Нижній Дунай з давніх часів привертав увагу завдяки своєму географічному положенню. Тому протягом багатьох століть дельта Дунаю була ареною бурхливих історичних подій, де перетиналися інтереси багатьох народів. Перші відомості про природні цінності дельти Дунаю зустрічаються вже в "Історії в дев'ятьох книгах" Геродота та "Географії" Страбона.

Літописці IX-XII століть донесли до нас відомості про те, що у ті часи у Нижньому Дунаю проживали східнослов'янські племена тиверців і уличів. Пізніше, у часи феодальної роздробленості Київської Русі, Придунав'я входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім було захоплено татаро-монголами, а ще пізніше - турками.

Із середини XVIII століття дельта Дунаю активно заселяється росіянами й українцями. Після Ніконовської реформи російської православної церкви, й особливо після розгрому Запорізької Січі, кількість переселенців у район Нижнього Дунаю значно збільшилася. У дунайських плавнях знайшли притулок і старовіри, що тікали від переслідувань правлячої церкви, і донські і запорізькі козаки, і численні групи селян, що втікали від кріпацтва. З Балкан від турків у Дунай-Дністровське межиріччя великими групами переїжджали різні народи. Тому зараз, поруч з росіянами й українцями, тут живуть молдавани, болгари, гагаузи, греки, албанці, німці, цигани і багато інших народів. Більшість з них компактно проживають, і тому зберегли самобутні традиції, звичаї, своєрідні діалекти. Все це відбивається на укладі життя, способах господарювання і природокористування.

Естетична і культурна цінність природних ландшафтів дунайської дельти піднімається не тільки до рівня національного надбання. Одним із найважливіших еколого-естетичних показників дельтових угідь є їх природність. Вона тут є однією із найвищих у Європі. До того ж, саме тут відбувається формування наземних екосистем природнім шляхом, без втручання людини в ці процеси. Тільки тут на невеликій площі є можливість спостерігати майже весь спектр природних ландшафтів: від водного морського та прісноводного річкового і озерного - до напівпустельного. Саме у цій природній лабораторії відбувається ландшафто - та видоутворення, і саме це забезпечує її фауністичне багатство.

Культурна цінність території Дунайського біосферного заповідника визначається історією природокористування й історичних подій, що відбувалися в дельті. Цікавим історико-культурним об'єктом є своєрідна столиця дельти - місто Вилкове. Більше двох з половиною століть нараховує його багата і самобутня культура. Місцеве населення не тільки зберегло традиції і звичаї, своєрідний діалект і релігійні погляди, але й стало невід'ємною частиною природного середовища.

Територією заповідника прокладено туристичний маршрут, що дозволяє ознайомитись з цим унікальним краєм.