Полонинську гряду, яку виразно зображує г. Явірник, складають найвищі хребти флішового пасма Карпат, заввишки понад 1300м, але їх розділяє простір, що іноді перевищує довжину хребта. Таке сполучення досить незвичайне, бо лінійне розміщення гірських масивів відповідає простяганню карпатських структур. Пояснення слід шукати в морфології полонинських масивів і генезисів рельєфу. Дослідження морфоструктури Чорногірського лісництва підтверджують думку про горстове походження хребтів Полонинської гряди (Гофштейн, 1984). Наочний приклад того, що г. Явірник як гірський хребет утворилась за рахунок підняття блоку земної кори – сліди давнього денудаційного вирівнювання рельєфу - спостерігаються на гребені хребта і його відрогах. Полого-хвиляста поверхня реліктів давньої рівнини (різниця середніх висот вершин і сідловин гребеня Явірника 150м) піднята на висоту багатьох сотень метрів. На цій поверхні вирівнювання виявлені релікти давніх річкових долин [4].

З екзогенних форм рельєфу Чорногірського лісництва безперечно найцікавіші сліди плейстоценового зледеніння, яке охопило Північну Європу, а на півдні високі гірські масиви, зокрема в Карпатах - Чорногору. Внаслідок морозного вивітрювання гірських порід тут утворились численні кари (нішоподібні заглиблення угорі схилів), а верхів'я долин набули вигляду трогів (корит). У минулому на місці карів були фірнові поля, де сніг перетворювався в зернистий лід – фірн, а фірн – ущільний глетчерний лід долинних льодовиків. Льодовикова акумуляція призвела до утворення бічних і кінцевих морен.

Утворенню карів в Чорногірського лісництва сприяло моноклінальне залягання верств пісковиків з падінням на південний захід. Тому (окрім впливу експозиції) переважна більшість карів спостерігається на північно-східному схилі хребта. У цих умовах навіть незначний уступ на поверхні оголює голови верств, сприяє руйнуванню корінних порід і утворенню стінки кара. На північно-східному схилі Явірника налічується близько 15 карів. У найбільших висота стінки сягає кількох сотень метрів, а ширина днища перевищує 0,5км.

До Чорногірського лісництва Полонинської зони належать вершини заввишки понад 1300 м, які в межах КНПП розташовані між г.Явірник і Ясиня-Черемоською долиною. Найближчий до г. Явірник хребет у витоках Чорного черемошу, увінчаний вершинами Козьмеська (1572м) і Маришевська (1564м). У межах парку висота давньої долини становить 950м на вододілі - Чорний Черемош і менше 900м в районі Ворохти. Ширина долини 2,5-6км. Схили її терасовані, рельєф днища полого-горбиистий.

1.6 Гідрологічна характеристика території

Клімат в межах ПОНДВ Чорногірського лісництва та Горганського масиву зумовлює формування густої мережі гірських рік, які як важливі елементи ландшафту мають істотне рекреаційне значення. Головними водними артеріями є Прут і Чорний Черемош [4].

Чорний Черемош починається у Чивчинських горах за межами національного парку. Його основні притоки – Шибений, Погорілець, Дземброня, Бистрець з Гаджиною і Мрією, Кізім і Степанцем.

Басейни Пруту і Чорного Черемошу відзначаються специфічними екологічними умовами, що проявляються у характері флори, рослинного покриву і фауни. У верхів'ї Пруту в холодних ущелинах навесні довго затримуються снігові маси, створюється своєрідний мікроклімат, що сприяє поширенню тут таких видів рослин як душекія зелена, верба сілезька тощо. На річкових терасах формуються угрупування сіровільхових та вільхово-смерекових фітоценозів, які мають важливе захисне значення, а також трав'яні угрупування кремени, крем'яника гарного та інших видів.

Басейн гірської річки відзначається і специфічними зоогеографічними рисами. , Чорний Черемош та її притоки несуть холодну, насичену киснем воду завдяки чому в них водяться численні види риб, у тому числі і дуже цінні - форель річкова та райдужна.

В результаті зниження лісистості у водозбірних басейнах Черемошу порушено нормальний гідрологічний режим, рівень води у них нестійкий. Під час злив у весняно-літній період часто бувають паводки. Тому для нормалізації гідрологічного режиму потрібно збільшувати лісистість у басейні цієї річки, підвищувати водозахисну роль лісових екосистем.

Крім гірських рік, цікаві у ландшафтно-естетичному, геоморфологічному та ботанічному аспектах розташовані у днищах карів Чорногірського лісництва високогірні озера льодовикового походження. Вони виникли в результаті ерозійно-акумулятивної діяльності льодовиків і здавна привертали увагу дослідників як пам'ятки природи, що мають значення для вивчення процесу четвертинного зледеніння в Карпатах.

На території Чорногірського ПОНДВ є одне з двох найбільших карових озеро –Шибене, які у географічному відношенні дослідив Г.П.Міллер (1966р.). Озеро Шибене виникло у великому льодовиковому цирку на північно-східному схилі г.Шурин-Гропа. Воно лежить на висоті 1510м н.р.м. і підпруджене з північного сходу дугою псевдоморени. Вода в озеро поступає із кількох джерел і витікає по крутому схилу в долину ріки Погорілець. Площа озера близько 1га, глибина до 1м.

З огляду на важливе природоохоронне значення території, де розташовані згадані озера, вона включена в абсолютну заповідну зону Чорногірського лісництва.

1.7 Характеристика ґрунтових умов

Комплекс грунтоутворюючих порід на териорії Чоногірського лісництва складають переважно елювіальні та делювіальні відклади, на меншій площі поширені - алювіальні відклади і лише місцями - морена та пролювій. Утворення ґрунту відбувається як і у всьому карпатському регіоні, за двома типами - буроземним і підзолистим.

Територіально панують гірсько-лісові бурі грунти (буроземи), які сформувалися на елювіо-делювії осадових порід з помітною участю аргілітів і поширені під буковими, ялицевими, монодомінантними та мішаними верхньогірськими смерековими лісами, а також під деякими типами мішаних нижньогірських смеречників з участю бука, під зеленовільховим і частково під гірськососновим криволіссям [4,5].

До 1000-1150м н.р.м. значну площу займають світло-бурі