Екосистема трав'яних ландшафтів. Степ і луг. Пасовища. Сінокоси. Агробіогеоценози. Степ — планетарне фізико-географічне явище, це 6 % суходолу: злаки, багатолітники. Степ від Молдови- України тягнеться до Монголії між лісами шпильковими і листяними. Мадярські пушти — це острів степу в Європі. В Америці — Монітоба і Соскачевань до Мексіканської затоки — ідуть прерії — Велика рівнина. Степ буває субтропічним, саванновидне різнотрав'я і злакові, чагарниковий степ, луговий степ тощо. Пасовища і сінокоси це кормові угіддя, це 60 % сільськогосподарських угідь, більше пашні, щорічно можна косити 70 млн.т. сіна на природних сінокосах, на пасовищах 126 млн.тон. А фактично сіна збирають лише 20 %.

Кормові ресурси сінокосів і пасовищ це 20-30 центнерів на га. Найкращі сінокоси в заплаві рік, річні долини, на жаль у злакових сінокосах площа різко знижується за рахунок пашні, сільськогосподарських угідь під злакові.

Агробіоценози (агроекосистема) — поле, штучні пасовища, городи, сади, виноградники, плантації горіха, ягідники, квітники, лісопаркові смуги. Основа агробіогеоценозу — це штучний фітоценоз, якість якого залежить від умов середовища, від грунту, вологи, мікроорганізмів. Агробіогеоценоз — це 10 % суходолу, це 1,2 млрд. га, які дають людині 90 % харчів. Без людської праці і агротехніки вони існують лише один рік — зернові і овочі, ягідники — 3-4 роки, плодові культури — 20 років. Бо розпадаються і вмирають, хоч мають необмежені потенціальні можливості і ймовірність збільшення продуктивності. Все і завжди залежить від культури землеробства.

Водні екосистеми. Екосистема світового океану — це 70 % Земної поверхні. Глобальні розміри, безперервність існування (адже всі моря і океани зв'язані між собою), постійна циркуляція руху води, хвилі, припливи і відпливи та засоленість — ось найважніше. Океан — екосистема взаємозв'язана і взаємообумовлена геофізичними і геохімічними процесами, явище глобального масштабу, в 2,5 раз більший суходолу. Його вода покриває 3/4 поверхні Землі товщиною 4000 м. Солоний — 35 г солі на літр води, океан регулює глобальний обмін, має тепло, гази, мінеральні і органічні продукти, своє життя з накопиченими на дні корисними копалинами.

Вплив діяльності людини на довкілля

Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпування природних ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кру-гообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування.

За цих умов на планеті виникла нова система "суспільство-природа". Наука, яка вивчає закономірності взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і розробляє наукові прин-ципи гармонізації цієї взаємодії, називається соціоекологією (Бачинський, 1993).

Саме вона є теоретичною базою охорони природи і раціо-нального використання природних ресурсів. Основним об'єктом вивчення цієї науки є соціоекосистеми, які визначаються як тери-торіальні, соціоприродні системи, динамічна рівновага в яких за-безпечується людським суспільством.

Демографічні проблеми і можливості біосфери

В XX столітті навколишнє середовище нашої планети не-ухильно погіршується внаслідок антропогенного впливу. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого простору Земної кулі.

Існує багато свідчень локальних, регіональних та глобаль-них змін в біосфері. Одним з найважливіших показників цих змін є зростання і соціалізація населення.

Протягом останніх 150 років населення Землі зростає дуже швидкими темпами. Про це свідчать факти, адже на початку нашо-го літочислення кількість населення Землі сягала 230 мли. осіб. Тільки близько 1830 року вона досягла 1 млрд. чоловік, у 1890 році вона становила 1,6 млрд. Однак вже в 1930 році на Землі було вже більше 2 млрд. чол., а через 30 років у 1960 р. досягла 3 млрд. і вже через 15 років (1975) - 4 млрд. чоловік.

Наприкінці 1991 року населення планети сягнула 6 млрд. чол., а у першій половині XXI ст., за передбаченням футурологів, наблизиться до 11 млрд. осіб.

Чисельність населення земної кулі і споживання

зв'язаного азоту згідно з приблизними підрахунками В.Н.Кудеярова

(за К.А.Ковдою 1975)

Роки |

Населення,

млн. осіб |

Споживання білкового азоту

5000р. до .н. с. |

30 |

0,15

0 |

230 |

1,15

1000 |

305 |

1,50

1650 |

550 |

2.75

1800 |

952 |

4,75

1850 |

1247 |

6,23

1900 |

1656 |

8,28

1950 |

2485 |

12,42

1960 |

2982 |

14,91

1965 |

3289 |

16,44

1970 |

3635 |

18,17

П р о г н о з

1980 |

4456 |

22,3

1990 |

5438 |

27,2

2000 |

6493 |

32,5

Річна норма споживання азоту на одну особу взята за 5 кг (включаючи харчовий білок та одяг).

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а при-родні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки, відбувається катастрофічне виснаження всіх природних ресурсів.

Нині суспільство неспроможне вирішувати не лише гло-бальні, але й регіональні екологічні і соціальні проблеми.

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи й біоугруповань у обсягах, які забезпечують стійкість довкілля. Ми повинні прагнути до Гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи. А це можливо лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного мислення.