Зміст

Історичний нарис створення КНПП

екологічне законодавство України

Природні умови парку

3.1 Геологічна будова

3.2 Тектонічна будова

3.3 Рельєф

Рослинний світ

Тваринний світ

Охорона природних екосистем КНПП

Висновок

Література

ВСТУП

На землі залишилося небагато місць, які зберегли свій первісний вигляд. Записи на сторінках Червоної книги засвідчують сумні факти скорочення чисельності рослин і тварин. Зникнення того чи іншого виду флори і фауни, типового ландшафту чи унікальних витворів природи – втрата не лише для науки, а й для всього людства. Адже властивості, притаманні кожному виду тварин і рослин, передаватися з покоління в покоління. Саме вони дали їм можливість пристосовуватися до умов навколишнього середовища і зайняти своє місце у тісно сплетеному ланцюгу життя. Зникає один якийсь вид – втрачається шанс використати якщо не тепер, то в майбутньому його неповторні властивості, випадає ланка з ланцюга живої природи.

Вчені визначили сукупність всіх видів рослиного і твариного світу терміном “генофорд” – це золота скарбниця життя. Слово “заповідник”, “заповіт”, “завіт” споріднені не лише морфологічно. Вони прийняті турботою про майбтнє. Головне завдання заповідних об’єктів – зберегти і передати прийдешнім поколінням багатство природи.

Це завдання особливо актуальне для Івано-Франківської області,територія якої зазнала значного антропогеного впливу, а невідповідність використання природно-ресурсного потенціалу екологічним вимогам загострили екологічну ситуацію.

Ми є свідками значних змін, які відбувалися в природі внаслідок діяльності людини. Екстенсивне природокористування, нехтування екологічними принсипами у сфері промислового, аграрного і лісогосподарського виробництва, осушення боліт, вирубування лісів, розорювання заплав і схилових земель сприяли збільшенню антропогеного і техногеного навантаження, що призвело до руйнування природних комплексів (ланшафтів), деградації багатьох їх складових, зменшення чисельності видів рослин і тварин. У зв’язку з цим, проблема збереження природного середовища, невиснажливого використання природних ресурсів, охорони генетичного, видового біологічного і ланшафтного різноманіття як основи забезпечення збалансованого (сталого) екологічно безпечного розвитку набула винятково важливого значення. Без її вирішення неможливий подальший розвиток суспільства,забезпечення здоров’я людей, збереження історичної і культурної спадщини.

Проте чудова природа Прикарпаття не втратила остаточно своєї чарівності. Той хто хоч раз побував на Івано-Франківщині, ніколи не забуде величі Карпат, тиші таємничих пралісів, життєдайну мелодію Прута і Черемуша, шовкові ковилові хвилі касової гори, сріблясті водоспади Косівщини, мальовничі заплави Дністра. І наш св’ятий обов’язок врятувати цю красу від безжалісного і безумного знищення.

Забезпечити збереження природних багатств може створення оптимізованої мережі тереторії та об’єктів природно-заповідного фонду, що є найбільш досконалою і повною формою охорою природного середовища. Вона забезпечує сприятливі умови для збереження генофонду біорізноманіття рослиного і твариного світу, в першу чергу, рідкісних та зникаючих, а також природних комплексів в цілому.

Дана курсува робота вміщує історію формування та характеризує Карпатський національний природний парк, досягнення та проблеми взаємостосунків між людиною і природою.

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС СТВОРЕННЯ КАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ.

Ідеї про потребу охорони в Карпатах територіально зазначених заповідних масивів науково-природничого призначення зародилася на початку 20 століття. Цьомусприяли наукові дискусії на міждународній конференсії з охорони природи, що відбулася в 1913 році в Берні. На ній було обговорено потребу удосконалення законодавства в галузі міждународної охорони природи. Для збереження зникаючих і рідкісних представників органічного світу запропоновано створити у різних природно- географічних зонах мережу резерватів і національних парків, втому числі й міждународних.

Завдяки працям Ф.Гарбіха, Г.Запаловича, Л.Фекете і Т.Блатні стали відомі загальні закономірності фауни і флори Карпат, встановлено, що це гірська системам, відзначається своєю особливою біогеографічною оригінальністю, на її території збереглися унікальні для Центральньої Європи пралісові екосистеми.

Крім наукових мотивів, потреби збереження наукових ланшафтів Карпат, в першу чергу лісових масивів, диктувалися і екологічними міркуваннями. В Австро-Угорщині, якій тоді належала вся карпатська гірська система, в 1860-1870 роках прокладено через перевали Східних Карпат мережу залізниць, яка сприяла транспорту деревени, інтенсифікації експлуатації гірських лісів. Під впливом німецької лісничої школи на місці екологічно стабільних змішаних лісових формацій стали створювати монокультурні смереки. У високогірних районах безсистемний випас худоби призвів до знищення криволісся та зниження до критичного ківня верхньої межі букових та смерекових лісів. Наслідком цього стали розвиток ерозійних процесів, частішому сході снігових лавин, небезпечних повеней на ріках і потоках.

Під впливом таких екологічних відчутних наслідків порушують, вчені М.Новацький, Е.Янота, Г.Конвенц та інші, питання про законодавче регламентування природокористування, реалізації активних природоохороних заходів щодо збереження гірських лісів, які виконують у гумідному районі Карпат важливу гідрологічну функцію, про ведення лісового господарства на екологічних засадах. Угорські лісники Л.Фекета і Т.Блитни провели спеціальні хронологічні дослідження деревних і чагарникових порід і з’ясували високі закономірності їх поширення.

У повоєний період вчені приступили до всебічного вивчення природи Українських Карпат, включаючи й обгрунтування охорони унікальних природо-територіальних комплексів. В 1955 році виконавчий Комітет Станіславської області прийняв рішення про виключення з господарського користування цілого лісового масиву “Чорногора” в Говерлянському лісництві Ділятинського лісгоспу для організації на його базі заповідника. В 1980 році було створено Карпатський національний природній парк (рис.1), з метою збереження біологічних і ландшафтних різноманіть, пам’яток історичних і культурних Чорногори і Горгани.

ЗАКОН УКРАЇНИ.

Сьогодні людство платить надзвичайно велику ціну за свої здобутки в різних галузях науки і техніки. Забруднені грунти, вода, повітря, загублені ліси, сотні зниклих видів рослин і тварин, ерозія та виснаження грунтів, екологічна катастрофи на зразок Чорнобильської і самовідновлюючої і самоочищуючої златності екосистем, а знаючи і про зростаючу небезпеку про життя людини.

Конституція України (1996 р.) низкою прийнятих протягом 1991-2000 років законів України й відображено в “Основних напрямах державної політики України