За іншою класифікацією всі антропогенні забруднення поділяються на дві великі групи - матеріальні й енергетичні. До першої належать:
- атмосферні забруднення (газоподібні, пароподібні, тверді, у вигляді туману й змішані);
- стічні води (оборотні, умовно чисті й забрудненні, зі значним перевищенням концентрації шкідливих речовин);
- тверді відходи (токсичні та нетоксичні).

До другої групи відносяться теплові викиди, шуми, вібрації, ультразвук й інфразвук й інфразвук, електромагнітні поля, світлове, лазерне, інфрачервоне, ультрафіолетове випромінювання, іонізація, електромагнітне випромінювання.
Під стійкими антропогенними забруднювачами розуміють такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (різні пластмаси, поліетилени, деякі метали, радіоактивні речовини з тривалим періодом напіврозкладу тощо). Нестійкі забруднювачі - ті, які негативно діють короткий час і розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосистемах завдяки природним фізико-хімічним або біохімічним процесам.
Під навмисними забрудненнями розуміють цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель і пасовиськ під забудову, утворення внаслідок діяльності людини кар'єрів, неправильне використання поверхневих і підземних вод, мінеральних ресурсів, вилов риби та ін.
Супутні забруднення - це поступові зміни стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери окремих районів та планети в цілому від комплексного негативного впливу антропогенної діяльності (опустелювання, висихання боліт, озер, морів, поява кислотних дощів, потепління клімату через „парниковий" ефект, зменшення озонового шару).
Спеціалісти вважають, що близько 80-86% забруднювачів повітря сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15% - над містами, 1-2% - над сільською місцевістю, 0,1% - над центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 т пилу на кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км від нього - приблизно в 100 разів менше.

Найбільш поширені забруднювачі довкілля:
оксид вуглецю (СО) - чадний газ - не має кольору та запаху й є одним з найпоширеніших забруднювачів повітря. Окис вуглецю утворюється внаслідок неповного згорання кам'яного вугілля, газу, деревини, нафти, бензину. При концентрації в повітрі більше 1% він негативно впливає на рослини, тварин і людину, понад 4% - спричинює смерть. Токсичність СО для людини полягає в тому, що, потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити (червоні кров'яні тільця) здатності транспортувати кисень, настає кисневе голодування, задуха, запаморочення й навіть смерть;
окиси азоту NO для людини в десять разів небезпечніше ніж СО. Їх багато в районах металургійних і хімічних заводів, ТЕС. З'єднуючись з водою в наших дихальних шляхах, вони утворюють азотну та азотисті кислоти, що спричинює сильні подразнення слизових оболонок, тяжкі захворювання. У повітря окиси азоту викидаються переважно підприємствами, що виробляють азотну кислоту та нітрати, анілінові фарби, віскозний шовк, а також паливними установками, металургійними заводами;
сірчаний газ (сірчистий ангідрид, SO2) - виділяється внаслідок згорання палива з домішками сірки (вугілля, нафти), переробки сірчаних руд, частково - горіння териконів, виплавки металів;
сірководень (H2S) викидається в повітря окремо або разом з іншими сірчаними сполуками, але в менших кількостях, ніж SO2 підприємствами, які виготовляють штучне волокно, цукор, а також нафтопереробними й коксохімічними заводами. Характерною ознакою цих забруднювачів є різкий, неприємний, подразливий запах і висока токсичність (вони в 100 разів токсичніше за сірчаний газ);
сполуки хлору концентруються в повітрі навколо хімічних заводів, що виробляють соляну кислоту, пестициди, цемент, суперфосфат, оцет, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду тощо. У великих кількостях вони дуже шкідливі для рослин, тварин і людини. В атмосфері ці сполуки знаходяться у вигляді молекулярного хлору та хлористого водню (HCl), 84% сумарної кількості сполук хлору в атмосфері сконцентровано в районах, де сильно розвинена промисловість;
сполуки фтору характерні для районів, де діють підприємства, що виробляють алюміній, емаль, скло, кераміку, фарфор, сталь, фосфорні добрива. В повітрі вони містяться у вигляді газоподібних HF або пилуватих часток CaF2. Сполуки фтору надзвичайно токсичні. До фтору дуже чутливі комахи.

Надлишки фтору призводять до швидкого псування зубів, кісток, зниження діяльності молочних залоз, некрозу нирок, пошкодження кишок.

З розвитком великих тваринницьких ферм, птахоферм, де кількість тварин сягає десятків в сотень тисяч, постала проблема сильного забруднення довкілля й в сільськогосподарських районах. У зонах, де є приміщення для утримання птахів, свиней, корів, у повітря надходить велика кількість сірководню, аміаку, вуглекислого газу, а в ґрунти та ґрунтові води - органічних забруднювачів, хімічних синтетичних продуктів. Спеціалісти стверджують, що одна велика сучасна свиноферма (100 тис. голів), де використовують гідрозмив нечистот, забруднює довкілля з такою ж інтенсивністю й у такому обсязі, як сучасне місто з населенням в 300-400 тис. чоловік.
В сучасних умовах атмосферне повітря одночасно забруднюється кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, взята окремо, може мати концентрацію, що менша ГДК і начебто нешкідлива, але сумісний вплив усіх забруднювачів викликає такий же ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище називають ефектом сумації дії шкідливих речовин. Прикладом сумації негативного впливу може бути сумісна дія сірчаного газу та сірководню, ацетону й фенолу, ацетальдегіду та вінілацетату, діоксиду азоту й формальдегіду, сірчистого газу й діоксиду азоту, метану