Умови проведення визначення: оскільки результати можуть відрізнятися при проведенні визначення різними аналітиками, то паралельно треба проводити не менше трьох незалежних аналізів. Якщо аналізована проба піддавалась хлоруванню, то в таких випадках рекомендується проводити два визначення запаху: одне – без будь-яких змін проби, друге – після її дехлорування еквівалентною кількістю аскорбінової кислоти чи тіосульфату.

Для визначення в колби набирають 2, 5, 10, 50, 150 мл води, що аналізується і розбавляють розбавляючою водою до 200 мл. Визначають, при якій концентрації ще присутній запах порівняно з чистою розбавляючою водою. При потребі можна взяти інший діапазон концентрацій. Порогове число визначають за формулою:

Порогове число = А + В/А,

де: А – об'єм аналізованої проби, мл;

В – об'єм введеної розбавляючої води, мл.

Якщо відомо, що вода містить тільки одну речовину, яка має запах, то можна визначити концентрацію цієї речовини порівнянням запаху з еталонними розчинами.

Визначення кольору. Визначення кольору води має важливе значення при експресних методах аналізу води. Наприклад, контроль кольору стічних вод целюлозно-паперових комбінатів дозволяє контролювати вміст лігнінних речовин без проведення дорогих аналізів органіки.

Методи визначення кольору

1. Визначення кольору води візуально.

Цей спосіб може бути використаний для природної або питної води і для промислових стічних вод з незначним забарвленням. Визначають інтенсивність забарвлення проби шляхом візуального порівняння зі шкалою Ханзена. Розчин для порівняння забарвлення готують, розчинивши 1,245 г K2PtCl6 і 1,000 г СоСl2.6Н2О в 1л дистильованої і деіонізованої води і 100 мл соляної кислоти густиною 1,18 г/см3. Забарвлений розчин містить 500 мг платини віл розчину. Кольорову шкалу Ханзена отримують, додавши від 2,5 до 35 мл розчину в колбу на 250 мл і додавши води.

Колір досліджуваної води визначають в стандартних одиницях шкали Ханзена в межах від 0 до 70 мг/л платини.

2. Визначення кольору води спектрофотометричне.

Визначення кольору природних вод проводять при довжині хвилі ртуті (436 нм). Промислові води можуть мати оптимальне світлопоглинання в іншому діапазоні.

Методи визначення мутності

1. Метод з використанням трубки для визначення прозорості (для чистих і слабо забруднених вод).

2. Метод з використанням диску для визначення прозорості, в основному використовується для поверхневих вод.

3. Кількісне визначення з використанням нефелометрів:

а) визначення розсіювання випромінювання – використовується для вод з малою мутністю (наприклад, питних).

б) вимірювання послаблення потоку випромінювання – більш вживаний для вод з високою мутністю.

На визначення можуть впливати забарвлені речовини, тому краще проводити вимірювання при довжинах хвиль більше 800 нм.

Визначення питомої електропровідності. Питома електрична провідність – міра потоку, створеного іонами, що присутні в воді. Вона залежить від концентрації і природи іонів, в'язкості розчину і температури. Чиста вода в результаті власної дисоціації має питому електропровідність 5,483 мкСм/м при 25 °С.

На вимірювання значення електропровідності може впливати забруднення проби всередині комірки. Заважаючі впливи, викликані цим, важко виявити, вони можуть змінювати константу комірки і спотворювати результати визначення. Їх можна встановити з допомогою стандартного розчину хлориду калію.

Інші заважаючі впливи можуть бути викликані пухирцями повітря, які осідають на електродах при нагріванні до 25 °С. При низьких значеннях провідності (менше 1 мСм/м) на результати впливає атмосферний СО2 і аміак. Тоді вимірювання треба проводити в установках проточного типу.

Висновки

Отже, хлібопекарська промисловість поділяється на промисловість хлібобулочних виробів, кондитерську промисловість борошняних виробів і макаронну промисловість.

Процес виробництва хліба і булочних виробів складається з наступних шести етапів:

1) прийом і зберігання сировини;

2) підготовка сировини до пуску у виробництво;

3) приготування тіста;

4) оброблення тіста;

5) випічка;

6) зберігання випечених виробів і відправка їх до торгівельної мережі.

Кожний з цих етапів в свою чергу складається з окремих, виробничих операцій, що послідовно виконуються і процесів.

Шляхи зменшення відходів у хлібопекарській промисловості можуть бути поділені на 4 основні групи:

Відходами хлібопекарського і макаронного виробництва є пил і крихта. Середній їх вихід становить 0,15 % до маси переробленої сировини – борошна. Ці відходи в основному реалізовуються на корми тваринам. З мірошницького пилу, витрясок і борошняного змету, які використовуються нераціонально, можна отримати кислотний декстрин.

Ґрунт в зоні розташування хлібозаводів і кондитерських фабрик може бути забруднений відходами виробництва, металевими банками, дерев'яними ящиками, бочками іншою тарою з-під сировини. Ці забруднення можуть привести до порушення санітарного режиму підприємства. Необхідно провести заходи

У хлібопекарській і кондитерській промисловості вода використовується на різні потреби. Вона входить в рецептуру продукції, використовується для миття сировини, як охолоджувач або прямує для підтримки необхідних санітарно-гігієнічних умов у виробничих приміщеннях і на території підприємства, для отримання пари. Вода, що входить до складу готової продукції, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю». Вода, використана на виробничі потреби і що вже відпрацювала, називається стічною. Склад її залежить від виду продукції, що випускається і сировини, що використовується, від технологічних особливостей виробництва і інших чинників. Стічні води діляться на дві групи: нормативно-чисті і забруднені. Нормативно-чисті стічні води містять незначну кількість забруднень і не вимагають очищення. Забруднені стічні води містять забруднення вище за норму і повинні бути обчищені на спеціальних спорудах біологічного очищення.

Для здійснення контролю в об'ємі, наміченому положенням про заводські лабораторії, необхідно, щоб лабораторія мала в своєму розпорядженні відповідне приміщення, обладнання, а також кваліфікованих