попередження забруднення довкілля. Обробка часто просто приховує шкідливі викиди в певне середовище його переносом в інше.
Приклади переносу забруднення з одного середовища в інше [3, 182]:
1. Повітря – вода: адсорбційні технології з використанням в якості адсорбенту води, інших рідин або розчинів (газоочисники, водяні ширми).
2. Повітря – тверда фаза: збір летких органічних чи неорганічних сполук на твердих сорбентах (наприклад, активованому вугіллі), будь-який вид фільтрування.
3. Вода – повітря: усування з розчину в повітря летких органічних та неорганічних сполук термічним способом або аерацією.
4. Вода – тверда фаза: затвердіння (наприклад, антифризу), викристалізація солей або інших речовин з водних розчинів при пониженні температури або під дією осаджувача, іонний обмін;
5. Твердий стан – повітря: найбільш поширений – спалювання речовин, що містять шкідливі відходи, а також сублімація твердих речовин;
6. Твердий стан – вода: розчинення, розведення.
В час екстенсивного розвитку промисловості, при державному плануванні промислового виробництва, питання, пов'язані з екологічними проблемами, поставали тільки у випадку надзвичайних ситуацій, аварій на промислових підприємствах. Оскільки працівники та керівники підприємств практично не несли персональної, юридичної чи матеріальної відповідальності за екологічну безпеку підприємства чи забруднення навколишнього середовища, то заходи по попередженню забруднень та мінімізації відходів носили і зараз несуть досить формальний характер. В умовах приватної власності власники підприємств та їх працівники несуть персональну відповідальність за забруднення навколишнього середовища та порушення екологічної рівноваги. Разом з тим, приватним фірмам, власникам, більше залежить на собівартості продукції, часі виробництва та конкурентноздатності. Однак, насправді ці два питання є взаємопов'язані: проведення екологічно чистого виробництва сприяє збільшенню доходів товаровиробника через ряд факторів.
Факторами, які стимулюють зменшення відходів промисловими об'єктами є [3, 183]:
Економічні стимули до мінімізації відходів явні (прямі):
економія сировини;
економія води, електроенергії і т.п.;
вартість отриманих вторинних матеріалів;
економія на транспортуванні, обробці та складуванні відходів;
плата за дозвіл на викид відходів.
Неявні (непрямі):
видатки на моніторинг, забір зразків, їх аналіз;
обробка, зберігання даних, їх декларування;
медичні дослідження, шкода здоров'ю працівників;
штрафи, судові справи, майнова відповідальність;
майнові збитки, вартість очищення об'єктів.
Додатковими стимулами до впровадження заходів по попередженню забруднення довкілля є:
стосунки з працівниками;
працівники гордяться підприємством, яке проводить відповідальну екологічну політику;
багато компаній мають спеціальні програми заохочення працівників, які дають пропозиції щодо зменшення кількості відходів чи зниження собівартості;
компанії намагаються створити імідж екологічно чистих підприємств. Громадська думка стає для них потужним ринковим фактором.
В США асоціацією працівників хімічної промисловості прийнята і діє програма "Відповідальність та турбота". В ній беруть участь 175 членів асоціації хімічної промисловості США, які представляють понад 200 фабрик та заводів, що виробляють 90% хімічної продукції США.
Декларована мета – переглянути всі основні виробничі процеси, реагувати на запити громадськості та відновити громадську довіру до хімічної галузі промисловості. Програма діє в таких напрямках [3, 185]:
здоров'я, безпека та захист довкілля;
мінімізація відходів та зниження кількості викидів;
введення системи попередження забруднення довкілля в розробку усіх виробничих процесів та проектування підприємств;
навчання всього персоналу підприємств.
Реалізація програми попередження забруднення довкілля включає в себе:
формулювання корпоративної політики;
навчання, семінари, взаємодія персоналу;
прив'язка до існуючих програм;
встановлення конкретних цілей, яких необхідно досягнути через реалізацію програми (наприклад, замінити всі галогеновмісні розчинники, зменшити загальну кількість викидів на Х %, внести зміни або повністю замінити певний виробничий процес чи операцію);
вироблення механізму оцінки зробленого (оцінювати успіх окремих проектів для постійного руху вперед);
ввести програму заохочення персоналу;
провести обрахунки фінансової вигоди "екологічних" нововведень порівняно з витратами на транспортування, очищенням відходів;
переглянути систему постачання та обліку матеріалів (централізоване постачання та облік, оптова закупка, блокування закупки матеріалів, які мають небажані складники);
реклама екологічних переваг продукції, що виробляється перед споживачами;
розглянути можливість повторного використання матеріалів.
Оцінка життєвого циклу (див. рис. 7), також відома як аналіз "від колиски до могили" або "проектування оточуючого середовища", є процес, з допомогою якого продукт виробництва проектується з усіма можливими впливами на оточуюче середовище і наслідками цих впливів [3, 186]:
чи є нешкідливою сировина і чи вона отримується способом, який не має шкідливого екологічного впливу;
чи процес виробництва продукту економне витрачає ресурси і має мінімальний вплив на оточуюче середовище;
коли "час корисного життя продукту" закінчився, чи можливе його повторне використання чи безпечна переробка або утилізація.
Треба пам'ятати, що будь-яка програма може бути ефективна, коли в неї включені всі рівні персоналу, від операторів на виробничих місцях до управління. Метою будь-якої такої програми є зробити кожного працівника усвідомленим є відповідальним за зменшення продукування відходів, екологічну безпеку виробництва.
При розгляді питання про очищення стічних вод слід розрізняти методи, які застосовуються при очищенні виробних і побутових стічних вод. Змішування одних вод з іншими може значно ускладнювати процеси очищення вод від забруднень. В подальшому представлено загальні підходи до процесів очищення – виробничі стоки різного роду підприємств значно відрізняються за складом і потребують конкретних методик і технологій очищення.
Рис. . Проектування продукту через призму "оцінки життєвого циклу"
Стадії очищення виробничих стічних вод і критерії вибору способу очищення. Процеси очищення виробничих стічних вод поділяються на три стадії [3, 100]:
первинна обробка – з стічних вод вилучаються великі частинки твердих речовин з допомогою фізичних методів, при цьому в рідкій фазі залишаються колоїдні та розчинені речовини;
вторинна обробка – з допомогою фізико-хімічних, біологічних та хімічних методів з води вилучається основна маса розчинених речовин і вважається, що таку воду вже можна скидати в гідросферу;
третинна обробка – обробка води після вторинної обробки так званими тонкими методами очищення (сорбція активованим вугіллям, мікрофільтрація, селективна коагуляція, аерація, електрохімічна обробка, стерилізація та інші методи), в більшості