Після введення в дію Дубнівського і Омелянівського артезіанських водозаборів частка підземних вод у водопостачанні м. Луцька стабільно зростала, а поверхневих – постійно знижувалась. Якщо до 1960 року на річковий водозабір припадало до 85% об'єму водопостачання, то вже в 1970 році – 30%, в 1980 – 8%, в 1996 – 3%, в 1997 – 0,83%, в 1998 – 0,89%, в 2000 – 0,86%. В наш час річковий водозабір використовується, практично, лише для забезпечення потреб у технічній воді підприємства "Луцькводоканал". Ще в 80-х – на початку 90-х років він використовувався для промислового водопостачання.

Серед галузей-водоспоживачів можна виділити 3 основні: промисловість (з транспортом і енергетикою), сільське господарство (в т.ч. і зрошуване землеробство), комунальне господарство. Для м. Луцька розвиток сільського господарства не характерний. Навколо міста існує приміський АПК. Багато приміських сіл забезпечуються водою з міського водопроводу (Крупа, Підгайці, Рованці, Струмівка, Великий та Малий Омеляник, Маяки, Милуші). Останнім часом водопровідна вода використовується для поливу дачних ділянок в межах міста і околиць (в т.ч. і несанкціоновано освоєних).

Рис. 3.1 ілюструє основні тенденції розвитку водокористування м. Луцька.

Частка промислового водоспоживання невпинно зростала з перших повоєнних років і аж до кінця 70-х років. Це пов'язано з зростанням промислового потенціалу міста. В 80-х і 90-х роках частка промислового водопостачання дещо зменшилась. Це пояснюється збільшенням кількості міського населення, розвитком комунального господарства, а також появою власних водозаборів у великих промислових підприємств. Починаючи з 1992 року частка різко зменшується в зв'язку з економічною кризою, хронічними простоями і недован-таженістю промислових підприємств. Частка комунального водоспоживання змінюється дзеркально до промислового: при зменшенні абсолютних показників промислового водоспоживання і майже незмінності комунального, відносні обсяги комунального збільшуються, і навпаки.

Рис. 3.. Динаміка водокористування м. Луцька і прогноз на 2010 рік [19]

При аналізі окремо загального об'єму водокористування міста, водокористування комунально-побутової сфери та промислового виробництва, можна зробити наступні висновки:

1. Загальні обсяги водокористування міста визначаються, в основному, сумою обсягів комунального і промислового водокористування, причому частка промислового водоспоживання в загальному об'ємі має тенденцію до зниження починаючи ще з 1970 року. Це пояснюється введенням в дію промислових водозаборів на підприємствах, які найбільше споживають води і початком експлуатації замкнутих водогосподарських систем (циклів).

2. Особливо велика диспропорція між розмірами двох складових водо-спо-живання характерна в останнє десятиліття, що пов'язано з економічними умовами.

3. Лінія тренду комунального водоспоживання суттєво еластичніша, що випливає з вищої інерційності даної сфери.

4. Тренд промислового водоспоживання менш еластичний, але теж співпадає з флуктуаціями загального водокористування міста.

5. Тіснота зв'язку між загальним об'ємом водопостачання міста і об'ємом комунального водокористування вища, ніж аналогічний показник для загального об'єму водопостачання міста і об'єму промислового водокористування. Коефіцієнти кореляції становлять відповідно: для загального об'єму і об'єму комунального водокористування – 0,98, а для загального і промислового – 0,87.

6. Згідно прогнозу, побудованого на результатах аналізу тенденцій розвитку водокористування м. Луцька, на найближчу перспективу (до 2010 року) збільшення загальних обсягів водокористування відбуватиметься, переважно, за рахунок відновлення масштабів промислового виробництва, а значить і водоспоживання в виробничій сфері. Лінія тренду для комунального господарства більш полога, тому приріст об'єму водокористування в цій сфері прогнозується в менших масштабах. Так, зокрема, рівень промислового водокористування до 2010 року може скласти 6-8 млн. м3 на рік, а комунального – до 20 млн. м3 на рік, що відповідно становитиме 60-80% для промислового водокористування і 110-120% для комунального від рівня 1990 року.

Для подачі стоків на міські каналізаційні очисні споруди (МКОС) працює 11 каналізаційних насосних станцій (КНС). Мережа КНС та каналізаційних колекторів охоплює все місто. З 11 КНС – 4 вузлові: КНС-5, КНС-5а, КНС-1 і КНС-2. Всі КНС обладнані електродвигунами в незахищеному виконанні, що може призвести до їх виходу з ладу при затопленні машинного залу. 8 КНС потребують капітального ремонту, а 6 – реконструкції. Також потребують капітального ремонту колектори від КНС-4 до КНС-2, від КНС-5 і КНС-5а до КНС та МКОС, від КНС-9 до КНС-4. Попередні процеси очистки стічних вод розпочинаються ще до очисних споруд, в каналізаційному колекторі. Підсумовуючи, відмітимо, що на склад міських стічних вод впливають такі фактори [26]:

1. Якість водопровідної води;

2. Наявність розчиненого кисню;

3. Температура води;

4. Вміст нітратів, нітритів, сульфатів;

5. Використання технічної води;

6. Довжина міського каналізаційного колектора;

7. Склад промислових стічних