Льодовикова акумуляція призвела до утворення бічних і кінцевих морен.

Утворення карів на Чорногорі сприяло моноклінальному заляганню верств пісковиків з падінням на південний захід. Тому переважна більшість карів спостерігається на північно-східному схилі хребта. У цих частинах навіть незначний уступ очолює голови верств, сприяє руйнуванню корінних порід і утворення стінки кара. На північно-східному схилі Чорногори налічується близько 15 карів у найбільших висотах стінки сягає кількох сотень метрів, а ширина днища перевищує 0,5 км.

До Чорногірського району Полонинської зони належать гори заввишки 1500 м, які в межах КНПП розташовані між Чорногорою і Ясиня – Черемоською долиною. Найближчий до Чорногои хребет у висотах Пруту, увінчаний вершинами Козьмеська і Маришевська, імовірно має структурний зв’язок з моноклінальними верствами пісковикової товщі Чорногори. Інші пори прямого структурного зв’язку з Чорногорою не мають.

Рельєф району Ворохтянського низькогір’я має всі ознаки давньої річкової долини, що остаточно змодельована наступною денудацією. Дійсно, це частина повздовжньої щодо карпатських хребтів пліоценової долини, яка починається в Буковинських Карпатах. Морфологічний аналіз показує, що ця долина в минулому належала пра-Пруту, який протікав на північний захід біля підніжжя Чорногори; тут в нього впадав Чорний Черемош, а в районі Ворохти – верхів’я Чорної Тиси.

Окрасою парку є річка Прут. Відрізок долини гірського Прута, розташований вище Яремчі, звивистий, другий (нижче за течією) майже рівний. У будові річкових терас також спостерігається різниця. Яремчанський водоспад, один з наймальовничіших у Карпатах, є межею морфологічно різних відрізків Прута.

Від Ворохти до Яремчі не дні долини ріки розвинуті тераси, висота яких не перевищує 10 м. Спостерігається збільшення висоти терас вниз за течією: низька заплава (1,5 м) поступово стає високою (до 6 м). В розширених долинах тераси займають значний простір і саме на них розташовані населені пункти. У межах парку можна бачити 3 стадії розвитку заплави: відмілина, низька і висока заплави.

Друга тераса, 8-10 м заввишки.

Рослинний світ

Територія КНПП у флористому відношенні гетерогена. Це пояснюється відмінностями в геологічній будові, в історії розвитку флори і рослинності, що викликані різними умовами формування рельєфу у різних геоморфологічних районах. Частина парк, що входить в район Горган, небагата рідкісними й нендемічними видами рослин, в той час як чорногірська- з найвищими в Українських Карпатах вершинами – є одним з осередків карпатського ендемізму та збереження реліктових видів рослин.

У зв’язку з недавньою організацією КНПП інвентаризація його форми ще не завершена, відсутні дані про флору водоростей, грибів, лишайників та мохоподібних. Лише з публікацій присвяченій флорі Чорногори і флористичним знахідкам на її території, а також із зведеного списку флори Горган можна виявити дані про видовий склад флори парку.

У праці Д. К. Зернова і Л. Я. Партики для території парку наводиться 440 видів мохоподібних, що становить понад 60 % бріофлори Українських Карпат. Серед низ, за даними К. О. Уличної, в парку виявлено такі рідкісні та унікальні печіночники, HAPLOMITRIUM HOOKERI (SM.), NEES., PLEUROCLADA ALDESCENS (HOOK.) SPRUCE., GYMNOMITRIUM APICULATUM (SCHIFFN.) K. MUELL. та інші.

З вищих спорових і судинних рослин, за нашими даними, у парку зростає 1105 видів, що становить 54,9 % у сієї флори Українських Карпат. Таким чином, територія парку має важливе значення для збереження фітогенофонду регіону.

З відділу MAGNOLIPSIDA у парку поширені 1057 видів, що становлять 95,7 % флори, серед них 74,3 % - представники класу MAGNOLIPSIDA, а 21,4 % - LILIOPSIDA. Окремі види флори за зменшенням кількості видів у їх складі утворюють низькохідний ряд. Загальна кількість родин флорі парку – 94.

Хоча у флорі парку переважають еволюційно молоді групи, але власне старші – LYCOPODIOPHYTA (5 видів), EQUISETOPHYTA (7 видів), POLYPODIOPHITA (30 видів); PINOPHITA (6 видів), що становлять лише 4,3 % флори, через особливості своєї будови, систематичну і часто географічну ізольованість підлягають охороні.

Різноманітність кліматичних, едафічних та інших умов місцезростання сприяла формуванню досить строкатого спектру життєвих форм видів рослин, що формують флору парку. Найчисельніші групи – гемікриптофіли і терофіли, що включають відповідно 701 і 183 видів. Перші – це переважно багаторічні трави; другі – однорічники, поширення яких значно мірою пов’язана з діяльністю людини. Решта – це геофіти – 98 видів, бруньки поповнення яких знаходиться під землею – цибулинні, кореневиті рослини, фанерофіти – дерева і кущі – 85 видів, хамефіти – 58 видів, водні рослини – гідрофіти – 27 видів, паразити – 9 видів.

Еклологічна структура флори визначається відношенням рослин до характеру едотону.

У зв’язку з вимогами до родючості едатону всі види флори належать до 4 групи. Найчисельніша група мезотрофів – 451 вид. Групи еутрофів і оліготрофів майже однакові за кількістю видів: у групі еутрофів налічується 294, оліготроффів – 296 видів. Індиферентні до трофності ґрунтів євритрофи становлять групу з 54 видів.

Гумідний клімат Карпат визначає переважання у флорі мезофілів – 403 види, що становлять більше тритини загальної кількості видів. До берегів потоків і рік, боліт і високогірних озер, вологих лісів і лук тжіють водні рослини – ультра гігрофіти – 20 видів. Досить чисельну групу становлять мезоксерофіти- 272 види, що є компонентами наскельних угрупувань та частково пустищ і високогірних тундр. Незначна кількість видів ц групі