Дослідження проведено на ряді молокопереробних підприємств України. При розробці технології виробництва кормових добавок вивчали склад ВСВ, що утворюються при митті технологічного обладнання в цехах виготовлення продуктів з незбираного молока, вершкового масла, сиру та переробки вторинної сировини. Об'єм ВСВ визначали вимірюванням витікання води, яку скидають на кожній технологічній операції в загальні стоки підприємства.

Ці дослідження показали, що високе забруднення стоків молокопереробних підприємств спричиняє потрапляння у стічні води шламу молокоочисників та сепараторів, ВСВ від миття їх і танків для приймання молока і вершків. У маслоробних цехах найбільша кількість забруднювачів спостерігається при скиданні ВСВ від миття танків для дозрівання вершків, масловиготівників, автоматів для фасування масла; в цехах виготовлення продуктів із незбираного молока від миття танків для заквашування сметани, кисломолочних продуктів, скидання в стоки сироватки; в сироробних цехах спостерігається значне забруднення стоків білковими речовинами за рахунок скидання розпилених частинок згустку молока, що утворюються при обробці сирного зерна.

Дослідженням складу ВСВ і витрат води на миття визначено фактичні втрати сухих речовин, жиру й білка молока, що скидаються в стоки підприємств. Залежно від потужності й типу підприємства втрати становлять три – п'ять тонн за добу в перерахунку на молоко базисної жирності.

Схема переробки відходів ВСВ на кормові добавки складається з кількох технологічних ліній: очищення ВСВ з відділенням жиро-білкових речовин, регенерації розсолу від соління сирів і лінії виробництва кормових добавок. До них також уводять наповнювач, який містить необхідні макро- та мікроелементи. Добавки мають білок, незамінні амінокислоти, ліпіди, мінеральні солі та біологічно активні речовини. За фізико-хімічними показниками кормові добавки містять 3,6 відсотка жиру й 32 – білка в сухій речовині. Передбачене випуск кормових добавок пастоподібної консистенції та в сухому вигляді.

При розробці другого напрямку технології вивчали склад відходів, що утворюються в процесі первинного очищення стічних вод у відстійниках, та активного мулу, який виникає при доочищенні стічних вод в аеротенках. Нині жиро-білкові відходи відстійників, жировловлювачів та інші органічні відходи очищення стоків не використовують, відсутня також технологія їх переробки. Основний метод знищення цих відходів – захоронення їх у землю або спалювання, що призводить до забруднення навколишнього середовища.

Дослідження відходів відстійників показали, що вміст жиру в них становить 77–95 відсотків, білка – 2–5 відсотків в сухій речовині. Активний мул з аеротенків містить 34 проценти жиру й 12 – білка в сухій речовині. За результатами досліджень розроблено технологію переробки органічних відходів від очищення стічних вод молокопереробних підприємств. У результаті переробки одержать екологічно чисті продукти – цінний кормовий білок та інші важливі для сільського господарства продукти.

Таку технологію можна застосовувати також при переробці відходів стічних вод м'ясопереробних комбінатів, маргаринових заводів та відходів інших підприємств із значним вмістом жиру та білка. Таким чином запобігають забрудненню навколишнього середовища, одержують прибуток завдяки реалізації продукції з відходів стічних вод, а також поповнюють кормові ресурси сільського господарства.

2.4. Методи визначення екологічних показників виробництва

Визначення концентрації пилу, пар і газів у вентиляційному повітрі. На підприємствах молочної промисловості до приміщень, в повітряне середовище яких можливе проникнення різних газів і пару, відносяться аміачні компресорні (аміак), термічні відділення (канцерогенні речовини, чадний газ), цехи медпрепаратів (етиловий спирт, ефір, бензин, ацетон), приміщення для худоби і птиці (вуглекислий газ, аміак, водяні пари), хлораторні (хлор), приміщення консервування клейових і желатинових бульйонів (сірчистий газ) та ін.

Для санітарного контролю повітряного середовища виробничих приміщень, визначення складу викидів, а також ефективності роботи пилогазоочисних установок застосовує лабораторний, (аналітичний), індикаційний, експресний і автоматичний методи.

Лабораторні методи дуже точні і дають можливість визначити мікродози різних речовин. Однак вони вимагають значного часу і застосовуються головним чином в дослідницьких роботах.

Індикаційний методи відрізняються простотою, з їх допомогою можна швидко виробляти якісні визначення. Наприклад, папір, що просочився оцтовокислим свинцем, чорніє в присутності сірководню. Індикаційний методи застосовують при необхідності, коли небажана присутність токсичних речовин навіть в дуже малих концентраціях (при пуску аварійної вентиляції, нейтралізації загазований ділянки, при застосуванні засобів індивідуального захисту і т.д.). Однак кількісні визначення токсичних речовин в повітрі за допомогою індикаційних методів можна зробити тільки орієнтовно.

Експрес-методи служать для точного визначення концентрації шкідливих парів і газів в повітрі виробничих приміщень і на території підприємства, а також складу викидів. Для проведення контролю даним методом застосовують різні прилади, в тому числі універсальні газоаналізатор УГ-1, УГ-2 і УГ-3.

Автоматичні газоаналізатори безперервної дії здійснюють звичайно безперервну реєстрацію концентрації речовин. Газоаналізатори і газосигналізатори в залежності від умов застосування і типу аналізованих речовин, мають різну чутливість. Прилади, що мають високу чутливість, визначають повітряні забруднення на рівні гранично допустимих концентрацій. Газосигналізатори, настроєні на рівні санітарних ГДК або на рівні вибухових і вогненебезпечних концентрацій, дають світловий або звуковий сигнал при досягненні відповідної концентрації.

Відбір проб на аналіз на вміст газів, пару і пилу проводить спеціально навчений персонал відповідно до вимог технічних умов на визначення шкідливих речовин в повітрі.

Експрес-аналіз повітря за допомогою універсальних газоаналізаторів можуть проводити працівники підприємств, що не мають спеціальної підготовки. На газоаналізаторах УГ-2 і УГ-3 з допомогою заздалегідь стислого сильфона проводять просмоктування фіксованого об'єму забрудненого повітря через індикаторні скляні трубки, заздалегідь заповнені спеціальним індикаторним порошком. По градуйованій шкалі (по довжині забарвленого стовпчика порошку в індикаторній трубці) визначають концентрацію домішки в повітрі.

Рис. 2.2. Універсальний переносний газоаналізатор УГ-2:

а – повітрозабірний пристрій: 1 – корпус; 2 – сильфон; 3 – пружина; 4 – кільце розпірне; 5 –