Часте сходження лавин збігається з періодом максимальних снігозапасів (лютий-квітень). Досить часто мокрі лавини й обвали важких снігових карнизів бувають навесні і в травні під час інтенсивного танення снігу. Надмірні навантаження схилів сніговими масами виникають з ряду гідрометеорологічних причин, їх нерідко зумовлюють великі снігопади та інтенсивні заметілі, які бувають короткий період (від кількох годин до доби), а також значний приріст важкого снігу, що випав. Найбільша активність лавиноутворення спостерігається під час потепління. Об'єм скинутого лавинами снігу на території Чорногірського лісництва, згідно з даними спостережень співробітників гідрометеослужби України, в середньому становість від 50 до 150 тис.м.

1.5 Геологічна та геоморфологічна структура

Геологічна будова території Чорногірського лісництва, як і всього регіону досить складна і своєрідна. Вона визначається інтенсивним розвитком численних розривних порушень типу насувів, по яких різні за рангом тектонічні одиниці (зони, підзони, скиби, луски) значно насунуті одна на другу в північно-східному напрямі. Всі вони складені флішовою формацією - потужним комплексом теригенно-осадових порід (переважно пісковиків, алевролітів і аргілітів) з характерним закономірно ритмічним чергуванням їх між собою. Ця ритмічність зумовлена специфічними умовами осадонагромадження в геосинклінальному морському басейні протягом крейдового і палеогенового етапів його геологічної історії [4].

Стратиграфія. Стратиграфічний діапазон флішового комплексу Чорногірського лісництва охоплює крейду, палеоген і, можливо неоген, однак остаточне обгрунтування останнього ще потребує додаткових досліджень.

Крейда. Найдавнішими відкладами, які відслонюються в межах КНПП,зокрема Чорногірського лісництва є нижньокрейдові. У розрізі світи виділяють дві частини – нижню, переважно глинисту (потужність її понад 300 м) й верхню пісковикову (150-200м). Нижньошипотську підсвіту складають чорні невапнисті аргіліти з підпорядкованими проверстками алевролітів, зелених аргілітів і лінзами сидеритів. Верхньошипотська підсвіта представлена середньоритмічним флішем з характерними для нього пісковиками. У перехідній частині між названими підсвітами простежуються окременілі сланцюваті аргіліти.

Верхньокрейдовий фліш за літолого-фаціальними особливостями неоднотипний, про що свідчить порівняння його розрізів впоперек простягання Карпат. У згаданих вище межах поширення шипотської світи на ній залягають сенеман-туронські глинисті відклади яловецької світи. Остання також ділиться на дві підсвіти – нижню (20-30м), складену червоними аргілітами з поодинокими проверстками мергелів і зелених аргілітів, та верхню - з тонкоритмічним чергуванням зеленкуватих аргілітів, алевролітів і пісковиків (100-200м). Аналог цієї світи в Скибовій зоні має дещо інший характер, але в перетині Карпат по Пруту він не відслонюється.

У ПОНДВ Чорногірського лісництва геологічний розріз над нею поступово нарощують різнозернисті сірі слабовапнисті пісковики Чорногірської світи (800-900 м) - домінуючі товщі хребта г.Явірник. За віком вона охоплює коньяк-низи палеоцену. Її аналогом у Скупівській підзоні є скупівська світа (900 м), що простежується тут лише своєю верхньою частиною у вигляді середньо- й товсторитмічного сірого пісковикового флішу з окремими проверстками мергелів.

Верхня крейда Скибової зони представлена тільки стрийською світою (верхній турон-нижній палеоцен), що має характер нерівноритмічного глинисто-пісковикового флішу, в якому чергуються дрібно- й середньозернисті голубувато-сірі вапнисті пісковики, алевроліти, аргіліти та зрідка мергелі. Пісковики (потужністю від кількох сантиметрів до 3-4м) місцями зближені й утворюють окремі майже суцільні пачки, в інших випадках - у вигляді розрізнених потужних пластів – нерівномірно розвинуті серед ритмічного чергування порід. На відміну від інших перетинів зони, в опорному розрізі по Чорному Черемошу в стрийській світі встановлено кілька пачок масивних пісковиків і 6 горизонтів строкатих (червоноколірних) порід. Максимальну потужність (3 км) світа має в Орівській скибі [5].

Неоген. Відклади цього віку дуже поширені в Передкарпатському прогині на суміжній з Чорногірським лісництвом території. Вони представлені нижньоміоценовим розрізом моласової формації, яка охоплює тут (знизу вгору) воротищенську світу (місцями розчленовану на слобідську і добротівську підсвіти) і стебницьку світу.

Крім описаних вище товщ, у межах лісництва поширені різні генетичні типи четвертинних (антропогенних відкладів). Це алювіальні, делювіальні, пролювіальні і флювіогляціальні утворення, більшість з яких розвинута в долинах річок та на схилах гір.

Тектоніка. Для Чорногірського лісництва, як і для Карпат в цілому, характерна складчасто-покривна тектоніка з широким розвитком таких складових елементів як скиби, луски, складки тощо. З урахуванням особливостей історії геологічного розвитку та певних відмінностей структурного стилю в межах його території виділяють три згадані вище регіональні одиниці [5,6].

Свидовецька зона - це вузька (2-3 км) на поверхні смуга затиснутих між двома насувами, стрімко лежачих відкладів шипотської світи, в межах поширення яких у формі "плаваючих" лінз знаходяться пісковики верхньої частини цієї товщі та поодинокі ізольовані виходи порід яловецької світи.

Чорногірська зона – це покрив, що складається з двох підзон - Скупівської та Говерлянської. Перша з них є похилолежача скиба – монокліналь з нахилом нижньої площини на південний захід під кутом 30-40 . Це засвідчують результати буріння та контур її зовнішнього краю на суміжній території в басейні Чорної Тиси. У північно-західному напрямі підзона повністю виклинюється. Амплітуда Чорногірського насуву на Скибову зону перевищує 10 км.

Рельєф. Незважаючи на геологічно молодий (альпійський) вік, Українські Карпати відрізняються від споріднених гір плавними контурами вершин і незначним розвитком скелястих схилів і гребенів гір. Такі особливості рельєфу пояснюються пануванням у складі Карпат порівняно нестійких порід флішу (чергування пісковиків і глинистих сланців, що займають 86% площі). Це сприяло звітрюванню й руйнуванню гір у тривалі періоди денудації, яким підлягали Карпати, і зрештою створенню своєрідної форми рельєфу відомих карпатських полонин.

За рельєфом територію Чорногірського лісництва можна поділити на три райони: район хребта Явірника, одного