Верхня крейда скибової зони представлена стрийською свитою (верхній турон-нижній палеоцен), що має характер неритмічного глинисто-піскового флішу, в якому чергується дрібно- і середньозернисті голубувато-сірі вапнисті пісковики, алевроліти, аргіліти та зрідка мергелі.

На відміну від крейди палеоген характеризується ще більшою мішано-фаціальною мінливістю. Він представлений в скупівській підзоні – трьома світами, а найнижча з них – глинецька. В її підошві простежується горизонт піскуватих вапняків, над ним нерівномірне чергування пісковиків з пакетами зеленуватих аргілітів і алевролітів. Тонілечанська свита, що залягає вище є товщею масивних і товстоверствуватих сірих різнозернистих пісковиків з про верстками аргілітів. Завершують розріз палеогену глинисті відклади пробійненської свити.

Палеоген скибової зони повніший, бо охоплює і олігоценові відклади. Над стрийською свитою він нарощується товщею масивних різнозернистих сірих пісковиків і гравелітів ямненської свити. У підошві простежується яремчанський горизонт стрийських аргілітів, алевролітів, пісковиків. Розріз еоцену починається тонко ритмічним зеленувато-сірим аргілітом танявської свити. В її нижній частині простежується строкаті глинисті породи. У покрівлі товщі біля Яремчі виявлено лінзи фукоїдних мергелів і про верстки кремнію. Верхи нижнього і середній представлені Виготською світою сірих різнозернистих пісковиків з лінзами гравелітів, конгломератів і проверстками зеленуватих аргілітів. Розріз еоцену завершується тонко ритмічними зеленувато-сірим флішем Бистрицької світи з горизонтом строкатих порід в підошві.

Відклади неогену в Передкарпатському прогині на суміжній з парком території. Вони представлені нижньоміоценовим розрізом моласової формації, яка охоплює ним воротищенську світу і стебницьку світу.

Також у парку поширені різні генетичні типи четвертинних відкладів.

3.2. Тектоніка.

Для парку характерна складчасто-покривна тектоніка з широким розвитком таких складових елементів ,як скиби, луки, складки тощо. З урахуванням особливостей історичного розвитку на певних відмінностей структурного стилю в межах його території виділяються 3 регіональні одиниці. Свидовецька зона – це вузька на поверхні смуга натиснутих, стрімко лежачих відкладів тинотської світи.

Чорногірська зона – це покрив, що складається з двох підзон – Скулівської та Говерлянської. Перша з них є нахиленолежача скиба – монокліналь з нахилом нижньої площини на південний захід. Для Говерлянської підзони в межах площі поширення відносно малопотужних і переважно глинистих відкладів анту-турону вздовж підніжжя північного схилу Чорногори характерна типова дрібнолускувата будова.

Скибова зона – крайньої на півночі структурно-фаціальної одиниці Східних Карпат – визначається перш за все наявністю в ній регіональних структурних одиниць типу скиб. У пермині по Пруту від Яблуницького перевалу їх чотири: Зенем’янки, Парашки, Оревська, Берегова.

Скиба Зенем’янки є перекинутою на північний схід антикліналлю з ямненськими пісковими у фронті насуву та кросненським відлкладами у тильній частині, ускладненій в околицях Ворохти невеликою лускою.

Скиба Парашки має перевернуту антикліналь з верхньокрейдовими і палеогеновими відкладами в склепінній частині та в дуже редукованому по насуву північно-східному крилі. Біля Микуличина проходить насув описаної скиби на менілітову товщу тильної частини наступної орівськ4ої скиби. Остання у перетині по долині Пруту охоплює 2 досить широкі луски. В околицях Дилятина вона насунута на Берегову скибу, яка простежується тут у вигляді вузької смуги у формі тектонічного останцця флішевих відкладів на міоценових моласах. У південно-східному напрямі вона згодом виклинюється.

В цілому скибова зона в районі Ділятина є покривним тектонічним елементом Складчастих Карпат, далеко насунені на соленосні моласи Внутрішньої зони Передкарпатського передового прогину.

3.3 Рельєф

Відомості щодо рельєфу Карпатського національного парку заслуговують на увагу з наукової і природноохоронної точки зору, зокрема для з’ясування його впливу на біодескотичний покрив і закономірність високого формування рослинності. Вони вкрай потрібні й для рекреаційного й туристичного освоєння парку.

Незважаючи на геологічно молодий вік Українські Карпати відрізняються від споріднених гір плавними контурами вершин і незначним розвитком скелястих схилів і гребенів гір. Такі особливості рельєфу пояснюються пануванням у складі Карпат порівняно нестійких порід флішу. Це сприяло звітрюванню і формуванню гір у тривалі періоди денудації, яким підлягали Карпати і рештою створення воєрідної форми рельєфу відомих карпатських полонин.

За рельєфами територію КНП можна поділити на 3 регіони: район хребта Чорногора, одного з гірських масивів середньовисоких гір Полонинської тектонічної зони Карпат: регіон Ворохтянського низькогір’я – частини давньої Ясиня-Черемоської повздовжньої долини і район середньовисоких Горган – частини зовнішньої тектонічної зони. Долина Пруту зв’язує всі 3 райони, кожен з яких характеризується різко вираженими індивідуальними рисами. Одночасно долина Пруту є самостійним геологічним об’єктом.

Чорногора – найвищий хребет Українських Карпат, 6 його верщшин досягають 2000 м., найвища серед них Говерла. Середня висота Чорногори 1850 м, довжина хребта близько 30 км. Полонинську гряду, яку виразно зображує Чорногора, складають найвищі хребти флішевого пасма Карпат, заввишки понад 1500 м, але їх розділяють простір, що іноді перевищує довжину хребта. Таке сполучення досить незвичайне, бо лінійне розміщення гірських масивів відповідає простяганню карпатських структур. Пояснення слід шукати в території полонинських масивів і генезисі рельєфу. Дослідження морфоструктури Чорногори підтверджується думкою про горстове походження хребтів полонинськї гряди. Наочний доказ того, що Чорногора, як гірський хребет утворюється за рахунок піднять блоку земної кори – сліди давнього денудаційного вивітрювання рельєфу – спостерігається на гребені хребта і його відрогах. Полосо-хвиляста поверхня регіонів давньої рівнини піднята на висоту багатьох сотень метрів. На цій поверхні вирівнюється виявлені релікти давніх річкових долин.

З екзогенних фори рельєфу Чорногори безперечно найцікавіші сліди плейстоценового зледеніння, яке охопило Північну Європу, а на півдні – високі гірські масиви, зокрема в Карпатах – Чорногору. Внаслідок морозного