексного використання води: стічних вод одних підприємств як джерела водопостачання інших підприємств; концентрованих стічних вод одних підприємств як сировини для виробництва товарного продукту на інших підприємствах; очищених міських стічних вод на промислових підприємствах в системах технічного водопостачання, для поливу зелених насаджень, обводнення водоймищ та інших цілей.
При проектуванні систем водовідведення районів і промислових комплексів з'являються наступні можливості:
підвищення рівня комплексного рішення водогосподарських питань міст і промислових об'єктів;
комплексного використання природних водоймищ, обмеження їх числа для скидання стічних вод і зменшення рівня їх забруднення;
підвищення продуктивності очисних споруд, на створення яких скорочуються питомі капітальні вкладення;
зниження питомих експлуатаційних витрат на очищення води;
підвищення рівня експлуатації очисних споруд та ін. [20]
Вибір варіантів систем водовідведення повинен проводитися на підставі техніко-економічного порівняння варіантів, рівноцінних в санітарному відношенні.
1.3. Схеми водовідведення
На схему водовідведення міста, промислового підприємства, району або промислового комплексу наносять проектовані споруди системи: водовідвідні мережі, насосні станції і напірні трубопроводи, очисні споруди і випуски води у водоймище. Схема водовідведення залежить від системи водовідведення, місця розташування водоймища по відношенню до обслуговуваного об'єкту, топографічних, геологічних, гідрогеологічних і кліматичних умов. На схему водовідведення впливають санітарні вимоги, сучасний рівень розвитку будівельної техніки, черговість будівництва і багато що інше.
Різноманіття чинників, що впливають на схему водовідведення, приводить при проектуванні до великого числа варіантів схем, рівноцінних в санітарному і технічному відношенні. Вибір схеми водовідведення повинен проводитися на підставі економічного порівняння варіантів. Остаточний варіант схеми можна вибрати лише після вивчення всіх аспектів проектування кожного елементу системи водовідведення. Нижче висловлюються загальні вказівки по проектуванню схем водовідведення.
Очисні споруди по відношенню до обслуговуваного об'єкту звичайно розташовуються внизу за течією річки. Скидання у водоймище очищених вод виключає його забруднення в межах міста або промислового підприємства. Якщо пануючі вітри дмуть від очисних споруд до обслуговуваного об'єкту, то вони повинні розташовуватися на великому видаленні від обслуговуваного об'єкту (СНіП 2.04.03-85, п. 1.10).
Локальні очисні споруди, після яких вода або повертається в оборот, або об'єднується з іншими потоками, звичайно розташовуються поряд із цехом або виробництвом. При цьому скорочується протяжність трубопроводів для транспортування води.
Водовідвідна мережа – самопливні трубопроводи – найважливіший елемент будь-якої системи. Схема її в деякій мірі зумовлюється розташуванням очисних споруд. Трасування трубопроводів здійснюється відповідно до рельєфу місцевості. Обслуговувані об'єкти розбиваються на басейни водовідведення, від яких колекторами басейну і головними колекторами вода транспортується до очисних споруд.
Насосні станції доцільно розташовувати в низьких місцях по рельєфу місцевості. Число насосних станцій у схемі залежить і від способу виробництва робіт. Широко застосовуваний спосіб будівництва – відкритий (з розробкою траншей) дозволяє прокладати трубопроводи не глибше 6-8 м. Тому досягши цієї глибини вже слід проектувати насосну станцію. У схемах великих об'єктів число насосних станцій може досягати 10-20. При закритому (щитовому) способі вартість будівництва трубопроводів не залежить від глибини. Схеми водовідведення з колекторами глибокого заставляння мають мінімальне число насосних станцій – одну або дві. Слід, проте, мати на увазі, що вартість будівництва закритим способом у декілька разів більша вартості будівництва відкритим способом [20].
При проектуванні схеми водовідвідної мережі необхідно:
скорочувати число перетинів трубопроводів водовідвідної мережі з автомобільними і залізничними шляхами, а також із природними перешкодами (річками, суходолами, ярами та ін.);
здійснювати трасування трубопроводів по проїздах з меншою насиченістю іншими інженерними комунікаціями (трубопроводами, кабелями, рейковими шляхами та ін.);
уникати трасувати трубопроводи в місцях з високим рівнем підземних вод та ін.
Розділ 2. Особливості водопостачання та водовідведення міста Луцька
2.1. Водопостачання міста Луцька
Водопостачання міста Луцька на сьогодні здійснюється за посередництвом Дубнівського, Омелянівського і Гнідавського водозаборів підземних вод із 55 артезіанських свердловин (7 із них є резервними). Їх потужність коливається від 5840 і до 65 500 м3 на добу. Цікаво, що мінімальна глибина свердловини дорівнює 26 м, а максимальна – 160. Загальна ж довжина водогонів, що простягаються