Контроль за роботою очисних споруд (очисної станції) звичайно здійснюють обслуговуючий персонал і працівники лабораторії очисної станції. Внаслідок контролю повинні бути отримані достовірні показники, що характеризують склад стічних вод та інтенсивність процесів очищення, що протікають в кожній споруді і загалом по очисній станції. Повинні бути також виявлені причини, що лімітують продуктивність або ефективність роботи окремих споруд. Контроль роботи очисних споруд входить складовою частиною в правила експлуатації очисних споруд.

При проведенні обстеження очисних споруд спочатку вивчають технічну і технологічну документацію. Персонал, обслуговуючий очисні споруди, повинен бути забезпечений наступною документацією: оперативними схемами кожної технологічної ділянки; паспортами на обладнання; інструкціями по обслуговуванню споруд і обладнання; пам'ятками по техніці безпеки.

Оперативні схеми ділянок повинні бути складені на основі виконавчих креслень з вказівкою всіх технологічних комунікацій, введення, випусків і т. п. Кожна схема повинна бути вивішена на відповідному робочому місці.

Заводські паспорти на механічне, електромеханічне й інше обладнання додаються при його постачанні заводом-виробником і містять відомості про призначення, пристрій, експлуатацію і ремонт даного обладнання. На інші споруди паспорти складаються на місці. У паспорт вносять основні технічні характеристики і технологічні дані, прикладають як невід'ємну частину копії актів на приховані роботи, протоколи випробувань, відомості про зупинку і ремонт.

У розпорядженні технічного керівника підприємства повинен бути також генеральний план підприємства з нанесеними лініями каналізаційних мереж і очисних споруд каналізації.

Для систематичного обліку роботи каналізації повинні бути заведені спеціальні робочі журнали, де реєструють показники, що характеризують ефективність роботи конкретної ділянки. Записи в журналах роблять на основі проведених спостережень, вимірювань і даних лабораторних аналізів. Про кожне відхилення реєстрованих показників від допустимої величини персонал зобов'язаний доводити до відома технічного керівника підприємства (очисної станції).

Технічне керівництво підприємства (очисної станції) зобов'язане регулярно контролювати стан технічної і технологічної документації. Всі розпорядження, що стосуються зміни режиму роботи окремих ділянок каналізації, записують в журнали.

Забезпечення необхідної міри очищення здійснюється обслуговуючим персоналом за даними лабораторного контролю стічних вод, або ж в автоматичному режимі системами автоматичного контролю і регулювання. На рис. 2.5 показана блок-схема системи автоматичного регулювання процесу очищення стічних вод напірною флотацією. Якість очищеної води стабілізується зміною потоку рециркуляції дрібнодисперсної фази повітряного потоку.

Рис. 2.5. Система автоматичного контролю і регулювання процесу очищення стічних вод напірною флотацією:

1 – флотатор; 2 – витратомір; 3 – мутномір; 4, 5 – регулятори; 6, 7 – виконавчі механізми; 8 – ресивер

Аналіз стічних вод проводять для того, щоб визначити фізико-хімічні, біохімічні, бактеріологічні показники води з метою контролю і забезпечення стабільного процесу очищення стічних вод. Контроль повинен своєчасно давати зведення про порушення режиму очищення.

Аналіз проводять працівники виробничої або санітарної лабораторії підприємства. Частота проведення аналізів визначається діючими санітарними правилами для м'ясокомбінату або молокозаводу. Звичайно досліджують середньозмінні і середньодобові проби суворо за планом. Позапланові аналізи проводять у разі несприятливої епідеміологічної ситуації на території підприємства.

Відбір проби стічної води є важливою складовою частиною її аналізу. Помилки, виникаючі при взятті проби, не можна виправити потім. При відборі проб стічних вод з метою контролю за роботою цехових жироловок, обслуговуючих окремі ділянки або обладнання, де випуск забрудненої води призначається тільки певним часом, момент відбору проб необхідно пов'язувати з вимогами технології.

При контролі ефективності роботи окремих споруд необхідно, щоб проби відбиралися з урахуванням тривалості перебування води в цій споруді. Відбори проб проводять з середини потоку в пункті повного змішування і відсутності умов для осадження зважених часток.

Загальний об'єм проби залежить від числа компонентів, що визначаються. Для неповного аналізу потрібно 1-2 л стічної води, для повного – біля 6 л. В залежності від цілей аналізу застосовують разовий або серійний відбір проб. Разовий відбір проб застосовують в рідких випадках, оскільки якість води в більшості випадків змінюється в різних місцях даного об'єкта в різні періоди часу.

Розрізняють просту і змішану основні проби. Просту пробу отримують однократним відбором усієї необхідної кількості води. Змішану пробу отримують, зливаючи прості проби, взяті в одному і тому ж місці через певні проміжки часу.

Перед відбором проби посуд 2-3 разу обполіскують водою, що досліджується. При відборі проби потрібно дотримуватись правил техніки безпеки. Зберігати пробу можна не більше за 48 год. при температурі 3-8°С.

Якщо аналіз не переслідує спеціальних цілей, то визначення жиру у верхніх шарах і в осадці здійснюють в об'єднаній пробі. Для аналізу відбирають 100 мл ретельно розмішаної води. Вміст жиру в стічних водах можна визначити рядом способів: методом екстракції по Сокслету; методом екстракції без попереднього висушування випробуваних проб; методом екстракції за допомогою чотирихлористого вуглецю.

Дані способи засновані на екстракції розчинниками з подальшим градиметричним визначенням. Найбільш простим є останній спосіб, для виконання якого застосовують наступні реактиви: чотирихлористий вуглець; сульфат натрію; розчин аміаку концентрований; етиловий спирт. Пробу об'ємом 100 мл вміщують в ділильну вирву і додають 10 мл розчину аміаку і 10 мл етилового спирту. Екстракцію проводять 4 рази невеликими дозами (біля 20 мл) чотирихлористого вуглецю. Нижній шар зливають в суху колбочку. В об'єднаний екстракт додають безводний сульфат натрію і залишають стояти протягом 20 хв. Екстракт зливають, сульфат натрію промивають 2 рази невеликими порціями чотирихлористого вуглецю і переносять в колбу установки для перегонки, після чого відганяють чотирихлористий вуглець на водяній бані. Залишок в колбі сушать в сушильній шафі при температурі 80°С, а потім охолоджують і зважують.

Вміст жиру (в мг/л) обчислюють по формулі:

х