передбачають кріплення підошви до основної устілки через затяжну крайку заготовки гострими підошовними цвяхами, відрізками нагвинтованого металевого дроту чи дерев'яними шпильками (рис. 1, л).
Рис. . Схеми основних методів кріплення низу взуття [11, 12]: а – клейовий; б – гарячої вулканізації; в – рантовий; г – сандальний; д – доппельний; е – парко; ж – виворітний; з – вточний; и – бортовий; к – прошивний; л – цвяховий; м – ранто-клейовий; н – цвяхо-клейовий; о – строчечно-клейовий; 1 – заготовка; 2 – устілка; 3 – підкладка; 4 – простилка; 5 – підошва; 6 – рант; 7 – нитковий шов; 8 – текс; 9 – цвях; 10 – підкладка; 11 – обтягування; 12 – клейовий шов; 13 – вточна устілка; 14 – вкладна устілка
Комбіновані методи кріплення підрозділяються на:
ранто-клейовий (рис. 1, м), цвяхо-клейовий (рис. 1, н), доппельно-клейовий і сандально-клейовий. При цих методах підошва кріпиться клеєм до шкіряної підкладки, прикріпленої до верха взуття рантовим, цвяховим, доппельним і сандальними методами;
ранто-прошивний, ранто-скобковий, при яких підошва кріпиться нитками до ранта, прикріпленому чи нитками металевими дужками через затяжну крайку заготовки до основної устілки;
клейо-прошивний, при якому формована підошва з бортиком, прикріплена клеєм до затяжної крайки і нижньої частини бічної поверхні заготовки, кріпиться нитковим швом по краю бортика;
строчечно-клейо-прошивний, при якому формована підошва з бортиком, прикріплена клеєм до краю і нижньої частини бічної поверхні об'ємної заготовки, кріпиться нитками по краю бортика;
строчечно-клейовий, при якому підошва кріпиться клеєм до затяжної крайки обтягування, затягнутої на платформу і попередньо прикріпленої нитками до краю об'ємної заготовки (рис. 1, о);
строчечно-доппельний, при якому підошва кріпиться до краю об'ємної заготовки доппельним методом;
строчечно-гарячої вулканізації, строчечно-виливний, при яких підошва кріпиться до краю об'ємної заготовки методом гарячої чи вулканізації виливним методом;
строчечно-гарячої вулканізації з бічним обтиском, при якому бортик підошви кріпиться до бічної поверхні об'ємної заготовки методом гарячої вулканізації.
Варто вказати, що при строчечно-клейо-прошивному, строчечно-клейовому, строчечно-доппельному, строчечно-гарячої вулканізації і строчечно-виливному методах кріплення об'ємна заготовка має м'яку вточну устілку.
В залежності від матеріалу верха взуття підрозділяють: з юхтових шкір, із хромових шкір, зі штучних і синтетичних шкір, взуття з текстильних матеріалів (бавовняних, шовкових і вовняних тканин, нетканих матеріалів і ін.), взуття з фетру, повсті, хутра, взуття комбіноване (взуття вважається комбінованим, якщо заготовка має не менше трьох деталей зі шкіри: накладні шкіряні носки, задники чи зовнішні задні ремені, надблочники, язички) [11, 13].
В залежності від матеріалу низу взуття підрозділяють: на підошвах зі шкіри для низу взуття, з непористої і пористої гуми, гуми кожволон, стироніп, транспарент, з термопластичних матеріалів (полівінілхлориду, термоеластопласта) і поліуретану.
Взуття може бути без каблука, на низькому (висотою 15-25 мм), середньому (висотою 30-45 мм), високому (висотою 50-60 мм) і особливо високому (понад 60 мм) каблуці. Взуття з висотою каблука 26-29 і 48-49 мм відносять відповідно до взуття на низькому і середньому каблуці.
Рис. . Чоботи [11, 14]: а – витяжний; б – з настрочною союзкою; в – з вточною союзкою
Рис. . Черевики [11, 14]: а – з настрочною союзкою; в – з настрочними берцами; в – з круговою союзкою на гумках
Рис. . Черевики [11, 14]: а – з настрочною союзкою; б – з настрочними берцами; в – з овальною вставкою
Рис. . Туфлі [11, 14]: а – човник; б – туфлі з ремінцем; в – туфлі з ремінцем з відкритими носком і п'ятою
По конструкції заготовок розрізняють наступні основні види взуття: чоботи витяжні, з настрочною чи вточною союзкою (рис. 2), напівчоботи з настрочною союзкою чи з настрочними берцами; черевики з настрочною союзкою чи з настрочними берцами, на гумках, з овальною вставкою й ін. (рис. 3 і 4), туфлі з ремінцем чи типу човник (рис. 5), з відкритим чи закритим носком і п'ятою.
В залежності від призначення і конструкції взуття виготовляють з різними видами застібок: із застібкою-блискавкою, пряжками, ґудзиками, декоративними тасьмами, блочками, гачками, гумками.
Відповідно до вищенаведеного підприємства взуттєвої промисловості можна класифікувати наступним чином [11, 15]:
вузькоспеціалізовані (які виробляють взуття якогось одного виду, наприклад, чоловічі чоботи);
спеціалізовані (які виробляють взуття якогось одного виду, але ширшого асортименту, наприклад, чоботи чоловічі, жіночі, дитячі);
неспеціалізовані (які виробляють різні види взуття).
1.2. Технологічний процес
Технологічний процес виробництва взуття наведено на рис. 6 [11, 13].
Призначення підготовчих цехів взуттєвих фабрик – розкрій і розрубка шкір і обробка деталей верха і низу взуття. В залежності від виду матеріалу і призначення деталей у взутті підготовчі цехи взуттєвих фабрик розділяються на розкрійний і вирубувальний (штампувальний).
У розкрійному цеху виробляється розкрій матеріалів на зовнішні, внутрішні і проміжні деталі верха взуття з відповідною їхньою обробкою, у вирубувальному – розрубка матеріалів, призначених для виготовлення деталей низу взуття, і необхідна їхня обробка.
У функції розкрійного цеху входять:
одержання виробничих партій матеріалів і підготовка їх до розкрою;
розкрій натуральних і штучних шкір, а також тканин на комплекти верхнього крою і підкладки;
комплектування деталей верха і підкладки;
обробка деталей верха;
здача комплектних серій деталей верха в складальні цехи;
Рис. . Технологічний процес виробництва взуття.
Розкрійний цех має відповідні виробничі підрозділи: відділення сортування, підготовки і видачі натуральних шкір, відділення підготовки і видачі штучних шкір і тканин, ділянки розкрою натуральних і штучних шкір і тканин, відділення обробки і комплектування деталей верха.
У функції вирубувального цеху входять:
розрубка натуральних і штучних шкір на деталі низу взуття;
обробка деталей низу взуття;
здача оброблених деталей низу взуття стандартними виробничими серіями.
Вірубувальний цех складається