5,483 мкСм/м при 25 °С.
На вимірювання значення електропровідності може впливати забруднення проби всередині комірки. Заважаючі впливи, викликані цим, важко виявити, вони можуть змінювати константу комірки і спотворювати результати визначення. Їх можна встановити з допомогою стандартного розчину хлориду калію.
Інші заважаючі впливи можуть бути викликані пухирцями повітря, які осідають на електродах при нагріванні до 25 °С. При низьких значеннях провідності (менше 1 мСм/м) на результати впливає атмосферний СО2 і аміак. Тоді вимірювання треба проводити в установках проточного типу.
Висновки
Отже, класифікацію іграшкової промисловості доцільно провести використовуючи класифікацію іграшок, оскільки підприємства іграшкової промисловості розрізняють за видами іграшок, яке вони виробляють.
Іграшки для атестації якості продукції поділяються на наступні основні групи: іграшки металеві; іграшки пластмасові; ляльки; іграшки дерев'яні; іграшки з текстильних матеріалів, хутра і шкіри; ялинкові іграшки; іграшки поліграфічні і настільно-друкарська гра.
За визначенням Агенції захисту довкілля США попередження забруднень включає заходи, спрямовані на зниження кількості забруднення з його джерела або інші заходи, які зменшують кількість або усувають повністю появу забруднюючих речовин до того, як вступають в дію інші заходи по управлінню відходами. Це зводиться до простішого його визначення: "Якщо ви цього не продукуєте, то вас не болітиме голова, як його позбутися".
Шляхи зменшення відходів у іграшковій промисловості можуть бути поділені на 4 основні групи:
управління використанням сировини і матеріалів;
модифікація і вдосконалення процесів виробництва;
зменшення об'ємів відходів;
утилізація відходів.
Іграшкове виробництво представляє собою виробництво з таким характером обробки вихідної сировини, у результаті якого виходить основна товарна продукція (іграшки), а також відходи виробництва, виробничого споживання, і побічні продукти.
Питома вага всіх відходів в загальній витраті сировини при виготовленні іграшок становить 7-25%, причому найбільша кількість (90-95%) відходів відноситься до розкрою. Таким чином, економічність використання полотна в основному вирішується в розкрійно-швейному виробництві.
Відходи іграшкового виробництва утворюються головним чином у процесі розкрою матеріалів. До них відносяться обрізь, обрізання і клапоть, відходи повсті, текстилю (шматок-локшина), синтетичної вати й ін.
Процеси виготовлення іграшок складаються з ряду технологічних операцій, при виконанні яких утворюються пил і стружка, причому іноді пиловиділення супроводжується шкідливими газами.
Підприємства іграшкової промисловості випускають різноманітну продукцію, виконуючи для цього численні операції, пов'язані з переробкою сировини, обробкою напівфабрикатів, виготовленням і обробкою готової продукції. Значну роль у всіх виробництвах відіграє вода, яка є посередником процесів, що протікають в розчинах. У більшості операцій використовуються різноманітні хімічні препарати, частина яких потім разом з продуктами, що видаляються з волокон, поступає в технологічні стічні води. Фізико-хімічні властивості сировини, що переробляється в основному визначають хімічні речовини, що застосовуються в процесах переробки і характер забруднень, що поступають в стічні води підприємства.
Основними засобами вимірювання екологічних показників виробництва у іграшковій промисловості є ваги, сита, мікроскопи.
Надійність контролю за забрудненнями сильно залежить від способу відбору проб. При цьому відбір проб є відповідальною операцією, оскільки правильний вибір способу відбору проби може сприяти більшій надійності і вибірковості методу.
Література
Банников А.Г. и др. Основы экологии и охрана окружающей среды: Учебник для вузов. – М.: Колос, 1996. –303 с.
Безопасность технологий и природа: Сборник. – М.: Знание, 1989. – 94 с.
Благосклонов К.Н. и др. Охрана природы. – М.: Высшая школа, 1967. – 441 с.
Василечко В., Чихрій С. Попередження забруднення та хімічний контроль промислових стічних вод: Курс лекцій. – Львів: Світ, 1997. – 188 с.
Глухов В.В. и др. Экономические основы экологии / В.В. Глухов, Т.В. Лисочкина, Т.П. Некрасова. – СПб.: Специальная литература, 1997. – 304 с.
Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. для вузів. – К.: Знання, 2000. – 203 с.
Ефимов А.Я. и др. Очистка сточных вод предприятий легкой промышленности / А.Я. Ефимов, И.М. Таварткиладзе, Л.И. Ткаченко. – К.: Техника, 1985. – 232 с.
Закон України “Про відходи” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст. 242.
Захист довкілля від антропогенних чинників: проблеми попередження забруднення та мінімізація відходів виробництва / Семінар 20-21 лютого 1997 року. – Львів, 1997. – 97 с.
Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.
Колыгин В.Г. Промышленная экология: Курс лекций. – М.: МНЭПУ, 2000. – 238 с.
Коротило Д.М. Екологія і економіка: Навч. посібник.– К.: КНЕУ, 1999.– 368с.
Кочура Н.О. Охорона і раціональне використання природних ресурсів: Рекомендаційний бібліографічний покажчик. – К.: Урожай, 1989. – 64 с.
Никитин Г.Н. Отходы предприятий легкой промышленности. – М.: Легкая индустрия, 1973. – 255 с.
Организация и регулирование экономики. Вып.112 / Ред. З.В. Макуха. – К.: Либідь, 1993. – 166 с.
Панков М.Ф., Егорычева И.М. Экономика, организация и планирование производства игрушек: Учебник. – М.: Легкая индустрия, 1976. – 278 с.
Промышленная экология: Курс лекций. – М.: МНЭПУ, 2000. – 240 с.
Риклефс, Роберт. Основы общей экологии / Пер. с анг. Н.О. Фоминой. Под ред. Н.Н. Карташева. – М.: Мир, 1979. – 424 с.
Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1999. – 176 c.
Экология и экономика природопользования: Учеб. для вузов / Под ред. Э.В. Гирусова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
Экономика и экология природопользования: Учеб для вузов / Э. В. Гирусов, С. Н. Бобылев, Л.А. Новоселов и др. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.