По відношенню до хімізму ґрунту в флорі парку виділено 4 групи: нітрофіли – 50 видів, кальцефіли – 180 видів, кальцефоби – 96 видів, індиферентні – 779 видів.

Дослідження закономірностей формування і висотного поширення рослинних формацій у зв’язку з впливом різних екологічних факторів у гірських умовах цікавить не лише фітогеографів і екологів чи спеціалістів прикладних наук, пов’язаних з використанням рослинних ресурсів. Воно важливе і з природньоохоронної точки зору, оскільки дозволяє вирішувати ряд фітосозолічних питань – охорони генофонду у різних екологічних умовах в азональних або інтрозональних локалітетах???, на верхній межі їх поширення тощо.

Щодо цього особливої уваги заслуговує КНПП, в якому збереглися великі масиви незайманих господарським впливом фітоценотичних комплексів кореального і неморального типу, спонтанно сформованих у різних екологічних умовах. Висотний діапазон поширення різних типів рослинності у парку становить понад 1500 м, що дозволяє дослідити закономірності їх формування у зв’язку із зміною з висотою над рівнем моря кліматичних, геолого-геоморфологічних та ґрунтових умов.

Район Чорногори та Горган, де розташований парк, відзначається складною орографічною будовою, що виступає як просторова форма впливу на весь комплекс екологічних факторів. Це дозволяє пояснити вплив орографії на макро- і мезоструктуру рослинного покриву, який у гірських умовах завжди чітко виражений. Територія парку визначається також складною геологічною будовою. Вона дозволяє виявити специфіку грунтотворчого процесу на різних материнських породах і таким чином встановити вплив недологічного??? фактора не лише на динаміку росту й продуктивність ценозоутворюючих порід, а й на їх поширення.

У Карпатах у високогір’ї Чорногорського масиву найкраще вираженіі сліди плейстоценового зледеніння у вигляді карів, моренних валів, трогових долин, озер і торфовищ. Завдяки специфічним екогенічним умовам льодовикових форм рельєфу тут збереглися цікава флора і рослинність реліктового характеру.

Отже, територія парку становить значний інтерес для з’ясування регіональних географічних й екологічних закономірностей формування росслинного покриву. Найвиразніше ці закономірності проявляються в характері його висотної поясності.

Однією з характерних фітоісторичних і ботаніко-географічних особливостей КНПП є те, що на його території збереглися найбільші в Українських Карпатах острівні осередки реліктових угрупувань сосни звичайної, берези повислої та частково сосни кедрової європейської. Вони тяжіють до специфічних едафічних умов – грубозернистих твердих не вапнистих лісковиків, які важко піддаються звітрюванню й утворюють кам’яні розсипища.

Тоді оліготрофні едафони непридатні для бука, смереки чи ялиці, що зонально поширені в Карпатах. Народна назва згаданих кам’яних розсипищ, поширених у високогір’ї й лісовій зоні – “греготи”. На це адафічне поняття часто зважають у практиці лісового господарства, зокрема при спробах створення культур на кам’яних розсипищах – греготах, що виникли після лісових пожеж. Проте інтерпретація його у науковій літературі відсутня. Зважаючи на народну назву кам’яних розсипищ, ми вкладаємо в це поняття екологічний контекст, який відбиває специфічні, ультраоліготрофні едафічні умови.

5. Тваринний світ

З підсиленням антропогенного пресу на природні територіальні комплекси здебільшого спостерігається порушення само регульованих систем, характеристик для природних ценозів. З часу створення КНПП на його території відмічаємо певне ослаблення процесів дигресії в біоценозах. Помітна деяка стабілізація чисельності одних видів наземних хребетних, інших продовжує знижуватися .У парку ще й досі не відтворилися популяції чорного лелеки, беркута, рідкісними стали хижі птахи.

Зоологічні дослідження на території КНПП проводилися в 1984-1992 роках. Перш за все було уточнено сучасний склад фауни теплокровних, удосконалено методику обліку чисельності дрібних ссавців і досліджено висотне поширення наземних хребетних та інших тварин.

Оскільки завданням КНПП полягає не лише в охороні природних екосистем, а й у задоволенні рекреаційних потреб відповідачів, постійно буде відчутне антропогенне навантаження на його території. У зв’язку з цим виникає необхідність забезпечення оптимальних умов для існування тварин. Без кваліфікованої оцінки стану й прогнозів тенденцій о зміни фауни неможливо вирішити ряд природньоохоронних проблем, усунути небажані наслідки, які можуть виникнути в рекреацій2них і господарських зонах парку.

Завдяки сприятливим екологічним умовам Українські Карпати в східній частині яких розташований КНПП, визначається багатим і різноманітним за видовим складом тваринним світом, який здавна привертав увагу зоологів. Земноводних, плазунів, птахів та ссавців тут ретельно почали вивчати вже після першої світової війни. Але в той час дослідження проводилися спорадично, особливо на північно-східних схилах гір.

За даними, фауна наземних хребетних національного парку тепер налічує 186 видів, але наведений список, безумовно, не претендує на абсолютну повноту, оскільки згадана територія вивчена недостатньо.

В межах КНПП багатий тваринний світ. Він представлений земноводними, плазунами, птахами, ссавцями. Найбільш поширеними видами серед них є тритон карпатський, ящірка живородяча, лелека чорна, беркут, сич волохатий, жовна чорна, плиска гірська, олянка, буро зубка альпійська, білка звичайна карпатська, вовк, лисиця звичайна, ведмідь бурий, куниця лісова, рись, олень благородний та інші.

6. Охорона природних екосистем КНПП

У минулому на території КНПП в результаті антропогенного впливу відбувалася трансформація природної структури рослинного покриву, що стало причиною зниження його захисної функції і як наслідок – активізації деяких стихійних процесів, небезпечних не лише для нормального функціонування та відновлення природних екосистем, а й у ряді випадків і для відвідувачів парку. Періодично на його території спостерігаються повені, вітровали лісів, змив ґрунтів і селеутворення, зсуви снігу та снігові лавини. Ці стихійні явища виникають в результаті певних перевантажень в екосистемах внаслідок дії на них особливих природних і антропогенних факторів. Перевантаження в екосистемах є причиною порушення складних між