в багато разів перевищувати гранично припустимі концентрації. Крім того, при фрезеруванні деяких видів гум поряд з оксидом вуглецю виділяються також стирол і пари акрилонитрилової кислоти в кількостях, що перевищують гранично припустиму концентрацію в 5-15 і більш раз.
Газовиділення супроводжує виділення пилу не тільки при фрезеруванні, але і при виконанні ряду інших операцій, наприклад при куйовдженні, шліфуванні, опусканні краю деталей. Це обставина необхідно враховувати при виборі виду повітряно-очисного устаткування, тобто при встановленні аспіраційних установок необхідно на подібних операціях передбачати не тільки пиловловлення, але і газоуловлення.
Аерозолями називаються дисперсні системи, що складаються з газоподібного середовища з твердими чи рідкими частками, що знаходились у ній. Тому пил є однією з різновидів аерозолів. Об'єктами дослідження аерозолів є частки дисперсністю від 10–7 до 10–1 див. Значна частина пилоподібних часток, що виділяються в цехах взуттєвих фабрик, має зазначену дисперсність.
У залежності від походження часток аерозолі бувають із твердими конденсаційними, дисперсними і з рідкими частками. Конденсаційні частки утворюються при об'ємній конденсації пересичених пар і в результаті газових реакцій, що ведуть до утворення твердих продуктів. Конденсаційні аерозолі утворюються при горінні, плавці і зварюванні металів і в деяких інших випадках.
Дисперсні, чи механічні, частки утворюються при механічній обробці твердих тіл при дробленні, розмелі, розтиранні і т.п., а також при переході порошкоподібних тіл у зважений стан під дією повітряних потоків, струсів, пересипань і т.д.
Дисперсні аерозолі значно грубіше, ніж конденсаційні, мають більшу полідисперсність і складаються з індивідуальних чи слабко агрегованих часток неправильної форми. Конденсаційні аерозолі являють собою пухкі агрегати, що утворюються з великого числа первинних часток, що мають правильну форму. Аерозолі з рідкою фазою мають форму правильних куль, що складаються з рідини.
Відповідно до викладеного пилоподібні відходи взуттєвих підприємств можуть бути віднесені до дисперсних аерозолям із твердою фазою. У невеликій кількості в аерозолях міститься і конденсаційна фаза, що утворюється в результаті згоряння взуттєвих матеріалів при обробці їх обертовими з великою частотою різальними інструментами.
Пил класифікують за походженням, токсичністю, складом, дисперсністю, формі часток і пожежовибухонебезпечності. Найбільш важливими характеристиками є дисперсність і пожежовибухонебезпечність.
За походженням пил може бути природним, тобто утвореним без участі людини, і технічним.
Токсичність пилів залежить не тільки від матеріалу і розмірів порошин, але і від якості знезаражування при обробці натуральних шкір і хутр, застосовуваних для виготовлення взуттєвих виробів. Крім цього, на токсичність пилу можуть впливати застосовувані при виготовленні виробів клеї і барвники. З огляду на це варто визнати, що деякі види взуттєвих пилів є досить токсичними.
За складом пил поділяється на мінеральний й органічний. До складу пилу, що утворюється при виготовленні виробів, входять не тільки органічні частки оброблюваного матеріалу, але і мінеральні частки різального інструменту. Матеріалом для виготовлення верха взуття служать різні натуральні шкіри, штучні і синтетичні шкіри, текстильні матеріали численних найменувань. Деталі низу взуття з натуральної шкіри, різних видів гум, пластиків, дерева, картону, повсті і т.д. [2, 51]
Для скріплення деталей застосовуються клеї на основі розчинів натуральних і синтетичних каучуків з розчинниками (бензин, ацетон, етилацетати). Широко використовуються поліуретанові клеї, що містять у якості затверджувача дуже токсичні ізоціанати. Для обробки взуття застосовуються нітроцелюлозні покриття з розчинниками з ацетону, бутилацетату, етилацетату. Всі ці хімічні речовини також можуть потрапляти при обробці деталей у гази, що виділяються, і пил.
Пил різноманітного складу утворюється при обробці мофорина – штучного матеріалу, що йде на виготовлення підносків і представляє собою тканину, покриту з двох сторін шарами мастики з водорозчинної сечовино-формальдегідної смоли, мінерального наповнювача і гумового клею.
Пил від різального інструменту складається зі шматочків сталевого дроту, щетини від щіток і часток абразивних матеріалів – карборунду, електрокорунду, агунду й ін.
Отже, хімічний склад пилу взуттєвих підприємств надзвичайно різноманітний і містить токсичні речовини, що можуть потрапляти в організм людини не тільки у формі твердих часток, але й у газоподібному вигляді, що виникають при розкладанні оброблюваного матеріалу різальним інструментом через тертя, що приводить до утворення високих температур. Крім зазначених традиційних матеріалів, що йдуть на виготовлення взуттєвих виробів, постійно впроваджуються нові штучні, а іноді і натуральні матеріали, пил від яких може бути ще більш шкідливим.
Іншим шкідливим елементом взуттєвого виробництва є шум.
До найбільш гучних машин взуттєвого виробництва відносяться гвинтові, цвяхові, рантовшивні, затяжні, преси для розкрою верха і низу, машини для фрезерування, шліфування, збивання. Основними джерелами шуму є робочі органи зазначених машин і устаткування, а також редукторні передачі, точильні пристрої, вентиляторні й аспіраційні установки. Нижче наводяться характеристики шуму взуттєвого виробництва.
Таблиця . Характеристики шуму взуттєвого виробництва [2, 131]
Тип машини | Рівень звукового тиску, дБ
Гвинтова і цвяхова | 90–105
Для фрезерування обрізу підошви і каблука | 90–102
Механічний вирубувальний прес | 90–100
Гідравлічний вирубувальний прес ПВГ-8-0, ПВГ | 97–98
Поряд з технологічним устаткуванням значним джерелом шуму є інди-відуальні аспіраційні установки, а також устаткування централізованих систем аспірації. Рівень звукового тиску в складальних цехах складає 85-102 дба, причому значну частку складають шуми, створювані вентиляторами індивідуальних установок.
Дослідження за допомогою шумоміра рівнів шуму індивідуальної напірної аспіраційної установки, установленої на машині для фрезерування обрізу підошви ФУП, показали, що основний шум робить аспіраційна установка, а не сама машина. Шум вимірювали на робочому місці на висоті 1,5 м і на відстані 1 м від вентилятора при трьох режимах:
1) включена тільки індивідуальна аспіраційна установка;
2) включена тільки машина ФУП;
3) включена установка і машина.
Рівень звукового тиску від індивідуальної аспіраційної установки складав