Карпатський заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною лабораторією для багатьох вітчизняних та іноземних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей "Екології гір та історії природокористування Карпат", є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал "Зелені Карпати".

Щороку Карпатським біосферним заповідником проводиться Міжнародна природоохоронна акція “Марш парків”, присвячена Всесвітньому Дню Землі. Під час її проведення організовуються науково-популярні лекції, бесіди, учнівські конференції, "круглі столи", вікторини, екологічні ігри, конкурси тощо. Крім того, до Національного Дня довкілля працівниками заповідника запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої на збереження карпатської природи. "День довкілля" – акція реальної допомоги навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та підприємствами міста, а також школами проводяться толоки, екологічні десанти тощо.

Традиційними є також екоосвітні акції "День заповідника", "Тиса – срібна ріка краю", "Екологічний тиждень", що проводяться протягом року.

Особливо важливою є також організація на базі Карпатського біосферного заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є Всеукраїнський наметовий табір-експедиція "Ойкос", що вже вісім років поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.

Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові – Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин.

1.2 Фізико-географічна частина

Карпатський національний природний парк (КНПП) розташований в південно-східній частині Івано-Франківської області, на території Надвірнянського і Верховинського районів та території Яремчанської міськради. Його територія простягається на 55 км з півночі на південь і на 20 км зі сходу на захід. В своєму складі парк має 12 лісництв, загальна площа яких становить 38583 га. З врахуванням площ сільсько-господарських земель загальна площа парку становить 50303 га [3].

Чорногірське лісництво КНПП розташоване в кінцевій частині парку. Його площа складає 3405 га, а територія розділена на 17 кварталів. Всі володіння Чорногірського лісництва розташовані на території Ворохтяньського району. З півночі територія лісництва обмежена землями Бистрецького лісництва. На сході прилеглим до Чорногірського лісництва територією є Високогірне лісництво КНПП і Закарпатська область. Абсолютні висоти в межах лісництва змінюються від 700 до 1539 м. Найнижчі висоти спостерігаються в районі Ворохти, в долині р. Чорний черемош. Найвищі відмітки в центрі, в районі Чорногірського лісництва (г. Явірник– 1374,1 м).

1.3 Ландшафтна характеристика Чорногірського лісництва

Ландшафт Чорногірського лісництва представлений гірською групою, що є найбільш піднесеною частиною Українських Карпат. Північно-східні схили г.Явірник розчленовані численними гірськими потоками, що належать до верхів'я Чорного Черемошу. Для ландшафту Чорногірського лісництва характерне поєднання середньо-гірської крутосхилової лісистої місцевості зі змішаними і чистими хвойними, рідко буковими, лісами, полонинських субальпійських і альпійських місцевостей; а також терасово-долинних і гірськоо-ущеленних місцевостей, що займають підлегле місце [3].

Місцевість полонинського високогір'я представлена декількома типовими урочищами, що відрізняються положенням, крутизною схилів, рослинністю. Характерні куполоподібні і конічні вершини, круті (15-30о) і дуже круті (більше 30о) пригребеневі схили зі скельними відслоненнями, крупногалечниковими розсипами. У рослинному покриві ведуче місце займають лежачевівсяницеві, ситникові і щучникові луки. Поширені голубікові і брусницеві пустища, чагарникові криволісся із сосни гірської і зеленої вільхи. Ґрунти гірсько-лучного типу.

Місцевість давньольодовикового Чорногірського лісництва у відмінності від урочищ полонинського високогір'я, представлена головним чином різко увігнутими нерідко скелястими формами рельєфу, створеними в процесі четвертинного зледеніння г. Явірник.

Це кари і цирки, коритоподібні відрізки долин, “нижні кітли” і інші супроводжуючі їх елементи, приурочені, як правило, до верхів'їв річкових долин. Вони розташовані уздовж головного хребта, глибоко врізаючись у його спокійну, куполоподібну поверхню. Для урочищ характерні кари давніх льодовиків із крутими тильними і боковими стінками, а також увігнутим і зволоженим дном. Нижче знаходяться великі кріслоподібні розширення долин, розташовані під устями карів у результаті ерозії льодовиків у зоні м'яких порід флішу, а також у місцях злиття льодовикових мас. Характер рослинності близький по складу до місцевості полонинського високогір’я. Велику площу займає криволісся, зустрічаються чорничні пустища, зарослі ялівцю, рододендрону. Ґрунти також гірсько-лучного типу, у днищах карів і долин зустрічаються торфовища, післяльодовикові озера.

Описані вище місцевості є зосередженням багатьох рідкісних, реліктових і ендемічних видів