Екологічний менеджмкнт взуттєвої промисловості
курсова робота з екології
зміст
вступ
Проблема захисту навколишнього середовища встала перед людством порівняно недавно. Але вже в нашому столітті, яке ознаменувало себе масштабним виснаженням природних ресурсів, величезною кількістю шкідливих викидів в атмосферу і океан, знищенням лісів і безліччю інших чинників, що посилюють становище з екологією на нашій планеті, екологічна катастрофа наблизилася надзвичайно. “Озонова діра", радіоактивне забруднення, глобальне потеплення клімату, стан повітряних басейнів у великих містах наочно свідчать про те, що наше середовище мешкання виснажене до межі. Від нашої активності в сфері охорони навколишнього середовища залежить розв'язання питання про виживання, збереження здоров'я людей і створення нормальних умов їх життєдіяльності.
Охорона навколишнього середовища і раціональне використання її ресурсів в умовах бурхливого зростання промислового виробництва стала однією з найактуальніших проблем сучасності.
Рідкі, тверді та газоподібні відходи завжди продукуються внаслідок процесів виробництва і повністю їх уникнути практично неможливо.
Технології зменшення відходів повинні бути ключовим компонентом будь-якої рентабельної, досконалої програми виробництва. Ці складові виробничих процесів не обов'язково повинні базуватися на високих технологіях або потребувати значних капіталовкладень. Технології зменшення відходів можуть і повинні бути застосовані до будь-якого процесу, від найпростішого до виробничих процесів і програм, пов'язаних з космічними дослідженнями. Справді, деякі з найбільш рентабельних і досконалих технологій зменшення відходів представляють собою прості і відносно недорогі зміни у виробничих процесах.
Розглянемо все вищенаведене на прикладі взуттєвої промисловості.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗУТТЄВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
1.1. Класифікація промисловості
Класифікацію взуттєвої промисловості доцільно провести використовуючи класифікацію взуття, оскільки підприємства взуттєвої промисловості розрізняють за видами взуття, яке вони виробляють.
Відповідно до ГОСТ 21325-75 взуття класифікується по різних ознаках, у тому числі по призначенню, видам, статево-віковим ознакам, методам кріплення, матеріалам верха і підошов і інших ознак.
У залежності від призначення взуття підрозділяють на [11, 10]:
повсякденне, використовуване для повсякденного носіння на вулиці і на роботі;
модельне – взуття, до якого пред'являються більш високі художньо-естетичні вимоги; таке взуття призначене в основному для урочистих випадків;
домашнє, дорожню, лікарняне – взуття, використовуване для повсякденного носіння в кімнатних умовах;
легке – взуття полегшених і менш твердих конструкцій, використовуване для носіння на вулиці, для занять спортом і прогулянок.
По видах взуття підрозділяють на:
чоботи – взуття з високими глухими халявами, що закривають тильну сторону стопи і гомілку;
напівчоботи – взуття, верх якого закриває тильну сторону стопи, нижню частину гомілки, із глухим чи напівглухим клапаном і пристосуванням для застібання;
чобітки і півчобітки – взуття, верх якого закриває тильну сторону стопи і частина гомілки, з халявами різної висоти, що мають розріз для застібання чи без розрізу (конструкції піддаються зміні);
черевики – взуття, верх якого закриває тильну сторону стопи і нижню частину гомілки, з берцями різної висоти (але не вище півчобіток), що мають розріз і пристосування для застібання;
черевики – взуття, верх якого закриває тильну сторону стопи, з розрізом і пристосуванням для застібання;
туфлі – взуття, верх якого частково закриває тильну сторону стопи, з ременем чи без нього;
сандалії – взуття, верх якого частково закриває тильну сторону стопи, з ременем, без основної устілки, твердого носка, без підкладки в союзочній частині, сандального методу кріплення.
По статево-віковій ознаці взуття поділяють на чоловіче, жіноче, хлопчаче, дівоче, шкільне (для дівчинок і хлопчиків), дошкільне, гусарики і пінетки [11, 11].
В залежності від матеріалів, застосовуваних для скріплення підошви з верхом взуття, усі методи кріплення підрозділяють на хімічні, механічні і комбіновані.
Хімічні методи. До них відносяться клейовий метод і методи, при яких кріплення низу здійснюється з одночасним виготовленням його на взутті, у тому числі з гумових сумішей (метод гарячої вулканізації), з полівінілхлориду і термоеластопластів (ливарний метод), з пінополіуретану (метод рідкого формування). При хімічних методах кріплення низ взуття кріплять до затяжної крайки верха (рис. 1, а і б).
Механічні методи поєднують методи кріплення низу взуття з використанням ниткових і шпилькових швів.
Ниткові методи кріплення в залежності від способу скріплення низу з верхом взуття підрозділяються на:
рантовий, при якому підошва кріпиться нитковим швом до ранта, попередньо скріпленого з затяжною крайкою заготовки і «губою» устілки (мал. 1, в);
сандальний, при якому підошва кріпиться нитковим швом до відігнутої назовні і затягнутої на підошву затяжній крайці заготовки разом з накладеним з боку верха рантом; при цьому методі у взутті відсутні підкладка в союзочній частині й основна устілка (рис. 1, г);
допельний, при якому підошва (до п'яткової частини) кріпиться нитковим швом до відігнутої і затягнутої на підошву затяжній крайці верха заготовки разом з накладеним з боку верха рантом; при цьому підкладка по всьому периметрі та верх взуття в п'ятковій частині затягнуті на устілку (мал. 1, д);
парко, при якому підошва кріпиться нитковим швом до ранта, попередньо (до формування заготовки) прикріпленому нитками до затяжної крайки заготовки по всьому периметрі (без основної устілки) чи до п'яткової частини (з основною устілкою) (рис. 1, е);
виворітний, при якому підошва кріпиться вручну до затяжної крайки виворітним потайним швом (рис. 1, ж);
вточний – різновид виворітного методу кріплення. Підошва кріпиться вточним швом на машині до затяжної крайки заготовки, вивернутої навиворіт. Основної устілки немає (рис. 1, з);
бортовий, при якому формована підошва кріпиться до верха взуття нитковим швом на машині чи вручну плетивом, за допомогою шнура з шкіри чи інших матеріалів (рис. 1, и);
прошивний, при якому підошва кріпиться нитковим швом через затяжну крайку заготовки до основної устілки (рис. 1, к).
Шпилькові методи кріплення