Сірководень (H2S) на Землі існував завжди, утворюючись у результаті діяльності вулканів та сульфатредукуючих бактерій, які виникли з того часу, коли на Землі з'явилося повітря (понад 3,6 млрд. років тому). Цей газ з різким запахом тухлих яєць має щільність за повітрям 1,19, добре розчиняється у воді (в 100 мл води при 0°С розчиняється 437 мл сірководню), легко поглинається слизовими оболонками очей, носа, дихальних шляхів. У значних кількостях він дуже подразнює ці органи, роз'їдає їх, призводить до запалення трахеї, бронхів, легенів і навіть до смерті. Внаслідок тривалої дії незначних концентрацій сірководню виникають подразнення шкіри, сип, фурункули. Одне-два вдихання високих концентрацій цього газу викликає параліч органів дихання та смерть.

Свинець (Pb) належить до токсичних металів і міститься в повітрі, ґрунтах, водах. Головним джерелом його надходження в середовище є автотранспорт. Свинець у вигляді аерозольних часток викидається з вихлопними газами. Останнім часом найновіші обстеження населення, особливо дітей, аналіз причин і характеру захворювань, дослідження хімічного складу повітря, води й продуктів харчування виявили такий факт, що свинцеві сполуки, які дуже шкодять здоров'ю людини, знаходяться не лише в автомобільних вихлопних газах, але й у свинцевих фарбах, які вживають у побуті, свинцевих покриттях водопровідних труб, ізоляціях електрокабелів, різних прокладках тощо. Нині встановлено, що з усіх цих джерел у повітря й воду постійно надходить свинець і шкодить здоров'ю. Наявність у крові навіть незначної кількості свинцю призводить до тяжких захворювань, зниження інтелектуального розвитку, перезбудження, розвитку агресивності, неуважності, глухоти, безпліддя, затримки росту, порушень вестибулярного апарату тощо.

Кадмій (Cd) є досить отруйною речовиною, незначні концентрації якої призводять до серйозних захворювань нервової системи, кісткових тканин, а тривала дія навіть до смерті. Тяжке кісткове захворювання, відоме в Японії як ітай-ітай, викликане хронічним отруєнням кадмієм (1956 р.), що знаходився в рисі, а рис накопичував цю речовину через забруднення відходами гірничодобувної промисловості, розміщеної навколо полів. У цих районах щоденно в організм людей потрапляло до 600 мкг кадмію. В природне середовище кадмій надходить переважно в результаті антропогенної діяльності - під час видобування й переробки металоносних корисних копалин, згорання деяких палив, спалювання побутових відходів на звалищах, а також із промисловими стічними водами. Потрапляючи в ріки, кадмій далі виноситься в море, де накопичується в морських рослинах, планктоні, кістках риб. До речі, морські фосфорити, як і добрива, що з них виготовляють, містять підвищену кількість кадмію, а це призводить до його накопичування в ґрунтах, куди вносять добрива.

Ртуть (Hg) є дуже отруйною речовиною. Особливо токсичними є органічні сполуки ртуті: метилртуть, етилртуть тощо. В організмі людини, потрапляючи в кров, ртуть циркулює і, з'єднуючись з білками, частково відкладається в печінці, селезінці та тканинах мозку. Особливо небезпечні сполуки ртуті для грудних дітей. Характерні ознаки ртутного отруєння - поява по краях ясен синьо-чорної смуги, зниження працездатності, поганий сон, послаблення нюху, головний біль, тремтіння пальців. Ртуть, що потрапила в організм внаслідок разового отруєння, виводиться сечогінними засобами дуже повільно - протягом трьох-чотирьох місяців.

Обговорюючи шкідливу дію різних хімічних речовин на здоров'я людини та навколишній живий світ, варто звернути увагу ще на один факт. До впливу існуючих у природі здавна токсичних речовин усі організми були еволюційно підготовлені, бо пристосовувалися тисячі й тисячі років. А до дії нових, які людство почало у великих кількостях продукувати протягом останніх десятиріч, екосистеми еволюційно не встигли підготуватися. Ці нові токсичні речовини, що раніше не існували в природі, чужі всьому живому за своєю фізико-хімічною структурою. Вони не можуть перероблятися, розкладатися, окислюватися організмами, їх дія, а також вплив різних нових фізичних випромінювань, шумів, вібрацій призвели до виникнення невідомих раніше в природі генетичних, токсикологічних, алергічних, ендокринних та інших захворювань.
Такими небезпечними новими токсичними речовинами є поліхлоровані біфеніли, полібромовані біфеніли, поліциклічні ароматичні вуглеводні, яких нині виробляється близько 600 видів, нітрозоаміни, вінілхлориди (містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках та трубах, пластиках). Більшість згаданих речовин е канцерогенними й впливають на генетичний апарат людини. Дуже небезпечно те, що прихований період захворювань через отруєння цими речовинами триває 10-15 років і більше.
Безперервно погіршується якість поверхневих і підземних вод, зростає їх виснаження і забруднення. Кількість малих річок скоротилася сьогодні більш, ніж на 200 тис. Змінюється гідрологічний і гідрохімічний режим водних об'єктів (річок, озер, водосховищ, боліт, ставків), а також елементи водного балансу територій. Населенням і господарством України щорічно використовується близько 30 млрд.м3 води (така кількість води використовувалась в усьому світі у 1900 р. для потреб промисловості). Найбільшим споживачем води в нашій державі є промисловість (52% від загального споживання), на сільське господарство припадає 31%, в комунальному господарстві використовують близько 16%. Якщо врахувати потреби води на санітарні потреби, то виходить, що практично всі доступні для використання водні ресурси України вже практично вичерпані [4].
Доцільно зауважити, що Україна за кількістю води на душу населення належить до найменш забезпечених. У маловодні роки на одного мешканця нашої країни припадає усього близько 1000 м3 води. Це один з найнижчих показників серед республік колишнього СРСР і у 15 разів нижчий від норм Європейської екологічної комісії ООН.
Водна проблема в Україні загострюється забрудненням як поверхневих, так і підземних вод. За період 1990-1993 рр. у річки та водойми було скинуто близько 12 млрд. м3 забруднених стічних вод. При цьому промисловість скидає 63,4% стічних вод, сільське господарство